Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть”. Ліна Костенко · с. 4сторінка оригіналу ↗

СЛОВОМ СИЛЬНИМ! ЖИТОМИРСЬКІЙ “ПРОСВІТІ” — 100 РОКІВ

Слово Просвіти, №14 за 2007 рік

Товариство “Просвіта” — найдавніша національно,культурологічна і патріотична організація в Україні: в наступному, 2008 році “Просвіті” виповниться 140 років. Створене ще в період існування Австро,Угорської та Російської імперій, у межах яких проживали українці, воно поставило собі за мету піднесення в народі розумін, ня належності до великого українського народу, підняття його національної гіднос, ті, розвитку вікових традицій, звичаїв, возвеличення своєї рідної мови, правдивої, героїчної історії. “Просвіта” виховувала національно свідомих українців, які взяли за мету відно, вити свою державу, знищену царатом. І події 1917 року — утворення в Києві Україн, ської Центральної Ради та проголошення Української Народної Республіки — логіч, ний вислід бажань, переконань і дій патріотів. Невід’ємною складовою частиною Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка є його Житомирське обласне об’єднання. “Просвіту” в Житомирі, тодішньому центрі Волинської губернії, створено 1907 року (статут товариства за, реєстровано губернським управлінням 26 лютого). справі комунізації краю та до насаджування серед української людності російських великодержавницьких ідей Російської імперії вже в більшовицькому дусі й формі. Проте в осередках “Просвіти” домінувала свідома українська інтелігенція, тому задум більшовиків не вдався. Тоді “Просвіту” заборонили, багатьох її діячів піддано репресіям. Представники нової більшовицької влади називали товариство не інакше як “петлюрівська контрреволюційна організація”. Третє відродження “Просвіти” в Житомирі відбулося наприкінці 80-х років ХХ ст. Тоді, 27 квітня 1989 року, було створено перший осередок Товариства української мови імені Тараса Шевченка. До його складу ввійшли журналісти, письменники, художники, культосвітні працівники, педагоги, студенти. Серед них — Володимир Даниленко, В’ячеслав Діхтієвський, Святослав Васильчук, Тетяна Гоша, Віктор Мойсієнко, Петро Лук’яненко, Ярослав Гончар, Анатолій Маляренко, Валентин Войтенко, Нестор Думанський. У місті почали швидко створюватись осередки Товариства, зокрема в обласному відділенні Спілки письменників України, педінституті, ЗОШ №23, у культосвітньому училищі, на заводах верстатів-автоматів, “Хімволокно”, “Промавтоматика”, на “Електровимірювачі”, деревообробному комбінаті, в трамвайнотролейбусному управлінні, в редакції молодіжної газети, в міському товаристві охорони природи на вул. Ватутіна тощо. Відтак 3 серпня цього ж року скликано установчу міську конференцію Товариства, на яку прибуло понад 50 делегатів від 14-ти осередків. Було обрано раду з 11 осіб. Голова ради — журналіст Святослав Васильчук. Міське Товариство взяло власну назву “Животоки”. Про створення міського Товариства української мови повідомили обласні газети: 19.08.89 р. — “Радянська Житомирщина” та 7.09.89 р. — “Комсомольська зірка”. В них зокрема писалось: “Пройнявшись тривогою за долю рідної мови, культури, вікових традицій, розуміючи, що українська мова потребує захисту і нашої підтримки, ми, учасники міської установчої конференції ТУМ ставимо собі такі завдання: формування національної свідомості та історичної пам’яті житомирян; подолання національного нігілізму, надання державного статусу українській мові і повсюдного запровадження її в усі сфери життя суспільства”. Через рік утворене обласне товариство ТУМ, яке прийняло назву “Просвіта”. Очолила його вчителька середньої школи №36 м. Житомира Любов Ярмолюк. Згодом обласне товариство очолювали викладач педінституту Ванда Чайківська, а з листопада 1993 р. по грудень 1999 р. — журналіст, письменник, видавець Анатолій Журавський. Він заснував і видавав газету “Народний лікар України”, досить популярну в Україні. Із 2000 року обласне товариство “Просвіта” очолює журналіст Святослав Васильчук. У складі товариства нині — викладачі ВНЗ обласного центру, вчителі, журналісти, лікарі, службовці, культурно-мистецькі діячі. Це професори Житомирського державного університету імені І. Франка П. Білоус, С. Пультер, В. Мойсієнко, викладачі В. Прус, Г. Махорин, Л. Бондарчук, М. Масловська, В. Білобровець, П. Костюк, це активісти “Просвіти” А. Туз, В. Мельничук, В. Ковальчук, І. Бондарчук, О. Ткачук, В. Міхненко, Г. Цвік, Н. Коршевна, В. Климчук, М. Брицун та інші. Діє гурт “Молода Просвіта”. Осередки “Просвіти” діють у Житомирі, Бердичеві, Новограді- Волинському, Малині, Коростені; в Андрушівському, Бердичівському, Житомирському, Радомишльському, Червоноармійському, Черняхівському, Брусилівському, Ружинському районах. В арсеналі сучасних просвітян — лекції та бесіди насамперед з учнівською, студентською та військовою молоддю, конференції, вечори культурологічного, виховного і народознавчого змісту; постійні виступи на міському, обласному радіо і телебаченні; організація фестивалів художньої самодіяльності просвітян; поїздки по місцях української слави тощо. Великий недолік у роботі товариства — відсутність свого приміщення. Навіть за антиукраїнського царського режиму “Просвіта” мала свою бібліотеку, читальню в центрі Житомира на вул. Михайлівській у будинку Раковського (тепер інститут післядипломної освіти), займаючи там чотири кімнати, а при українській державі влади — обласна і міська — вперто не хочуть виділити в оренду бодай кімнату. До того ж, торік у березні голова обласної ради депутатів Архип Войтенко виділив одну кімнату для “Просвіти” в приміщенні адмінбудинку облдержадміністрації (за оплату, звичайно). Але через брак коштів виник невеликий борг. Скориставшись цим, новий голова обласної ради Ірина Синявська, представник блоку “Наша Україна” і нібито велика патріотка, своїм розпорядженням у жовтні 2006 р. відібрала кімнату в обласної “Просвіти”. Отакий “подарунок” піднесла пані Синявська нашій “Просвіті” до 100-річчя створення її в Житомирі. Дивна позиція, щоб не сказати більше. Правда, до 100-річчя створення “Просвіти” в Житомирі керівники облдержадміністрації та обласної ради прислали обласній “Просвіті” привітання. Тож є надія, що крига байдужості влади до такої патріотичної української громадської організації все-таки скресне. Та попри матеріальну скруту, інші негаразди житомирські просвітяни працювали і працюватимуть для української національної ідеї, рідної мови й культури, для добра нашої найбільшої духовної і політичної цінності — Української Самостійної Соборної Держави. На це й спрямовані наші зусилля. Житомирські просвітяни разом із головою ВУТ “Просвіта” Павлом Мовчаном (у центрі) на Тарасовій горі у Каневі. 2004 р.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин