Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
...Тільки сильна, організована закордонна етнічна громада має суттєву політичну вагу. · с. 7сторінка оригіналу ↗

ЗАКОРДОННИМ УКРАЇНЦЯМ ВЛАДА ЗНОВУ ПОКАЗУЄ СПИНУ

Слово Просвіти, №14 за 2007 рік

Останнім часом складається враження, що все в нашій країні ситуативне — ситуативна коаліція, ситуативна більшість, ситуа, тивне голосування у ВРУ, а отже, і закони наші — ситуативні? Од, нак, мабуть, нашим політикам слід уже схаменутися, адже народ України, якому за цими законами жити принаймні кілька най, ближчих років, явище аж ніяк не ситуативне! Серед наших політи, ків зараз стало модним у своїх висловлюваннях посилатися на досвід країн розвинутої демократії. Але чомусь вони не поміча, ють чи не хочуть помічати того, що розбіжності у програмах двох, як правило, основних конкурентів у боротьбі за владу в цих краї, нах різняться настільки мало, що це не має значного впливу на стратегічний курс внутрішньої чи зовнішньої політики держави. Тому інтереси останньої не втрачаються у будь,якому випадку. Щодо України цього сказати не можна, адже в нас кожна наступна влада намагається, мабуть, “на зло” попередникам, зробити все навпаки. При цьому особливо не розбираючись, що було позитивним досягненням, а що слід змінити на краще. І вже в останню чергу думаючи про те, які наслідки це матиме для народу країни. Така ситуація склалася останнім часом і сто, совно закордонного українства. ДЕРЖАВНА СПРАВА Іван ЮСИП’ЮК ЗДАВАЛОСЯ, “ХВОРИЙ ПОЧАВ ОДУЖУВАТИ”… Останні два роки стали ключовими у визнанні ролі закордонного українства важливим аспектом державної політики України. Як усі світові держави Україна активізувала дієвий розвиток зв’язків із закордонними українцями та громадянами нашої держави, які постійно проживають за її межами, їхній правовий захист, залучення до участі в розбудові Української держави. З ініціативи Президента України Віктора Ющенка координацію роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо подальшої активізації й розширення взаємодії з закордонними українськими громадськими організаціями, розпорошену між різними міністерствами і відомствами, було покладено на МЗС України, яке створило у своїй структурі окремий підрозділ — Управління з питань закордонного українства. Основним нормативноправовим документом, що на сьогодні визначає конкретні напрями впровадження державної політики стосовно закордонного українства стала Державна програма співпраці з закордонними українцями на період до 2010 р., розроблена МЗС України спільно з іншими центральними й місцевими органами виконавчої влади та громадськими організаціями, яку було схвалено на IV Всесвітньому форумі українців, що відбувся у серпні 2006 р. в Києві. Передбачені цією програмою заходи покликані сприяти консолідації закордонних українців навколо своєї історичної батьківщини. Як передбачалося, фінансування більшості зазначених заходів мало здійснюватися за рахунок відповідних щорічних бюджетних програм. У 2006 р., наприклад, реалізовувалася програма під назвою “Заходи щодо встановлення зв’язків з українцями, які проживають за межами України”. На її виконання було асигновано 14 млн. грн. У межах програми здійснювалася фінансова підтримка українських шкіл і класів, видавничої та просвітницько-культурної діяльності українських об’єднань, забезпечення ремонту та облаштування приміщень організацій закордонних українців тощо. Певні кошти було асигновано для забезпечення технічними засобами редакцій українських періодичних видань закордоння та їх розповсюдження серед громадських організацій. Національна комісія з питань закордонних українців розглянула понад тисячу звернень наших спів- Під таким гаслом відбулися перші робочі збори голів громадських організацій — учасниць МГОУ “Четверта Хвиля” в Італії. На зборах було утворено колегіальний орган — Раду голів українських організацій в Італії, а також затверджено регламент діяльності Ради. Основний принцип діяльності новоутвореної Ради — добровільність, прозорість, демократичність, рівноправність. Основними напрямками діяльності Ради має стати відпрацювання внутрішніх зв’язків, інформаційний взаємообмін, а також вироблення спільної позиції щодо соціально-політичних процесів в Україні. Як зауважив у своєму виступі ініціатор утворення Ради голів, представник у МГОУ “Четверта Хвиля” від Італії, голова трудового руху “Солідарність” Віктор Горобчук, вже не йдеться про причини заробітчанства, яке виникло разом з українською незалежністю. Сьогодні вже потрібно ставити питання про системне ігнорування цієї проблеми українськими владоможцями. А останні події в Україні демонструють, що потік трудової еміґрації збільшуватиметься. Погіршення соціального клімату та обвал цін у сфері комунальних послуг на тлі заморожування заробітної плати є тривожним симптомом. Знищується середній вітчизників щодо надання їм статусу закордонного українця. Загалом у 2006 р. фінансова підтримка надавалася українським громадським організаціям у 40 країнах для проведення понад 500 різноманітних заходів. НАЗАД У МАЙБУТНЄ? Однак не надовго вистачило пороху в порохівницях. Не встигнувши розпочатися, дієва співпраця, спрямована на підтримання українців за кордоном, змушена сьогодні повертатися до застарілого досвіду. Держбюджет України на 2007 р. не спромігся на виділення коштів для підтримки тих, хто вже багато років словом і ділом уболіває за Українську державу поза її межами. Управління закордонного українства МЗС України розробило подання “Про потреби у коштах на фінансове забезпечення заходів щодо встановлення зв’язків з українцями на 2007 р. та наступні три роки”, де аргументувалося, що обсяги видатків загального фонду бюджету на кожен рік мають бути не менші, ніж у 2006 р., із щорічним збільшенням видатків у рамках зазначеної бюджетної програми на 10 %, враховуючи необхідність розширення матеріально-фінансової підтримки закордонного українства з боку України, а також можливі інфляційні процеси. На жаль, зреалізувати ці заходи тепер не вдасться. І проблема не тільки в коштах. Проблема в тому, що досі немає стратегії Української держави щодо закордонного українства. Чи це результат внутрішньополітичної боротьби в нашій державі, зокрема протистояння між президентом і прем’єром, яке вже добряче всім набило оскому, чи просто недалекоглядність (читай недалекість) наших політиків? Але від цього страждають загальнодержавні інтереси. А ЯК У НИХ? Сучасні світові тенденції впровадження діаспоральної політики полягають у використанні державами власних діаспор як потужного засобу впливу на інші держави. Причому в деяких країнах співпраця зі співвітчизниками за кордоном стала основою зовнішньої політики. Їй притаманна добра спланованість, системність, масштабність, інтенсивність і агресивність, великі обсяги фінансування й належна організаційно-кадрова забезпеченість. При цьому робота з діаспорою досить жорстко централізується, виходячи з того, що ідеологія співпраці зі співвітчизниками за кордоном має бути лише державницька. Форми реалізації цієї політики можуть бути різноманітні, засоби й методи досягнення мети відрізнятися залежно від об’єкта впливу, але тільки

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин