Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Тут він кохав, творив і горя мав ущерть”. Райнер Марія Рільке · с. 14сторінка оригіналу ↗

ТАЄМНЕ СТАЄ ЯВНИМ

Слово Просвіти, №14 за 2007 рік

ний і вдумливий глядач побачив і почув багато серйозних, яскравих, неординарних речей, явищ, проблем. Насамперед він потрапив у царство чудової музики Великого Маестро — ніжно-ліричної, сумної, веселої, трагічної… Він уперше побачив і почув самого Митця — глибокодумного і палкого, мрійливого і небагатослівного, чесного і порядного, відданого своїй поетичній музі… Думається, уявлення глядачів про єдність зовнішності М. Березовського (до речі, його портрет не зберігся, як і більша частина його спадщини перетворена на попіл або розкидана по всьому світу) і його внутрішнього світу повністю збігаються з працею режисера М. Федюка і грою актора І. Городецького. Всі чесноти головного героя телефільму особливо вияскравлюються на тлі жорстокої доби правління Катерини II. Сваволю, обман, зради, підкупи, інтриганство, переслідування, відкриті й таємні заборони й розправи — ці далеко не всі перелічені методи царювання вседержительки та її фаворитів майстерно відтворили яскраві актори нашого кінематографа О. Сумська (кн. Тараканова) О. Драч (Кирило Розумовський), Л. Жураківська (Катерина II), В. Борисюк (Фонвізін), О. Борох (Каміла) та інші. Перед зором неупередженого глядача пливуть картини злодіянь, спрямованих проти загнаних у безвихідь М. Березовського, його побратимів і прибічників, і проти цілого українського народу. Російському царату вистачило трьох років, щоб фізично знищити Максима Березовського, якому аплодувала вся Італія середини XVIII століття, бо найвищі мистецькі авторитети цієї країни визнали його могутній талант і присвоїли йому високе Максим Березовський (артист І. Городецький) звання академіка (тоді йому не було навіть 30-ти років!). Імператриці і її камарильї такі, як М. Березовський, мислячі, самодостатні, тим більше геніальні люди перешкоджали творити чорні справи, бо своєю освітою, культурою вони підкреслювали дикунство і невігластво своїх зверхників. Убивство великої Людини співпало з остаточним скасуванням гетьманства в Лівобережній Україні (1764 р.) і відлученням від справ її останнього гетьмана Кирила Розумовського, з повною руйнацією Запорозької Січі (1775 р.), ліквідацією української адміністрації (1781 р.), українського козацтва (1783 р.)… Окрім усього побаченого, у “Таємниці маестро” уважний і пильний телеглядач почув сильні дзвони на сполох про великі загрози й небезпеки для існування української культури й державності сьогодні й на майбутнє. Що не безпідставно. У ЗВУЖЕНИХ — ЗБІГОВИСЬКО ДРІБНИЦЬ”. Л. КОСТЕНКО На превеликий жаль, непідготовлені, поверхові, байдужі й упереджені телеглядачі й поставилися до “Таємниці маестро” відповідно до своїх смаків, переконань, рівнів розвитку. Перші, не збагнувши колізій фільму, перемкнули на інший канал. Другі також знайшли іншу програму, бо не захотіли завантажувати свою голівоньку нібито давніми й неактуальними суспільними проблемами. Третіх не хвилює все українське — мова, культура, історія. Четверті настроєні на антиукраїнську чорнуху — а lа бузину. Деякі “знавці” своїми балачками про нединамічність, невидовищність і сірість телефільму прикривають власну духовну наготу і свій художньо-естетичний дальтонізм. Чи є вади у фільму? Звичайно, є. Але чому відсутність широкого анонсування фільму, обмаль яскравих заставок, недостатня кількість крупних планів та інші несуттєві недоліки повинні затьмарити достоїнства загалом добротної роботи? Це риторичне запитання. Та на нього потрібно давати обґрунтовану відповідь, яка криється у багатьох площинах насамперед, як відомо, у мізерному фінансуванні цього дорогого багатоаспектного проекту. Звичайно ж, якби коштів було більше, то й відвертих огріхів не було б, і серій було б не чотири (!!!), а 344 чи принаймні хоча б 44… ТО ХТО Ж ГОТОВИЙ У НАС ПІДНЯТИ З КОЛІН КІНОІНДУСТРІЮ? Хіба може змінити на краще стан справ у цій галузі один, хай навіть видатний сценарій телефільму “Таємниця маестро”, авторами якого є П. Мовчан, Ю. Обжелян, Л. Мужук. Невже сьогодні достатньо зусиль одного телеканалу ТРК, що демонстрував цей фільм, для розвитку найдоступнішого виду мистецтва — кіно? Доки можливості кіностудії імені О. Довженка працюватимуть на імідж сусідньої держави, а не України, що має чимало талантів у кіновиробництві? Коли ж українське кіномистецтво позбудеться жебрацтва і матиме щастя й можливість своїми засобами так показати геніальних класиків українського музичного бароко М. Березовського, Д. Бортнянського, А. Веделя та багатьох інших, як це, наприклад, робить наш хор “Київ” під керівництвом Миколи Гобдича? Де сучасні Гальшки Гулевичівни, Симиренки, Терещенки, Ханенки, Чикаленки й інші меценати, яким дорога Україна, її минуле, сучасне і майбутнє? Чому, нарешті, очільники нашої держави не дбають про найосновніше — всебічне утвердження українських духовних цінностей на своїй землі?! На світлинах — сцени з фільму “Таємниця маестро”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин