“Народ завжди має право протестувати проти гніту”. Пилип Орлик · с. 3сторінка оригіналу ↗
ЧОМУ ПОТРІБНІ НЕГАЙНІ ПЕРЕВИБОРИ?
Слово Просвіти, №14 за 2007 рік
VOX POPULI
Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ
Дострокові вибори життєво необхідні Україні: народ хоче обрати тих, хто сприйматиме проблеми простого громадянина і поважатиме самобутні цінності українців. Простий народ має зовсім інші, ніж у політиків, мотиви вимагати негайних дострокових виборів, сподіваючись у такий спосіб поламати плани більшості законодавчо закріпити явно небезпечні й руйнівні для суспільства ідеї фікс. Нові вибори потрібні українцям, щоб не проспати чогось надзвичайно важливого, не втратити себе і не шкодувати потім. Необхідність негайних дострокових виборів відкрилась якось несподівано. Перехід Кінаха подарував чудову нагоду для антикризової коаліції здійснити те, чого вона давно нетерпляче чекала. Йдеться про довгоочікувану зміну назви на “Коаліцію національної єдності”. Коли це відбулося, стала явною справжня суть і мета коаліції. Шкідливість вчинку Кінаха очевидна: він запустив програму довершення місії правлячої коаліції. Фатальна для української перспективи зміна назви блоку більшості остаточно перевертає з ніг на голову українську демократію і українську політику. Така політика стає незрозумілою, небезпечною для суспільства і не має права на існування. Порятунок тільки в негайних перевиборах. Чи можуть об’єднати націю політики, багато з яких у публічній діяльності не шанують державної мови і реально не визнають особливої суспільної і державної цінності мови, культури і традицій українського етносу — більшості населення, вперто і нелогічно домагаються другої державної російської мови? Їхні російськомовні міністри, чиновники і служителі закону говорять громадянам про закон і порядок, навіть не усвідомлюючи того, що публічне несприйняття державної мови урядовцем і політиком є злочином проти Конституції. “Національна єдність” навколо набору домінуючих впливових політиків, бізнесменів і еліти, які не сприймають державної мови і не визнають суспільної вартості самобутніх цінностей етнічних українців є справою немислимою. На жаль, це стало цинічною реальністю. Етнічним українцям така “національна єдність” гарантовано обіцяє прискорену асиміляцію в чисельно меншому, але впливовішому так званому російськомовному середовищі. Цей процес швидко і прискорено відбувається на наших очах і з нами. Чи можуть називати себе “Коаліцією національної єдності” політичні сили, які внесли в політику так багато проблем, що неминуче роз’єднують Україну? Безперечно, вони скажуть, що російська мова потрібна українцям, а провокують конфлікт самі етнічні українці, не згодні з тим, що їхня українськомовність втрачає в Україні перспективу. Задля стабільності і їхнього “національного єднання” було б краще, якби етнічні українці мовчки асимілювались у так зване російськомовне населення і тихо переставали бути українцями. Схожа технологія домінувала в колишньому СРСР і підтримувалася завдяки тотальному контролю за ЗМІ. Правляча російськомовна меншість має не малий вплив на ЗМІ, інакше про руйнівні наслідки “протягування” другої державної мови кричали-писали б усі “незалежні” ЗМІ вільної України. Дивує те, що прем’єр прямодушно розкрив намір правлячої коаліції вирішити питання другої державної мови, як тільки знайдуться 300 голосів. Могли б зробити сердешним українцям сюрприз. Очевидно, є певність у безсиллі української етнічної громади якось цьому зашкодити. А тим часом ліберали й лівоцентристи на пару з розумниками-реґіоналами з етнічних українців узагалі не вбачають трагедії у запровадженні другої державної. Комуністи нетерпляче тягнуться до кнопок голосування. Глибокодумно мовчать або російськомовно космополітично філософствують так звані ЗМІ України, не згадуючи про те, що цінності абсолютної більшості суспільства — етнічних українців — є теж європейськими і навіть записані в Конституції. Не мовчать лише поодинокі українські газети, але цей голос губиться в гучному рейваху знаменитих вільних ЗМІ. Як жити в державі, де все перевернуто з ніг на голову, і кожна нова назва чи ідея насправді може виявитися протилежністю? Останній приклад — після закриття програми “Толока” на Першому національному хитруни пропонують як панацею свою нав’язливу ідею — перетворити державний канал на громадське телебачення з уже готовою їхньою наглядовою радою. Це вони осядуть у громадському телебаченні й казатимуть від імені українців ніби найкраще і найрейтинговіше — російськомовні “аншлаги”, а для молоді — фільми про переможниць упирів. Президент, як справжній демократ, може їм повірити і на цей раз щиросердно підтримати таку нібито європейську ідею, але в результаті все завершиться неформатом навіть для Поплавського, не говорячи про демонстрацію народові яскравої й потужної культури українців. Ми вже бачимо плоди далекосяжної гуманітарної політики “коаліції національної єдності”. Чим скоріше етнічні українці асимілюються в російськомовному населенні, тим простіше буде чужим і своїм олігархам управлятись із новою історичною спільнотою — “народом Украины”. Питання російської мови — головне питання специфічної економіки швидкого збагачення без проблем. Чимало багатих політиків мають таємне бажання ніколи не почути з уст добродушного, але справедливого українця неприємного запитання, чому так сталось в Україні. А “хохли” і “украинцы” такого ніколи не спитають. Коаліція в 300 голосів потрібна для того, щоб подолати вето Президента на закон про другу державну мову і відповідно змінити 10 статтю Конституції. Вони поспішають, сподіваючись другою державною підсилити впливову російськомовну верхівку, щоб вдарити українцям у саме серце, вимагаючи поваги до другої державної у відповідь на українське слово про справедливість. Так звані “вільні” ЗМІ дедалі частіше показують тільки російськомовних, багатих і успішних, ніби унаочнюючи безперспективність українськомовної людини. Така тенденція вже настільки виражена, що не бачити її може лише сліпий. Коаліція “національної єдності” не встигла отримати 300 голосувальних кнопок, аби негайно запровадити другу державну мову й цим розпочати зачистку етнічних українців і тих громадян, які сприймають державну українську мову, цінності української культури, духовності й традицій. Їхні аналітики напевно переконують, що не згодні українці обмежаться бурчанням на кухні й дулею в кишені, адже мають слабку громадську самоорганізацію, бідні націонал-демократичні партії, мізерні видання газет і “не форматний” мізерний доступ до решти ЗМІ. Хтозна як воно обернеться, адже ніхто по-справжньому не знає українців. Народові дострокові вибори потрібні не заради чергового самоствердження “дорогоцінних до болю” політиків, а для уникнення біди — спровокованого і непотрібного всім громадянам протистояння внаслідок природного небажання етнічних українців асимілюватись у російськомовне населення і перестати бути українцями. Якщо суспільство зрозуміє небезпеку справжньої місії “коаліції національної єдності” після зміни її самоназви, то негайні позачергові вибори увінчаються перемогою справді національних сил.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
