“Визвольний рух під керівництвом ОУН був всеукраїнським, охоплював майже всю територію країни”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
ЗНАТИ І ПАМ’ЯТАТИ Архіви СБУ розкривають унікальні документи про діяльність ОУН у східних, центральних та південно-східних реґіонах України
Слово Просвіти, №14 за 2008 рік
Галина ЛЕВИЦЬКА, член Національної спілки журналістів України, м. Київ
Найбільший обсяг документів про діяльність ОУН у Східній, Центральній та Південній Україні зберігся у Галузевому державному архіві Служби безпеки України і в архівах обласних управлінь СБУ. Станом на березень 2008 року в управліннях СБУ: Донецької області виявлено 15 справ, Луганської — 12, Чернігівської — 68, Полтавської — 6, Київської — 41, Хмельницької — понад 100, у Києві — понад 300 справ. Ці документи — чергове свідчення того, що національно-визвольний рух 40—50 років був загальнонаціональним. Проте комуністи, як іза часів СРСР, продовжують “доводити”, що національно-визвольний рух охоплював тільки Західну Україну. Для підтвердження своїх аргументів вони часто посилаються на польські “джерела”, себто на “публіцистику” зразка Сємашків. Нині вже мало кого дивує така позиція. Адже “війна” з ОУН-УПА — це чи не єдине, що тримає їх на політичній хвилі, усі “соціальні” аргументи вже давно відібрали олігархи. Спочатку Медведчук, а згодом Янукович. Комуністам у їхній війні активно допомагає одіозний Дмитро Табачник. Головне запитання, яке турбує мислячих людей, — як довго триватиме ця “війна”. 13 березня в СБУ відбулися чергові громадські історичні слухання в рамках спільного гуманітарного проекту Служби безпеки України та Українського інституту національної пам’яті. Відкриваючи слухання, радник голови СБУ, співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Володимир В’ятрович зазначив: “Одним із базових постулатів у висвітленні радянської пропаганди діяльності ОУН було зображення її лише як західноукраїнського явища. Тим часом, як свідчать документи та найновіші дослідження, визвольний рух під керівництвом ОУН був всеукраїнським, охоплював майже всю територію країни”. За словами Володимира В’ятровича, одним із мотиваційних чинників участі населення півдня та сходу України у збройному визвольному русі були жорстокі політичні репресії 20—30-х і особливо Голодомор 1932—1933 років.
Дослідник Юрій Щур ознайомив учасників слухань з інформацією про діяльність ОУН на Запоріжжі. Він, зокрема, зазначив, що “сьогодні встановлено дані про 161 члена оунівського підпілля, з них 15 — вихідці з Західної України, що прибули у складі похідної групи, а всі інші — місцеві жителі. Перші члени ОУН у Запоріжжі з’явилися 8 серпня 1941 року, а останнього — “Бома” було заарештовано у травні 1950-го в районному центрі Ногайськ (нині Приморськ)”. Олександр Добровольський з Донецька сказав, що перші підпільники ОУН на Донбасі з’явилися ще 1940 року. За підрахунками дослідників, кількість учасників оунівського руху, які народилися у Донецькій області, складала приблизно половину загалу всієї організації на Донеччині. Вихідців з Галичини та Волині було близько 10 відсотків, відзначив Олександр Добровольський. Приблизно 40 відсотків підпільників ОУН — вихідці з Центральної України. Отже, половину складу організації становили місцеві мешканці. Про діяльність ОУН на Сумщині розповів Олександр Вовк. За його словами, у цьому краї членами ОУН було кількасот осіб. Співробітник Галузевого державного архіву СБУ нацистського та не менш страшного тоталітарного режиму СРСР і пішла на війну за волю України. Сьогодні триває дискусія щодо надання воїнам УПА статусу ветеранів війни. Ми не розуміємо, чому досі ведеться полеміка. Глибоко вивчивши питання, проаналізувавши події, дійшли висновку, що надання воїнам цього статусу є не лише справедливим, а й закономірним і незаперечним. Ми — представники молодого покоління нашої нації, славетного Українського народу — вважаємо, що кожна країна повинна поважати тих, хто загинув зарасотні членів ОУН відправили до концтаборів чи розстріляло ґестапо. Олександр Іщук зазначив, що наприкінці 1940 років керівництво визвольного руху почало реалізовувати спеціальну операцію “Орлик”, суть якої полягала в розгортанні пропагандистської діяльності у Східній Україні, однак діяльність ОУН не припинилася із відступом німецької армії. Останні вияви українського національно-визвольного руху на півдні та сході України, згідно з документами НКВС—МДБ, зафіксовано в кінці 1940-х, а в окремих місцевостях — навіть у другій половині 1950-х. Комуністичний міф про співпрацю з німецькими окупантами спростовують нині доступні документи. З них випливає, що у жовтні 1941-го гітлерівці організували в Терновій Балці, на півночі Кривого Рогу, концентраційний табір, у якому утримували сотні націоналістів. Багатьох із них там розстріляно або під час допитів закатовано на смерть. У Миргороді Полтавської області агенти ґестапо вбили у перестрілці Миколу Лемика, якого було призначено провідником Крайового Проводу Східно-Українських Земель (СУЗ). На Миколаївщині ґестапо в середині жовтня 1941 року заарештувало 16 активісноміці, не в грошах; почуття патріотизму повинно бути в кожного громадянина — це і є підґрунтя успішного розвитку. Цінність чогось по-справжньому розумієш тоді, коли втрачаєш. Втрата незалежності змусила б нас пізнати ціну національної свободи. Можливо, не всі люди переймаються життям нашої країни, але все-таки вірю, що час зміниться, і ми зрозуміємо, наскільки дорога нам Батьківщина. Члени ОУН-УПА боролися за те, щоб ми не були житницею будь-якої імперії, а розпоряджалися власними ресурсами так, як хоче наш народ, тобто були господарями свого життя і своєї землі. Закликаю всіх не бути байдужими, вірити у теперішнє, шанувати минуле і завжди пам’ятати, що наша Батьківщина — Україна, тому треба берегти її. Юне покоління складає подяку всім воякам УПА. Дякуємо за те, що залишилась нація українців, яка має свою культуру й мову. Незважаючи на репресії, асиміляцію, геноциди, Україна залишається на карті світу. Вже це — велика перемога нашого народу, в яку вони зробили неоціненний внесок. Дякуємо їм! Слава Україні!
ди її щастя. За різними даними, в ОУН-УПА діяло майже 400—500 тисяч осіб. Наша громада просить Вас, пане Президенте, якнайшвидше розв’язати це питання. Ми глибоко цінуємо Ваш внесок у розвиток нашої культури та піднесення національної свідомості. Шлемо Вам свою підтримку. З повагою: Сергій СЕРЕДА, Артем БОБРОВ, Анатолій СКОРИК, Дмитро БОРОВСЬКИЙ, Марина ЛОСЬ, Людмила Олександрівна ВЕЛИЧКО, вчителька історії
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
