“Бо дужча за смерть була совість”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
ДУША ПРАГНЕ БЕЗСМЕРТЯ
Слово Просвіти, №14 за 2008 рік
Творча спадщина Олеся Гончара велика і різножанрова. Романи і повісті, вірші і новели, статті, виступи, щоденникові записи… І все це народжено з великої любові і великого болю, все осяяно мудрим і багатогранним талантом яскравої особистості. Коли береш до рук твори цього класика української літератури, слід покласти біля себе олівець і записник. Адже Олесь Терентійович був справжнім золотошукачем у глибоких надрах українського слова. Його рядки пересипані такими коштовностями афоризмів, що їх хочеться занотовувати, запам’ятовувати, збагачувати ними свою мову. Добрий подарунок зробили шанувальники творчості Олеся Гончара з Дніпропетровська. Професор Національного гірничого університету, директор Інституту гуманітарних проблем Віктор Пушкін, упорядники Світлана Олійник, Ірина Цип’як на матеріалі романів “Прапороносці”, “Людина і зброя”, “Циклон”, “Тронка”, “Собор”, “Берег любові”, “Твоя зоря”, новел і статей видали збірку крилатих висловів О. Гончара “Бережіть собори душ своїх”. Наклад цього унікального видання дуже малий — всього 300 примірників. Тому було б добре, щоб нинішнього ювілейного року цей збірник було перевидано значно більшим тиражем, аби він зміг потрапити у бібліотеки, школи всієї України, збагатити книгозбірні вчителів, викладачів-філологів, усіх, хто любить і шанує рідне слово, дорожить його діамантовими скарбами. Перегорнемо сторінки збірника “Бережіть собори душ своїх” і занотуймо для пам’яті хоча б кілька афоризмів, народжених розумом і серцем Олеся Гончара.
* * * Ця війна мусить бути останньою з усіх во? єн, що були на землі. * * * Для радості, для щастя — ось для чого приходить людина в життя, ось для чого тіль? ки й варто народжувати її на світ. (“Людина і зброя”) * * * Дорога — це прекрасно. * * * А що може бути прекрасніше за усміх ди? тини? Нічого рівного у світі. * * * Колись у нас на Вкраїні за народним зви? чаєм господарі лишали в незамкненій хаті на столі окраєць хліба і кринку молока — для по? дорожнього. І то було нормою життя. * * * Бий, дзвоне, бий, хмару розбий! * * * Ледачих серед бджіл нема. * * * Тихіше їдьте, то встигнете. * * * Всі ми перед вічністю — діти. * * * Вважайте, багатий у мене сьогодні ви? дався день: бачив щасливу людину… * * * Бджола загадка, зоря загадка, а людина хіба ні? Таємниця з таємниць. (“Твоя зоря”) * * * Людина, якщо була вона людиною, сама стає часткою всезагального світла! В розливі нашого життя є і його світло. * * * Ця ріка, вона теж як людина: сягнула апо? гею, вибухнула повінню світла і саме тепер, коли світлом мудрості осяяна, в спокійніших розтоках гирла мусить завершувати свій плин… Усе стає Океаном. * * * Ніщо так не прикметно, як безправ’я. * * * Творчість — це любов, найперше любов! Головне — треба бути здатними любити! * * * — Старість — це трагедія? — Якщо є трагедія старості, то, гадаю, нев тому вона, що старіється тіло. — А в чому? — В тому, що молодою лишається душа. (“Циклон”) * * * Хто розучився матір любити, то вже, вва? жай, пропащий. * * * Шлях від серця до серця — найдовший шлях. * * * Не просте це діло — формувати людину! * * * Сьогодні діти — завтра народ! * * * Жити неробою — то ж найбільша ганьба! (“Бригантина”)
Підготувала Ніна ГНАТЮК
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
