Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“...З насолодою слухав мої рідні пісні”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

ТАРАС ШЕВЧЕНКО В МОСКВІ Березень 1858 року

Слово Просвіти, №14 за 2008 рік

Сергій Тимофійович Аксаков. “Яка прекрасна, благородна стареча зовнішність!” 25 березня: “Все семейство Аксаковых непритворно сердечно сочувствует Малороссии и ее песням и вообще ее поэзии”. Це було точне поетове спостереження. В сім’ї Аксакових панувало сердечне ставлення до Малоросії. На доказ наведу запис, який залишила в своєму щоденнику Віра Сергіївна, розповідаючи про читання в них Пантелеймоном Кулішем “Чорної ради” в грудні 1854 року: “Три вечера сряду читал нам Кулиш свой исторический малороссийский роман “Черная рада”… Роман этот чрезвычайно интересен и замечателен. Исторические события передаются живо, в полноте всех обстановок; значение козачества, Запорожья, характеры запорожцев выставлены живо и верно, язык удивительно прост, жив и передает весь дух малороссийской речи”. З таким самим захопленням слухали Аксакови записки Куліша про Гоголя: “Какие драгоценные отрывки нашел Кулиш! Душа перешла через столько впечатлений при этом чтении”. До речі, Сергій Аксаков, як міг, сприяв написанню Кулішем біографічної книги про Гоголя. 26 березня 1858 року, наступного дня після чергових відвідин Шевченка сім’ї Аксакових, Віра Сергіївна писала в листі до своєї приятельки Марії Карташевської: “Шевченко на всех — и на отесеньку (Сергія Аксакова — В. М.) и братьев, произвел приятное впечатление; он умен и прост… Стихи его всегда чисты и нравственны. Он стихов не читал, но пел немного малороссийские песни, и Наденька, хотя не вдруг, но решилась спеть ему некоторые; что для него значат песни, вообще малороссийская поэзия, нечего и говорить… С Шевченком можно было бы о многом разговориться, и он начинал было рассказывать, но некогда было”. Напередодні від’їзду з Москви Тарас Григорович не міг не відвідати Сергія Аксакова. Проте зустрівся лише з сім’єю. “…Я заехал к Сергею Тимофеевичу Аксакову с намерением проститься. Он спал, и я не имел счастия облобызать его седую прекрасную голову”. Для нас дуже важливо, де саме жив тоді Аксаков, який частенько міняв адреси. Є кілька можливостей з’ясувати це. Використаємо найпростішу — візьмемо інформацію з листа Михайла Щепкіна до Тараса Шевченка від 6 лютого 1858 року: “Адрес Аксакова: на Тверском бульваре в доме Юсуповой близ дома оберполицмейстера”. Цього було досить, щоб за Шевченкових часів надійно надіслати будь-яку кореспонденцію. Проте нам хотілося б уявити точніше, де розташовувався будинок, у який тричі приїжджав Шевченко. Тому беремо “Алфавитный указатель к плану Тверской части” і з розділу “Казенные, общественные и владельческие дома” дізнаємося, що будинок княгині Юсупової розташовувався “на проїзді Тверського бульвару”. На плані Тверської дільниці це був №191. А за №190 знаходимо: “Обер-полицмейстера, казенный дом, на проезде Тверс. бульвара”. Тобто Аксаков жив на Тверському бульварі (будинок №24), ближче до Страсної площі, неподалік Арбатської площі. Після відвідин Сергія Аксакова 22 березня Шевченко обідав сам — обід був пісним з нагоди останнього дня Великого посту — в Троїцькому трактирі. Про його розташування в коментарах до 5-го тому творів Шевченка читаємо: “Троїцький трактир містився на правому березі річки Неглинної (захованої тепер у підземну трубу), на шляху з Кремля в район міста, що звався Занеглинням і заселявся в основному ремісниками”. Простіше сказати, що Троїцький трактир, який особливо славився в 40-х роках ХІХ століття, передусім серед купецтва, був на вулиці Ільїнці, якою Шевченко вже проходив 20 березня, навпроти Біржі. Зауважимо, що це далеченько від будинку Аксакова; щоб дістатися сюди, треба було вийти чи виїхати на Тверську й нею простувати до Красної площі або спуститися Тверським і Нікітським бульварами до Арбату, а далі — Великою Нікітською чи Воздвиженкою. Можливо, Щепкін їхав у Малий театр і підвіз Шевченка ближче до Красної площі, імовірно, що поет сам прогулявся Москвою. Досить далека й несподівана Шевченкова прогулянка до Троїцького трактиру, щоб пообідати, здається загадковою. Чому в Троїцькому? Тарас Шевченко міг пообідати значно ближче й швидше. На той час у Москві була понад сотня трактирів, а три найзнаменитіші — трактири Гуріна, Єгорова та “Саратов” — розташовані у центрі. Але Шевченко прямує в Троїцький трактир, тобто він хотів відвідати саме його. Може, він побував у Троїцькому ще в 40-х, коли слава трактиру була в зеніті. Тим більше, що трактир славився пісними стравами, а в 1844 і 1845 роках Шевченко перебував у Москві також у дні Великого посту. Може, він звернув увагу на Троїцький трактир під час прогулянки Ільїнкою 20 березня. Чи хтось порадив поетові скуштувати пісні страви в Троїцькому. Це схоже на правду. Так я писав у книзі “Тарас Шевченко: “Моє перебування в Москві” (2007 рік). Вже після її виходу в світ перечитував спогади Олександра Герцена про Щепкіна і звернув увагу на фразу, яку той побіжно кинув, описуючи зустріч артиста в англійському порту Фокстон восени 1853 року: “Он был тот же, как я его оставил: с тем же добродушным видом, жилет и лацканы на пальто так же в пятнах, точно будто сейчас шел из Троицкого трактира к Сергею Тимофеевичу Аксакову” (виділення моє — В. М.). Сумнівів нема! Напевне, що саме Щепкін, як тільки вони вийшли від Аксакова, порадив Шевченкові скуштувати пісних страв саме в Троїцькому трактирі. Ось що писав про трактир московський побутописець ХІХ століття Петро Вістенгоф: “Трактиры и рестораны рассыпаны во всех концах города, но лучшие из них сосредоточены около присутственных мест, Кремлевского сада и на Ильинке, где находится знаменитый Троицкий трактир, посещаемый всеми сословиями города и имеющий всегда огромное число посетителей. Во время Великого поста люди высшего общества не стыдятся приезжать сюда обедать, потому что здесь вы найдете лучшую рыбу, свежую икру и все, что только можете вздумать роскошного для постного русского стола”. Для пісного столу можна було також замовити й простіші, але не менш смачні страви — манну кашу з грибами, пиріжки з капустяних листків, зварені в маковому соку, горох, протертий через решето, всілякі каші та щі, борщ із грибами, картоплю варену, смажену, печену й у вигляді котлет під соусом, різноманітні вінегрети й киселі… Троїцький трактир потрапив до новітнього лінгвоенциклопедичного словника “Язык старой Москвы” Володимира Єлістратова, в якому читаємо: “Один из самых знаменитых трактиров, наряду с Гурина и др. в Москве (на Ильинке). Упоминается многими авторами, например, А. Сухово-Кобылиным в “Свадьбе Кречинского”: “Я тоже, Михайло Васильевич, исполнив приказания, завернул в Троицкий…” Нагадаю, що “Свадьбу Кречинского” було поставлено 1855 року, й Шевченко, на якого доречно було б послатися в подібному словникові, згадує Троїцький трактир майже в цей час. В одному з сучасних москвознавчих видань зустрів захоплену згадку про те, що в Троїцькому трактирі на Ільїнці 1818 року снідав пруський король Фрідріх Вільгельм ІІІ, а у 80-х роках того ж століття — великий князь Микола Олександрович, майбутній російський імператор. Але хто вони порівняно з Шевченком… Того ж 22 березня в поетовому щоденнику занотовано: “После постного обеда в Троицком трактире отправился я домой с намерением приготовиться к ночному кремлевскому торжеству… В 11 часов я отправился в Кремль”. Про свої враження від нічної великодньої служби в Кремлі Шевченко записав у щоденнику: “Если бы я ничего не слыхал прежде об этом византийско-староверском торжестве, то, может быть, оно бы на меня и произвело какое-нибудь впечатление, теперь же ровно никакого. Свету мало, звону много, крестный ход, точно вяземский пряник, движется в толпе. Отсутствие малейшей гармонии и ни тени изящного. И до которых пор продлится эта японская комедия?” Водночас із Шевченком один із кремлівських храмів відвідав Лев Толстой, який дивився на релігійне дійство іншими очима: “…Пошел… на площадь в Кремль. Глазеющий народ. Зашел в церковь. Хорошо. Христос Воскресе!” Якщо Москва щиро захоплювалася величною і незабутньою пасхальною службою в Кремлі, Шевченко теж пішов, але… розчарувався! Що дратувало поета? “Света мало, звона много”, та й хресний хід рухається в натовпі, ніби “вя-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин