Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Як же така аудіокнига виховає любов до неї в російськомовних співвітчизників, які іноді й без того насміхаються з усього українського?” · с. 11сторінка оригіналу ↗

НАША КНИГА

Слово Просвіти, №14 за 2008 рік

першоджерело. Судіть самі, що означає: “у досвідченої матері” (досвітчаної?), “щось закрадалось одрадне та люте” (любе?), “збігала на часок”, “долівка притрушена свіжим листом”, “не запакости мого молодого віку” (не занапасти?), “несказане зло на людей”, “зблідле липе” (лице?), “корписає голкою” (копирсає?), “предковічні осоки та клени” (осокори?), “діла на з’їзді чимало”, “бовваніють недожаті копи” (копи?), “спинкового панства” (?),“злигались поміж себе”, “прийміть наші зазовини”… А може, це нам, слухачам, іспит на знання української мови?! Адже була ж колись гра “Угадай слово”: на шкільній дошці малювали клітинки відповідно до кількості літер, а гравці мусили вгадати, що то за слово. Інакше чому ж “Притичина хата” весь час звучить як “Притчина”, а головна героїня Христя просить попоїсти не Христа ради, а “Христя ради (!!!) випросить попоїсти”? Здається, що більше познущатись над класиком не можна було. Тим більше, що мова Панаса Мирного — це не мова Стефаника чи Франка, нею розмовляє вся Центральна Україна й Київ, мова, яка разом із мовою Шевченка, Нечуя-Левицького лягла в основу української літературної. Як же така аудіокнига виховає любов до неї у школярів або в російськомовних співвітчизників, які іноді й без того насміхаються з усього українського? Вважаю, що такі речі просто неприпустимі! Якщо Людмила Смородіна не знає і не любить України, мови її народу, то навіщо компрометувати людей, які віддали цьому своє життя, свій талант? рював Київське товариство політв’язнів і репресованих та очолював його до 2006 р., коли головою було обрано Григорія Куценка, людину гіркої долі. Він — інакодумець із військових. Кадровий офіцер. Потрапив у серпні 1984 р. до камери слідчого ізолятора КДБ СРСР — Лефортовської тюрми через надмірну пристрасть до читання, а конкретніше — через необережні судження про твори О. Солженіцина та інших дисидентів. А далі за вироком — на чотири роки в мордовський “Дубровлаг”. Довідка про реабілітацію з Головної військової прокуратури колишнього Радянського Союзу датована 5 березня 1992 р. У двох словах не переказати того, що повідав у книжці “Дякую тюрмі. Спогади і документи”, видрукуваній Видавничим центром “Просвіта”. Київське міське товариство політичних в’язнів і репресованих об’єднує близько тисячі осіб. Воно — колективний член Міжнародної асоціації жертв політичних репресій, центр якої — в Москві, й Міжнародної асоціації колишніх політв’язнів та жертв комуністичного режиму із штаб-квартирою в Нью- Йорку, співпрацює з Міжнародним товариством з прав людини, штаб-квартира якого у Франкфурті-на-Майні. Так час розставляє все на свої місця. Ніщо не щезає безслідно. Історія — не лише те, що на поверхні, а й явлене на світ Божий із потаємних схронів, вивільнене з-під грифів суворої секретності. За виданням — море горя, гіркий спомин про мільйони передчасно обірваних життів. Наклад книги — 3 000 примірників. Вражають ілюстрації — репродукції живописних полотен художника Б. Курликова — відображення жорстоких концтабірних реалій. Усе разом — пересторога на майбутнє, нагадування всім про те, що об’єктивна оцінка неминуча, невідворотна.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин