«Просвіта» · “Попри стереотип, що Миколаїв російськомовний, мова українська тут відроджується”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
ПАМ’ЯТІ ВАСИЛЯ ЗАВГОРОДНЬОГО
Слово Просвіти, №14 за 2009 рік
5 квітня 2009 року на 84-му році відійшов у вічність Василь Леонтійович Завгородній, заслужений артист України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреат премії імені Катерини Білокур, ветеран Другої світової війни, генерал-осавул козацтва, просвітянин. Людина дивовижної обдарованості, високої культури, інтелігентності, скромності, працьовитості. Народився Василь Леонтійович 26 жовтня 1925 року в с.Водяне Компаніївського району на Єлисаветградщині (нині Кіровоградська обл.). З дитячих літ співав і малював. У 1950—1955 роках навчався у Київській консерваторії на вокальному факультеті. Працював у різних філармоніях. Як соліст Українського народного хору ім. Григорія Верьовки отримав звання заслуженого артиста України. Майже все життя не розлучався з пензлем. Сотні картин, портретів, графічних робіт — доробок Василя Завгороднього як художника. Пізніше захопився різьбленням по дереву. Малярські, різьбярські, скульптурні роботи Василя Завгороднього зберігаються в багатьох музеях України та за її межами. 2003 року в Переяславі відкрито “Музей козацької слави. Твори В. Завгороднього”. Час від часу митець звертався і до літературної творчості, та віддавати до друку не поспішав. За наполяганням друзів згодився видати вибране: 2007 року вийшла книжка “Мій хутір”. “Про таких людей, як Василь Завгородній, слід писати романи, повісті, поеми, адже це ціла епоха — духовна”, — так написав поет Микола Томенко у передмові до вибраного. Обірвалося життя цієї талановитої людини в творчій насназі. Обірвалося, як недоспівана пісня, якими він зачаровував людей в Україні й за її межами. Прощавай, славний козаче-отамане! А ми, твої рідні, друзі, побратими-козаки, просвітяни, пам’ятатимемо тебе, звертатимемося до твоїх творів як до духовного джерела, з якого черпатимемо Віру, Надію, Любов до України.
Просвітяни
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
