Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Історія «Просвіти» · “Просвіта” завжди несла у маси знання, утверджуючи у суспільній свідомості закони загальнолюдської моралі”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

Стара Олика заговорила

Слово Просвіти, №14 за 2012 рік

Пет ро БО ЯР ЧУК, зас лу же ний жур на ліст Ук ра ї ни, пись мен ник, Во лин ська обл. За пов зя то кри ти ку ю чи в Ін - тер не ті, зок ре ма й на сай ті “Сло - ва Прос ві ти”, мою іс то ри ко# кра єз нав чу по вість# хро ні ку “Про що мов чить ста ра Оли ка” (Луцьк, Над стир’я, 2009), у якій ідеть ся про во лин ське міс теч ко Оли ку, упер ше зга да не в Іпа ті їв сько мулі то пи сі у зв’яз ку з по ді я ми 1149 ро ку, ав тор стат ті “Я пох ва ли не хо чу, ме ні за ко ле гу прик ро” Сер - гій Гу па ло ви рі шив внес ти яс - ність і що до осе ред ку то ва рис тва “Прос ві та”, що ді яв тут у 20—30#хро ках ХХ сто літ тя. Від так, зви ну - ва тив ши ав то ра в тім, що, ско ро - че но ци ту ю чи у по віс ті кіль ка ряд ків од ні єї з йо го пуб лі ка цій, “при хо вав від чи та ча сут тє ве”, він, аби те “сут тє ве” ві доб ра зи ти, на вів спот во ре ний, на йо го дум - ку, ури вок пов ніс тю. “Ни ні, ко ли іс то рія пе ре пи су єть ся по# но во му і на міс це во му рів ні, зга ду ю чи ми ну ле, не об хо дять ся без брех ні. Пи шуть тіль ки про ді яль ність ук - ра їн ської “Прос ві ти”, хо ча в між - во єн ний пе рі од ця гро мад ська ор га ні за ція бу ла ду же сла бень - кою, по рів ня но з та ки ми місь ки - ми об’єд нан ня ми, як “Спіл ка дріб них куп ців”, “Тар бут”, “Сі о - ніст ська ор га ні за ція”. І це не див - но, бо ук ра їн ців тут бу ло всьо го кіль ка де сят ків. Фі нан си, вла да і вплив пе ре бу ва ли в ру ках єв ре їв та по ля ків. Що вді єш, це іс то рія, яка умов но го спо со бу не має. І все# та ки роб лять ся від чай душ ні спро би від шу ка ти в Оли ці ко рін - ня на ці о на ліс тич но го ру ху”. А ве - ду чи мо ву “про ос мис лен ня” 1921—1939 ро ків у во лин ській іс - то рії, Гу па ло заз на чив: “Як не кру ти, а всім доб ре, що у між во - єн ний пе рі од в Оли ці проц ві тав ко му ніс тич ний рух”. Не спе ре ча ти мусь із при во дуто го, скіль ки ук ра їн ців меш ка лото ді в іс то рич но Олиць ких ме - жах, про “ко рін ня на ці о на ліс тич - но го ру ху” та ін ші сум нів ні мо - мен ти, хо чу за у ва жи ти що до ді - яль нос ті в Оли ці “ук ра їн ської “Прос ві ти” та її зна чен ня, звер - ну ти ува гу на ок ре мі ма ло ві до місто рін ки міс теч ко вої іс то рії. Як свід чать різ ні дже ре ла, фі - лія Луць кої по ві то вої “Прос ві ти” бу ла ство ре на у під поль ській то ді Оли ці 1925#го, а офі цій но за ре єс - тро ва на чи пе ре ре єс тро ва на у груд ні 1926 ро ку. Від за піль но го Олиць ко го рай ко му КПЗУ, пер - ше за сі дан ня яко го від бу ло ся в іс - то рич но олиць ко му пе ред міс ті За лі со че (ни ні — ок ре ме се ло, під по ряд ко ва не Ді ди чів ській сіль ській ра ді) у ве рес ні 1931 ро - ку, во на ор га ні за цій но офор ми - ла ся що най мен ше на п’ять літ ра - ні ше. І ось що на пи сав про неї ко лиш ній сек ре тар Олиць ко го РК КПЗУ Анд рій Жов тян ський у спо га дах, що їх упер ше оп ри люд - нив 14 жов тня 2011 ро ку на зус - трі чі ви пус кни ків За лі соць кої вось ми річ ної шко ли йо го син, док тор фі зи ко# ма те ма тич них на - ук ки я нин Вік тор Жов тян ський, який, як і ав тор, у тій шко лі нав - чав ся. У спо га дах ідеть ся про те, що пе ре до ві лю ди Оли ки, та кі, як В. П. Пет ро вич, О. О. Бой ко, П. Я. Чер ня ке вич, С. За поль - ський ор га ні зу ва ли фі лію Луць - кої по ві то вої “Прос ві ти”. При “Прос ві ті” бу ла біб лі о те ка. Анд - рій Жов тян ський по чав хо ди ти до біб лі о те ки, брав книж ки для чи тан ня. Пер шою бу ла книж ка “Та рас Буль ба”, якою ду же за ча - ру вав ся. (До то го ча су вза га лі не чи тав кни жок ук ра їн ською мо - вою). 1927 ро ку він став чле ном-то ва рис тва “Прос ві та”, від по ві - даль ним біб лі о те ка рем у цій біб - лі о те ці. Піз ні ше йо му до ру чи ли й ка су “Прос ві ти”. Крім чи таль ні та біб лі о те ки, при “Прос ві ті” ді я - ли хо ро вий і дра ма тич ний гур - тки. На кош ти, зіб ра ні від вис тав, ут ри му ва ли ху дож ньо го ке рів ни - ка, яко му що мі сяч но вип ла чу ва - ли 100 зло тих, та при мі щен ня Колишній активіст олицької “Просвіти”, а потім — секретар підпільного райкому КПЗУ Андрій Жовтянський “Прос ві ти” (50 зло тих), а та кож ку пу ва ли лі те ра ту ру. У то му, що олиць ка “Прос ві - та” не бу ла “сла бень кою”, пе ре - ко ну ють зга да ні Анд рі єм Жов - тян ським її що мі сяч ні пла те жі. Ко ли ж до лу чи ти до них вит ра ти на прид бан ня лі те ра ту ри та орен - ду при мі щен ня кі но те ат ру, де прос ві тя ни да ва ли свої кон цер ти і влаш то ву ва ли вис та ви, а при цьо му зга да ти, що в ті ро ки, як роз по ві да ли ме ні оли ча ни стар - шо го по ко лін ня Ро ман Ок сен чук і Ва силь Ні ко ла єв, “на чор ній ро - бо ті у кня зя” чо ло вік міг за ро би - ти 2 зло тих за день і “то бу ло доб - ре, бо стіль ки кош ту вав кі лог рам ков ба си, а цен тнер пше ни ці кош - ту вав 24 зло тих”, та вра ху ва ти, що вся фі нан со ва міць ор га ні за ції три ма ла ся на гро шах, одер жа них від міс це во го на се лен ня, то про “слаб кість” го во ри ти не до во - дить ся. Влас ник кі но те ат ру, пред став ник єв рей ської міс теч - ко вої спіль но ти охо че на да вав “Прос ві ті” у ко рис ту ван ня при - мі щен ня те ат ру, вба ча ю чи у ній на сам пе ред пла тос про мож но годі ло во го пар тне ра. Про ма со вість і роз га лу же ність ці єї ор га ні за ції на олиць ких те ре нах свідчить те, що осе ред ки її ді я ли і в де я ких ту - теш ніх се лах, зок ре ма і в до во лі від да ле но му від Оли ки се лі Хор - лу пи, де йо го очо лю вав Ти мо фій Нес мя но вич, зни ще ний гіт ле рів - ця ми 1943 ро ку. І як що вес ти мо - ву “про ос мис лен ня” між во єн но - го пе рі о ду в олиць ко му жит ті, то знач но ці ка ві шим від оці нок сили ту теш ньої “Прос ві ти” ви да - єть ся факт зов сім ін ший. Зга дай - мо, за СРСР “Прос ві ту” вва жа ли “бур жу аз но# на ці о на ліс тич ною”. А се ред наз ва них Анд рі єм Жов - тян ським пе ре до вих лю дей Оли - ки, які ство ри ли тут “прос ві тян - ську” ор га ні за цію, є Все во ло д Пет ро ви ч, яко го чо мусь і в 60#хро ках ХХ сто літ тя дех то із оли чан на зи вав “ко лиш нім пет лю рів - цем”, та цар ський у ми ну ло му чи нов ни к і офі це р УНР Пав ло Чер ня ке ви ч. Ху дож нім ке рів ни - ком у “Прос ві ті” був імо вір но теж ко лиш ній пет лю рів ський офі цер Олек сандр Шим ко, кот - рий, ря ту ю чись від біль шо виць - ких реп ре сій, що та ки наз дог на ли йо го з при хо дом у За хід ну Ук ра ї - ну со вєт ської вла ди, еміг ру вав на Во линь з Цен траль ної Ук ра ї ни. Як не кру ти, а май бут ній лі дер олиць ких ком пар тій ців Анд рій Жов тян ський як осо бис тість фор му вав ся під їх ньою за галь ною ору дою і тіль ки 1928 ро ку став чле ном де що лі ві шої і ра ди каль - ні шої у пог ля дах гро мад сько# по - лі тич ної ор га ні за ції “Сель# Роб”, під вплив якої олиць ка “Прос ві - та” по ча ла пе ре хо ди ти з 1927 ро - ку, піс ля то го, як від очіль ни ка фі лії Сер гія Ступ ниць ко го ке рів - ниц тво нею пе рей шло до ін шої осо би. Мо раль но, ос віт ньо, куль тур - но і пев ною мі рою іде о ло гіч нора зом із Анд рі єм Жов тян ським у “Прос ві ті” ви хо ву ва ли ся й ін ші-то ва ри ші# од но дум ці, на яких він по тім спи рав ся у ко му ніс тич ній ді яль нос ті. У “Прос ві ті” та під її впли вом ви рос та ли і фор му ва ли - ся, в чо му пе ре ко ну ють роз по ві ді оли чан стар шо го по ко лін ня, і дру зі# од но дум ці, кот рі піз ні ше ста ли учас ни ка ми на ці о на ліс тич - но го ру ху. Се ред них — ві до мі на Олич чи ні 1940#х—1950#х рр. про - від ни ки Ук ра їн ської Пов стан - ської Ар мії Анд рій Сте фа но вич (псев до — Жук) та Іван Ма ли мон (Ар тем). Ха рак тер но, що під впли вом “Прос ві ти” всі во ни не тіль ки, як заз на чив Анд рій Жов - тян ський, “ві дій шли від хлоп ців ста ро го пок рою” — ті єї час ти ни олиць кої ре міс ни чої мо ло ді, яка ро сій сько мов ний вис лів “пьян, как са пож ник” зро би ла для се бе нор мою будь# я ко го доз віл ля, а й по ве ли тут до во лі ус піш ну бо - роть бу з пи яц твом. Поп ри різ не ба чен ня шля хів до щас ли во го май бут ньо го Ук ра ї - ни, збли жу ва ла їх бо роть ба з при - му со вим опо ля чу ван ням і ка то - ли за ці єю ук ра їн ців, а ще й те, що поль ська вла да з од на ко вою жор - сто кіс тю пе рес лі ду ва ла і ук ра їн - ських на ці о на ліс тів, і чле нів КПЗУ. Ду ма єть ся, пев ною мі рою са ме та ка “єд ність про ти леж нос - тей” до по мог ла “прос ві тя нам” Оли ки 1932 ро ку, ко ли ді яль ність “Прос ві ти” на Во ли ні бу ло за бо - ро не но, збе рег ти свою ор га ні за - цію та го лов ний її на бу ток — біб - лі о те ку. Од нак іде о ло гіч ні су пе - реч нос ті ста ва ли де да лі гос трі ши - ми і, зда ва ло ся б, неп ри ми рен ни - ми. То ко ли з при хо дом 1939 ро ку в За хід ну Ук ра ї ну пер ших со вє тів олиць кі ко му ніс ти, яких, вий - шов ши на во лю із поль ської в’яз - ни ці, зно ву очо лив Анд рій Жов - тян ський, от ри ма ли змо гу враз поз бу ти ся сво їх опо нен тів. Ма лоб, зда ва ло ся, тра пи ти ся не від во - рот не. Але роль Іс ка рі о та, з по да - чі яко го близь ко двад ця ти міс це - вих “прос ві тян” бу ло ув’яз не но со вєт ською вла дою, а час ти ну із них, зок ре ма урод жен ця ін - шо го іс то рич но олиць ко го пе ред міс тя Ми ло ви ці Іва на Ба ра нов сько го, 23 чер вня 1941 ро ку стра че но в луць кій тюр мі, ви ко нав чо ло ві чок, від ко му ніс тич них пог ля дів, як і від на ці о на ліс тич них, да ле кий. За гіт ле рів ської оку па ції, ко ли один з ор га ні - за то рів олиць кої “Прос ві ти” Пав ло Чер ня ке вич став сек - ре та рем місь кої уп ра ви і, за вис ло вом Вік то ра Жов тян - сько го в ко мен та рі до спо га - дів сво го бать ка, “міг за пус - ти ти ко ле со смер ті”, щоб усу ну ти “по лі тич ні су пе реч - нос ті ці ною жит тя опо нен тів або їх ніх сі мей”, теж ні чо го по діб но го не від бу ло ся. “На ша Оли ка пе рі о ду на - ці о наль них зма гань, — кон ста ту - вав Вік тор Жов тян ський, — прак - тич но не заз на ла бра тов бивс тва”. Прик мет но, що і 1943 ро ку, ко ли май же всю Во линь охо пив штуч - но роз дму ха ний за ці кав ле ни ми в-то му си ла ми між на ці о наль ний поль сько# ук ра їн ський кон флікт, мир не поль ське на се лен ня Олич - чи ни, по рів ня но з ін ши ми ре гі о - на ми, пос траж да ло знач но мен - ше. Пе ре кон ли во до во дить це у сво їх пуб лі ка ці ях про то го час не ми ну ле ко лиш ній во лин ський ос - ві тя нин, а ни ні — ки їв ський пен - сі о нер Олек сій Сла бець кий, рід - ний при сі лок яко го (піз ні ше злік - ві до ва на ко лек ти ві за ці єю Ка ли - нів ка, що бі ля се ла Жор ни ще то ді Олиць ко го ра йо ну) ме жу вав із На ро тув кою — поль ською ко ло - ні єю, що бу ла ко ло се ла Пев жате пер Мли нів сько го ра йо ну Рів - нен ської об лас ті. У На ро тув ку Сла бець кий хо див до шко ли, тож май же всіх її меш кан ців знав. В опуб лі ко ва ній ним 27 жов тня 2011 ро ку в га зе ті “Mo ni tor Woly - nski” стат ті “Зга ду ю чи На ро тув - ку” пи сав, що вліт ку 1943 р. по ля - ків стри во жи ли чут ки з пів но чі Во ли ні про між на ці о наль ні зіт - кнен ня, ко ло ніс ти ви ї ха ли в Оли - ку. На міс ці за ли ши ли ся Кв’ят - ков ські, а в Ба ко ри ні — Вон со - вич, які ще зіб ра ли уро жай зі сво - їх по лів. Во се ни по ля ки ви ї ха ли в Поль щу. Їх ні ха ти ніх то не па лив, не роз би рав, во ни до че ка ли ся пе - ре се лен ців із Поль щі, які тут осе - ли ли ся. Як для ро ків, ук ри тих мо ро - ком та єм ни чос ті, ко ли зло час то зу мис не вер ши ло ся од ни ми тіль - ки для то го, щоб зви ну ва ти ти в ньо му ін ших, а від по ві даль ність за ско є ні не відь# ким пе рес ту пи за ко ну та мо ра лі заз ви чай кла ла - ся на не у год них вла ді, аби роз ді - ля ти гро ма ду на та бо ри та під ло зводити лю дей у лю тій зне на вис - ті, та ка си ту а ція в Олиці є аж над - то не ор ди нар ною. Спи ра ю чись на бать ко ві спо га ди, Вік тор Жов - тян ський у бі ог ра фіч но му на ри сі “Рід ній шко лі” по яс нив її тим, що спер шу ко лиш нім чле нам КПЗУ вис та чи ло ро зу му і за галь - ної куль ту ри не роз гор тати те рор що до пред став ни ків на ці о на ліс - тич них те чій, а по тім, у пе рі од ні - мець кої оку па ції та од ра зу піс ля неї на ці о на ліс там вис та чи ло ро - зу му та куль ту ри не роз гор тати те ро р що до ко му ніс тів, проб ле ми пом сти не ви ни ка ло. Зда ва ло ся б, усе прос то. Але за прос то тою зав - жди кри єть ся якась за гад ка. Чо - му, нап рик лад, на олиць ких те ре - Один із організаторів олицької “Просвіти” Павло Чернякевич під час служби в армії УНР. Одеса нах не бу ло вза є моз ни щу валь но - го те ро ру, а в ін ших міс цях — був? Ос мис лю ю чи в по шу ках від - по ві ді на по діб не за пи тан ня між - во єн ний пе рі од, ми мо во лі за у ва - жу єш, що ко ли й “проц ві тав” ко - му ніс тич ний рух на Олич чи ні, то ли ше у ко рот ко му про між ку між 1931 і 1934 ро ка ми, ос кіль ки піс - ля на валь но про ве де них 1934 ро - ку поль ською вла дою ма со вих ареш тів чле нів ко му ніс тич но го за піл ля проц ві та ти він уже не міг. А піс ля то го, як 1938 ро ку з по да - чі ста лін щи ни КПЗУ і на ко мін - тер нів ських прос то рах опи ни ла - ся по за за ко ном, він не те що не проц ві тав, а чах нув. Про мо вис - тим є і той факт, що зрос лий у “Прос ві ті” Анд рій Жов тян ський став од ним із ор га ні за то рів, а вреш ті й очіль ни ком ру ху. От же, ко ли й до во дить ся го во ри ти про те, що у між во єн ний пе рі од тут бу ло “всім доб ре” від ді яль нос ті яко їсь гро мад сько# по лі тич ної ор га ні за ції, то ор га ні за ці єю ці єю бу ла са ме “Прос ві та”. Це “Прос - ві та” нес ла тут у ма си знан ня і ра - зом із Ук ра їн ською ав то ке фаль - ною, в ті ро ки пра вос лав ною цер - квою ут вер джу ва ла у сус піль ній сві до мос ті за ко ни за галь но люд - ської мо ра лі, це во на фор му ва ла тут у лю ди ні Лю ди ну без ог ля ду на те, під пра по ром яких по лі тич - них “із мів” ця лю ди на пе ре бу ва - ла, але з гли бо ким для всіх ус ві - дом лен ням то го, що хоч би яки - ми гос три ми бу ли іде о ло гіч ні су - пе реч нос ті, у жод но му ра зі це не мо же бу ти при во дом для фі зич - но го ни щен ня опо нен тів. І на чо - лі са ме та кої ве ли чез ної за сус - піль ною ва гою ро бо ти сто я ли, вик рес ле ні за СРСР з іс то рич ної пам’яті Оли ки, ор га ні за то ри та ак ти віс ти ту теш ньої “Прос ві ти”: за гиб лий у ла вах Чер во ної ар мії у Дру гій сві то вій вій ні урод же нець За лі со чо го Дмит ро Мар ке вич, який три ва лий час її очо лю вав; Олек сандр Шим ко, який по мер в Оли ці піс ля по вер нен ня з со вєт - сько го ув’яз нен ня. Тож пер шо - чер го во “Прос ві ті” зав дя чує Олич чи на тим, що і міс це вим на - ці о на ліс там, і ко лиш нім чле нам КПЗУ “вис та чи ло ро зу му”. І не ви пад ко во са ме ко лиш ній пер - ший сек ре тар під піль но го Олиць ко го рай ко му КПЗУ Анд - рій Жов тян ський по вер тає у сво - їх спо га дах із за бут тя іме на її ор - га ні за то рів та ке рів ни ків. Але “ко ле со смер ті” усе ж за - пус ти ли, здій снив це при не се ний на за хід но ук ра їн ські зем лі пер - ши ми со вє та ми біль шо визм.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин