Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Запрошуємо до розмови · “Жодна революція не може обернути зло на добро”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

По о біч Май да ну

Слово Просвіти, №14 за 2012 рік

Ана то лій ШПИ ТАЛЬ, кан ди дат фі ло ло гіч них на ук, Інс ти тут лі те ра ту ри ім. Т. Шев - чен ка НАН Ук ра ї ни Ро ман Вік то ра Ба ра но ва “Зап ла ва” (Ки їв, Екс прес по лі - граф, 2011) пов ніс тю за пе ре чує твер джен ня, що твір, за ан га жо ва - ний су час ніс тю, рід ко при ре че - ний на ус піх. Мов ляв, пот ріб на чи ма ла ча со ва дис тан ція, ко ли все ус та біль нить ся, “уля жеть ся” і десь че рез де сят ки ро ків мож на да ти кар ти ну то го ча су. В. Ба ра - нов цен траль ною по ді єю ро ма ну виб рав Май дан, але до лі йо го ге - ро їв прос лід ко ву ють ся про тя гом знач но го ча су до По ма ран че вої ре во лю ції. На пи сав “ре во лю ції”, як ста ло во но за галь ним виз на - чен ням, і від ра зу ж зга дав, що ре - во лю ція — це по дія в сус піль но му жит ті, кот ра в ос но ві має змі ну сус піль но го ла ду. Але по дії 2004 ро ку ста ли “чи не най біль шою втра - тою но віт ньої на шої іс - то рії” (М. Сла вин ський). І са ме ро ман В. Ба ра но ва че рез до лю го лов но го ге - роя, жур на ліс та Ар те ма, по ка зує, чо му не бу ли вті ле ні іде а ли Май да ну. Ми вже звик ли, що го - лов ни ми ге ро я ми тво рів про су час ність пе ре важ - но зоб ра жу ють пись мен - ни ків і жур на ліс тів, але тут ви бір вип рав да ний. Ко ли наприкін ці ро ку по да єть ся ста тис ти ка, скіль ки в якій кра ї ні за - ги ну ло жур на ліс тів, ми - мо во лі стає страш но, бо ця про фе сія вже при рів - ню єть ся до не без печ них. І ще — у де мок ра тич них кра ї нах “чет вер та вла да” пов ніс тю кон тро лює три ін ші. І жур на ліст Артем, до шу ку вач прав ди і від - сто ю вач спра вед ли вос ті, по чав роз слі ду ва ти рей - дер ські зе мель ні пи тан ня в міс ті. Так, він “не став вла ді ве ли кою кіс ткою в гор лі (хто я, зреш тою, та кий про ти неї?!), од нак по вів ся неадекватно, і во на про ба чи ти мо го зух вальс тва не має на мі ру”. До ве ло ся ті ка ти до Мос кви, ад же там жи ве “ати по ва ро сі ян ка”, яка по ко ха ла “хах ла”. Ви да єть ся, впер ше ук ра їн ський пись мен ник так гли бо ко і все біч но, до то го ж ху дож ньо дос то вір но дав кар ти ну ни ніш ньо го став лен ня ро сі ян до сво їх “мо лод ших бра тів” — ук ра - їн ців. І це так ви раз но пос тає в роз мо вах, у став лен ні. Ав тор кіль ко ма штри ха ми ма лює пор - трет мос кви ча, ро дом із гли бин - ки, ро зум но го, ін те лі ген тно го хлоп ця. І прос то ди ву єть ся: він не вов ко дав сис те ми, у хвіст і гри ву чис тить мос ков ські по ряд ки. Але “щой но зай де мо ва про Ук ра ї ну — десь йо му щось пе ре ми кає. Лю ди на втра чає здат ність адек - ват но мис ли ти”. І хоч би про що го во ри ли, на по лі ти ку звер та ють, обов’яз ко во за суд жу ю чи “п’яно - го Єль ци на, який під пи сав Бє ло - веж ські уго ди”. Вза га лі ж “мос - ков ські” роз ді ли, де і “ге рої” Чеч ні, і скін хе ди, які “мо чать” кав каз ців, і все за галь на ат мос фе - ра неп рий нят тя іно род ців — аб - со лют но дос то вір на кар ти на су - час ної Ро сії, де прос то “ати по - вою” пос тає дру жи на Артема Альо на, кот ра вив чи ла ук ра їн - ську мо ву і вра зи ла ко ха но го, про вів ши Шев чен ків ською Мос - квою. Ко ли ж во на ра ні ше при їж - джа ла до Ки є ва, Артем по ка зав їй міс то, і на ог ля до во му май дан чи - ку бі ля Іс то рич но го му зею Альо - на ска за ла уні каль ну фра зу: “Стран но, что Ук ра и на ста ла от - дель ным го су дарс твом лишь к кон цу двад ца то го ве ка…” А да лі — блис ку ча сто рін ка роз ду мів Артема, що са ме у цій фра зі кра - си вої мос квич ки “пос та ло сак ра - мен таль не пи тан ня ук ра їн сько го бут тя”. Од ним із вер шин них сплес ків цьо го бут тя став Май дан. То був час для йо го учас ни ків, ко ли “не - мов би хтось усе силь ний пе ре ро - див їх ні ду ші, вий няв із них ком - плекс пе ре ля ку пе ред фан то мом вла ди”. І Ар тем, вий шов ши на Май дан, від чув, що тут усі од но - дум ці й од но вір ці, всі скан ду ють пріз ви ще лю ди ни, “яка мі че на Гос по дом, чи до лею, чи ча сом… На ро до ві по дай ха риз ма тич ну пос тать. А за по відь “не сот во ри со бі ку ми ра” — що най біль ше для про чи тан ня, до то го ж да ле ко не всі ма, але аж ні як не для що ден - но го ви ко рис тан ня. У нас без ку - ми рів не мож на. Ку мир — на дія, ча сом ос тан ня з ос тан ніх. Він дасть, за без пе чить, по ду має за всіх і за них же зро бить, роз су - дить, по ка рає і по ми лує, вка же, ку ди йти. І йо го най пер шо го ж ро зіп нуть на хрес ті все на род но го гні ву, ко ли не всім дасть, не ті єю мі рою за без пе чить, не тих по ка - рає чи по ми лує”. Отут ав тор ське по па дан ня в де сят ку! Але ж ко ро ля ро бить ото чен ня… І В. Ба ра нов ви во дить на сце - ну Май да ну олі гар ха, че рез пе рес лі ду ван ня яко го Ар те - мо ві до ве ло ся вті ка ти з Ук - ра ї ни. Це уні каль ний за точ ніс тю ви пи сан ня об раз ско ро ба гать ка, ци ніч но го і без прин цип но го. Не має йо - го пор тре та, не має йо го бі о - г ра фії, але є біб лей ське: “По ді лах їх піз на є те їх”. І цей уза галь не ний з усіх олі гар - хів Слон, кот рий на ви бо рах “роз кла дав яй ця в обид ві кор зи ни”, знав, що ма ти ме “зо ло тих кур чат”. Чіт ко за - фік су вав ав тор, що ко ли все по чи на ло ся, “йо го то ді там і близь ко не бу ло. Він ус ко - чив у по їзд уже на хо ду. Але, схо же, втра пив у го лов ний ва гон”. І тут В. Ба ра нов вус - та ми че чен ця Ша ха є ва (як прек рас но ви пи са ний об - раз! — А. Ш.) про зір ли во ствер джує, що май бут ній пре зи дент не ки неть ся ви - ко ну ва ти оз ву че ні на Май - да ні обі цян ки. “Він поч не від да ва ти бор ги кре ди то рам. Хто в ньо го най біль ше вклав на ви бо - рах, той і от ри має най біль ше. І не тіль ки гро ши ма… По са да ми, дос - ту пом до тіла, впли вом на дер - жав ні і не дер жав ні струк ту ри. І Слон бу де се ред най ближ чих фа - во ри тів но во го ха зя ї на дер жа ви”. І жод на ре во лю ція не мо же обер - ну ти зло на доб ро, ад же зло, не вик ри те, ли ше на ро щує своє жа - ло. На ве де мо-бо лю чі сло ва Артема, який, зда єть ся, зми рив ся зі сво їм прог ра шем: “Но вий пре - зи дент му сив би все зна ти і не під пус ка ти до се бе жод но го із “слонів”. Жод но го! Інак ше на ві - що він обі цяв об на ді є но му на ро - ду, що бан ди ти си ді ти муть у тюр - мах? Що ба га ті по ді лять ся з бід - ни ми?” Дех то мо же ска за ти, що в цих ді а ло гах і роз ду мах прос ту пає пуб лі цис ти ка. Але без неї ро ман гро ма дян сько го зву чан ня не на - пи шеш! І то му в час все за галь но - го під йо му, справ жньо го на род - но го здви гу все ре ди ні в Ан то на по рож не ча. Він знає, що бу де, бо ба чить, як “Пре зи дент у ко лі “слонів” стає сам схо жий на них. Ба чиш, який при род ний, ком по - зи цій но до вер ше ний у сво їй ідей - ній ці ліс нос ті гру по вий пор трет зго лов ним Сло ном кра ї ни”. Страш на і мо то рош на кар ти на, але так ста ло ся. А той дух Май да - ну вже нас туп на вла да хо ті ла ос - та точ но зні ве лю ва ти, ор га ні зу - вав ши тан цю валь ний “Maй - данs”. Од ні єю з проб лем, яка гос тро пос та ла на сто рін ках ро ма ну, є са ме жур на ліст ська ді яль ність, що іно ді на зи ва лась “дру гою най дав ні шою про фе сі єю”. Ан ти - по дом Артема пос тає йо го ко - лиш ній ре дак тор і ні би друг Мар - тин, який піс ля кіль кох ро ків пе - ре бу ван ня Артема в Мос кві ви - ма гає назива ти йо го на ім’я та по бать ко ві. Впіз на ва ний об раз! Ад - же ка зав Мар тин, що в країні слонів ще бу де бо роть ба, а слон, кот - рий пе ре мо же, обер неть ся на Ма мон та, яко му та кож ко па ти - муть яму, але до ки він ту ди впа де, спершу одер жить свій доб ря чий куш. … А на око ли ці Ки є ва в ка - фе# ба рі кай фує мо лодь, зву чить: “Офи це ры! Рос си я не! Пусть сво - бо да вос си я ет!..” І пе ред очи ма в Артема — го луб, який не дав ся до рук по ма ран че во му пе ре мож - це ві… І су то суб’єк тив не. Ко ли до - чи ту вав ро ман, в йо го то наль нос - ті, в нас тро є вос ті вга ду ва лось щось та ке зна йо ме, та ке близь - ке… Та це ж “Га лі лей” Єв ге на Плуж ни ка! І по за всім, що бу ло, що є, зву чить в по е мі Плуж ни ко - ве: “Ви чу є те? // все# та ки //обер - та єть ся!”. Але не так у фі на лі ро - ма ну В. Ба ра но ва. Роз’їха ли ся ре - во лю ці о не ри, десь свят ку ють вож ді, в кіль кох па лат ках ще “три ма ють обо ро ну” якісь без - хат чен ки. І са ме тут зга дує го лов - ний ге рой “ма лень ких ук ра їн - ців”, зад ля яких, зда ва ло ся, і пос - тав цей Май дан. Та рап том від чу - ває, що він тут не тіль ки не гість — він геть чу жий. “Май дан від дав свою при хиль ність ін шим, а не-то бі, віч но му бор цю без пе ре мо - ги, неп ри ка яно му блу каль це ві між кра ї на ми і пов стан ня ми”. То ко му ж від дав при хиль ність Май - дан? 20 груд ня 2004 ро ку в “Но вой га зе те” О. За буж копи са ла: “Ющен ко зу мів ста ти сим во лом, що об’єд нав і кон со лі ду вав на - цію!.. Він пред став ляє рід кіс ний (мо же, на та ких# от пе ре лом них епо хах іс то рії й ус піш ний!) тип мо раль но го по лі ти ка” (За буж ко О., Let my pe op le go, К., 2005, с. 93). Про мо раль ність В. Ющен ка про мов чи мо, на го ло си мо на сут - тє во му ню ан сі, який проз ву чав уро ма ні В. Ба ра но ва “Зап ла ва” і став ос нов ним у пуб лі цис ти ці. Це на го лос на двох сві тах — са - мо му Май да ні і йо го Сце ні. У ре - цен зії на “За пис ки ук ра їн сько го са ма шед шо го” Лі ни Кос тен ко Іван Дзю ба пи сав про “ви со ку ети ку Май да ну” (День, 2010, 30 груд ня), яка й за раз про тис то їть за бут тю і від ступ нос ті од них, злос ти вій ху лі ін ших. І ди ву єть - ся, що Май дан не “ма те рі а лі зу - вав ся” в но ву якість сус пільс тва. Та для цьо го тре ба бу ло по ди ви - тись на Сце ну, де по ряд них лю - дей прос то виш тов ху ва ли не ли - ше Сло ни, а й Ди но зав ри… До ре чі, ми ще зус трі не мо ти по ло - гіч ні дос лід жен ня про зи про ча си По ма ран че вої ре во лю ції, але там по вин но бу ти не ли ше опо ві дан - ня О. За буж ко “Аль бом для Гус - та ва” (2005) про “над по туж ний ви бух люд сько го ма те рі а лу, який ви па дає раз на сто річ чя”, за сло - ва ми ав тор ки, а й опо ві дан ня Г. Та ра сюк “Пи ро ги для пов стан - ців”, де жі ноч ка при нес ла на Май дан пи ріж ки, а на Сце ні ба - чить при чи ну всіх сво їх страж - дань — місь ко го ме ра. Май дан роз бу див ге роя Лі ни Кос тен ко і він іде ту ди, хоч і знає: “Все од но за вла ду бу де со ром но, за будь# - яку вла ду час від ча су бу ває со - ром но. Але за Ук ра ї ну со ром но не бу де і моє міс це се ред цих лю - дей”. Вар то тут зга да ти і ро ман бра тів Кап ра но вих “Що ден ник мо єї сек ре тар ки”. Ро ман В. Ба ра но ва “Зап ла ва” пос тає на ба га то жорс ткі шим від ін ших тво рів, але йо го ге рой нема ти ме в май бут ньо му “пох міль - но го син дро му”, який від чу ли ба - га то учас ни ків по дій то го ча су са - ме че рез не від по від ність Сце ни люд сько му по туж но му Май да ну. Про тя гом 2011 ро ку вий шло в світ кіль ка ро ма нів і по - віс тей, сю жет ні лі нії та пер со на жі яких тіс но пов’яза ні з по ді я ми ви бо рів*2004, з тим по лі тич но* сус піль ним здви - жен ням, що пот ряс ло не ли ше Ук ра ї ну, а й ці лий світ. Зна є мо, що се ред чи та чів на шої га зе ти чи ма ло та ких, що про чи та ли ці тво ри і змо жуть при єд на ти ся до роз мо - ви, яку ре дак ція роз по чи нає дру ком першої з цик лу лі те - ра тур но* пуб лі цис тич них ре цен зій. От же, Май дан. Що для Вас у цьо му сло ві, яке, во че видь, ста ло но сі єм по нять ка - те го рій них: пе ре мо га, по раз ка, зра да, ми ну ле чи май бут - нє? Як Ви, ша нов ний чи та чу, осо бис то оці ню є те те, що ни ні пи шуть про Май дан? Зап ро шу є мо до роз мо ви пись мен ни ків, лі те ра тур них кри ти ків, со ці о ло гів, фі ло со фів, по лі ти ків і всіх, ко му ця те ма не бай ду жа. Редакція “СП”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин