Відкритий урок · “Національна безпека духу вже найближчим часом залежатиме від того, чи захищена українська мова”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу
Не ві рю в пат рі о тизм тих, хто не спро міг ся вив чи ти державної мо ви
Слово Просвіти, №14 за 2012 рік
Ві ра СО КО ЛО ВА, учи тель ук ра їн ської мо ви і лі те ра - ту ри Кі ро вог рад сько го НВК № 26
Те ма уро ку: “Ти зрік ся мо ви рід ної…” Дмит ро Пав лич ко. Ме та уро ку: до мог ти ся, щоб ті, хто як не по со віс ті, то хоч за служ бо вим обов’яз ком по вин ні при най мні у ро бо чий час ко рис - ту ва ти ся дер жав ною мо вою, ма ли ша ноб ли ве став лен ня до мов но го за ко но давс тва та по ва жа ли ук ра - їн ську мо ву як один із сим во лів Ук ра їн ської дер жа ви. Тип уро ку: від вер та бе сі да# роз - дум. На оч ність: епіг раф “Не мож - на лю би ти Бать ків щи ну і не ві ри - ти в неї, ад же Бать ків щи на — жи - ва ду хов на си ла, пе ре бу ван ня в якій дає твер де від чут тя її доб ро - ти, її пра во ти, її енер гії, її май бут - ніх по до лань… ві ри ти в Бать ків - щи ну мо же ли ше той, хто жи ве нею, хто ра зом із нею, хто жи ве за ра ди неї, хто по єд нав із нею ви - то ки сво єї твор чої во лі влас но го са мо по чу ван ня”. І. Ільїн, ро сі я - нин (“Путь ду хов но го об нов ле - ния” М., 2003, с. 236) Хід уро ку: Вступ не сло во. Клю чо ві те зи. Лю ди на мо же дій ти до ро зу мін ня за галь но люд сько го, ли ше за ну - рив шись у своє ду хов не на ці о - наль не ло но до то го рів ня, де па - нує ду хов ність, зро зу мі ла всім на - ро дам і ві кам. Тіль ки рід на мо ва при но сить лю ди ні най біль ше і най глиб ше осо бис те щас тя, а дер жа ві — най - силь ні ші ха рак те ри. Без доб ре зна ної мо ви дер жа - ви не має все на род ної сві до мос ті, без та кої сві до мос ті не має на ції, а без сві до мої на ції не має дер жав - нос ті. “Уряд ни ки на дер жав ній та гро мад ській служ бі му сять доб ре зна ти свою со бор ну лі те ра тур нумо ву і свій со бор ний пра во пис”. Іван Огі єн ко (Рід но мов ний Ка те - хі зис для вчи те лів, ро біт ни ків пе - ра, ду хо венс тва, ад во ка тів, уч нів, уряд ни ків на дер жав ній та гро - мад ській служ бі і ши ро ко го гро - ма дянс тва). Не ли чить ні ко му, тим па че чи нов ни ку від вла ди, ствер джу - ва ти, що для ньо го обид ві мо ви рід ні, бо “…це так са мо без глуз до, як би ми на ма га ли ся уя ви ти, що од ну ди ти ну на ро ди ли дві ма те рі. У ди ти ни є од на ма ти. Рід на. До смер ті. До ос тан ньо го по ди ху”. Ва силь Су хом лин ський. Ак ту а лі за ція опор них знань ме то дом сис те ми за пи тань. Дай те від по відь на за пи тан ня: чо - му так ста ло ся, що ви на ро ди ли ся са ме в Ук ра ї ні? Жи ве те в ній са ме в та кий неп рос тий час? Пе ре бу - ва є те бі ля кер ма вла ди, яка виз - на чає жит тя ці єї дер жа ви (хо ча, ма буть, є не менш гід ні ці єї мі сії лю ди)? Що та ке дер жав на мо ва? Що та ке дво мов ність? Як ро зу мі ти те - зу “Мо ва дер жа ви — мо ва вла ди”? Ко ли ух ва лю ва ли Кон сти ту - цію США, анг лій ська мо ва як офі цій на (на про ти ва гу до ма ган - ням ні мець ко мов них еміг ран тів) прой шла там з пе ре ва гою ли ше в один го лос. Та від то ді як же пиль - нує цей ста тус анг лій ської мо ви аме ри кан ська вла да, від би ва ю - чись ос тан нім ча сом від іс па но - мов ної час ти ни на се лен ня, яка по ру шує пи тан ня про на дан ня іс - пан ській та кож ста ту су офі цій ної! У жод но му ра зі це — не об ме - жен ня іс пан ської та ін ших мов, що по ши ре ні у Спо лу че них Шта - тах. Будь лас ка, роз мов ляй те ци - ми мо ва ми, але не на дер жав них по са дах.
По нят тя “дер жав на мо ва” в юри дич но му ас пек ті близь ке до по нят тя “офі цій на мо ва”. Їх об’єд нує спіль не зна чен ня — “мо ва сфе ри офі цій но го спіл ку - ван ня, мо ва спіл ку ван ня дер жа виз її гро ма дя на ми”. Від мін ність між дво ма по нят тя ми ли ше в од - но му — для ста ту су дер жав ної мо - ви обов’яз ко вим є йо го офі цій не про го ло шен ня за ко но дав чою вла дою, від по від не нор ма тив не офор млен ня, то ді як ста тус офі - цій ної мо ви не пе ред ба чає обов’яз ко во го за ко но дав чо го зак ріп лен ня. Утім, за спри ят ли вих умов фун кці о ну ван ня на ці о наль ної мо ви, ко ли во на по ши ре на і прес тиж на і нею спіл ку єть ся аб - со лют на біль шість на се лен ня, на ці о наль на мо ва на віть не обов’яз ко во про го ло шу єть ся дер - жав ною, во на мо же ма ти в Кон - сти ту ції й ін ші наз ви — офі цій - ної, на ці о наль ної або прос то “мо ва ці єї дер жа ви”. В Ук ра ї ні ж зак ріп лен ня дер жав но го ста ту су ук ра їн ської мо ви в Кон сти ту ції є обов’яз ко вим, ос кіль ки ще з ча - сів три ва лої до би без дер жав нос ті кра ї на ус пад ку ва ла нез до ро вий стан фун кці о ну ван ня на ці о наль - ної мо ви, втра ту в се ре до ви щі час ти ни на ції рід ної мо ви як іден ти фі ку ю чої на ці о наль ної оз - на ки. По яс нен ня но во го ма те рі а лу. Сьогодні Ін тер нет, прог рам не за - без пе чен ня, на у ко ва тер мі но ло - гія, по бут із бла гос ло він ня та за спри ян ня ЗМІ про па гу ють анг - лій ську мо ву. Ті, ко го на зи ва ють бать ка ми на ції, хто сто їть бі ля влад но го кер ма, чо мусь упев не ні, що їх нє пок ли кан ня й ос нов не зав дан ня — на го ду ва ти й одяг ти на род, а реш та — по хід не і ви рі шить ся ав - то ма тич но. Це жор сто ка й при - кра по мил ка, лег ко важ не став - лен ня до мов ної ос ві ти й мов но го роз вит ку сво го на ро ду, зу мов ле на не ро зу мін ням сут нос ті мо ви і зве ден ням її ли ше до фун кції ко - му ні ка ції. Але лін гвіс ти, пси хо - ло ги, пе да го ги, куль ту ро ло ги, фі - ло со фи трак ту ють рід ну мо ву глиб ше — як скар бни цю всі єї іс - то рич ної спад щи ни на ро ду, всьо - го йо го ду хов но го й ін те лек ту аль - но го дос ві ду, йо го спо со бу мис - ли ти й від чу ва ти. Сьо год ні шко ла, не за леж но від то го, яка во на (ук ра їн ська, єв - рей ська, вір мен ська чи ро сій - ська), нав чає ук ра їн ської мо ви усіх сво їх ви пус кни ків. Є Кон - сти ту ція Ук ра ї ни, За кон про ос ві -
ту, на ка зи Мі нос ві ти, на ка зи рек - то рів про нав чан ня дер жав ною мо вою у ви щих нав чаль них зак - ла дах. Про те нав ко ло цих до ку - мен тів з різ них при чин пос тій но-то чать ся дис ку сії так зва них дво - мов ни ків. Це во ни ви ма га ють зап ро вад жен ня в Ук ра ї ні двох дер жав них мов. Отож зро зу мі ло, чо му ке рів ни ки дер жа ви, де пу та - ти, по са дов ці різ них ран гів час то нех ту ють ук ра їн ською мо вою як дер жав ною. А це, вва жаю, ду же близь ко до зра ди на ці о наль них ін те ре сів. І об ра жає, ко ли прем’єр чи де - я кі мі ніс три мо го уря ду не мо жуть ук ра їн ською мо вою ви мо ви ти ре - чен ня. Не зро зу мі ло, як мо жуть на всю Ук ра ї ну ви го ло шу ва ти свої про мо ви ро сій ською де пу та ти Вер хов ної Ра ди. Неп ри єм но, що пер ші осо би вла ди на шої об лас ті злу ка вин кою в очах пос лу го ву ють - ся у спіл ку ван ні з ук ра їн ця ми Цен траль но го ре гі о ну дер жа ви мо вою на ці о наль ної мен ши ни. Чи не лу кавс тво це з влас ною со - віс тю, яке ве де до обез дер жав лен - ня мис лен ня?.. Ось то му я не ві рю в щи рий пат рі о тизм і від да ність на ці о наль ній ідеї лю дей, які так і не спро мог ли ся вив чи ти ук ра їн - ську мо ву. А та ких у ни ніш ній вла ді — за сил ля. І на ці о наль на без пе ка ду ху вже най ближ чим ча сом за ле жа - ти ме від то го, чи за хи ще на ук ра - їн ська мо ва, як дер жав ні мо ви у Фран ції чи Ні меч чи ні, де сус - піль ни ми скла до ви ми є кіль ка - міль йон ні ет ніч ні гру пи ара бів і тур ків, але жод на з них не за зі хає на дер жав ний ста тус їх ніх мов. А уя віть со бі чи нов ни ка# нім ця, який, нап рик лад, до ви бор ців
Я — учи тель ук ра їн ської мо ви і лі те ра ту ри, а то му все, що має сто су нок до мов лен ня, фік - сую на віть на рів ні під сві до мос ті. Не йдеть ся про су то ос ві тян ський ас пект, наз рів час роз - гля да ти пи тан ня мов ної по лі ти ки та фі ло ло гіч ної ос ві ти в кон тек сті на ці о наль ної без пе ки. Чо - му? Бо не ві рю я в пат рі о тизм тих, хто не спро міг ся вив чи ти ук ра їн ської мо ви і бай ду жий до неї і до на ці о наль ної куль ту ри. Щоб та ка на ці о наль на без пе ка ста ла ре аль ніс тю, пот ріб на ха - риз ма тич на са мо від да на влад на ко ман да. На пре ве ли кі жаль і роз ча ру ван ня, сьо год ні при влад но му кер мі без ліч лю дей не тіль ки ви пад ко вих, а й геть бай ду жих до на ці о наль ної ідеї. Дер жав ну мо ву іг но ру ють чи нов ни ки ви щих ран гів. Іг но ру ють від вер то, ци ніч но, не при хо - ву ю чи, що їм так лег ше і зруч ні ше оз ву чу ва ти влас ну дум ку від іме ні вла ди, яку во ни уо соб - лю ють. У мо є му ро зу мін ні це те са ме, що урок ук ра їн ської лі те ра ту ри про во ди ти ро сій ською мо вою… Під час зус трі чі чле нів Кі ро вог рад сько го гро мад сько* по лі тич но го об’єд нан ня “Пе - ре вес ло” (ку ди вхо дять і ак ти віс ти “Прос ві ти”) з об лас ною вла дою з’ясу ва ло ся, що чи нов ни - ки ні би й не про ти спіл ку ва ти ся ук ра їн ською, от як би тіль ки пред став ни ки гро мад ськос ті прий шли й пі ду чи ли їх цьо го. А в ба га тьох об лас тях си ту а ція ще гір ша від кі ро вог рад ської… Тож спро бую про вес ти пер ший вступ ний від кри тий урок, ос кіль ки маю на це мо раль не пра во як учи тель.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
