Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Шевченко—200 · “Майже двісті років незбагненна сила Шевченкового слова дає імпульси до чину, активізує діяльність...” · с. 5сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

Пер ше пов не поль ське ви дан ня по е тич них тво рів Та ра са Шев чен ка

Слово Просвіти, №14 за 2012 рік

Олек сан дра СЕР БЕН СЬКА, док тор фі ло ло гіч них на ук, про - фе сор ЛНУ іме ні Іва на Фран ка Май же двіс ті ро ків нез баг - нен на си ла жи во го Шев чен ко во - го сло ва по туж но віб рує, мо гут ні - ми хви ля ми про ни зу ю чи ат мо - сфе ру, тор ка ю чись най по та єм ні - ших за кут ків шля хет них і суб - тель них душ, дає ім пуль си до чи - ну, ак ти ві зує ді яль ність, що на бу - ває най різ но ма ніт ні ших ви я вів. Ще за жит тя по е та за по чат ко - ва но пе рек ла ди йо го тво рів ін ши - ми мо ва ми. Ви роб ле ні на ос но ві сві то во го дос ві ду та на ці о наль - них ре а лій те о ре тич ні за са ди пе - рек ла ду спри я ли ста нов лен ню і фор му ван ню но во го нап ря му в шев чен коз навс тві — прак ти ки і те о рії пе рек ла ду тво рів ге ні аль - но го по е та Ук ра ї ни. Ви ок ре ми ло - ся ба га то важ ли вих проб лем: вив - чен ня якос ті пе рек ла ду в ши ро - ко му пла ні; зіс тав ний ана ліз ори - гі на лу і пе рек ла ду; між мов ні ек ві - ва лен ти, ана ло ги, кар ди наль ні від мін нос ті; між мов на ін тер фе - рен ція при пе рек ла ді; особ ли вос - ті пе рек ла ду на близь кос по рід не - ні мо ви; фор маль на від по від ність та ек ві ва лен тність; збе ре жен ня ін ди ві ду аль но го сти лю ав то ра ори гі на лу; ос нов ні ха рак те рис ти - ки ін ди ві ду аль но го пе рек ла даць - ко го сти лю та ін. Не рід ко об’єк - том вив чен ня стає осо бис тість са мо го пе рек ла да ча: що ста ло ім - пуль сом до пе рек ла дів Шев чен - ка? які по е зії пе рек ла де но? яки - ми за са да ми ке ру вав ся пе рек ла - дач? ма є мо пе рек лад з мо ви ори - гі на лу чи “пе рек лад з пе рек ла - ду”? особ ли вос ті ре дак тор ської ро бо ти над тек стом пе рек ла ду; як скла ла ся до ля пе рек ла ду, став - лен ня до ньо го в Ук ра ї ні і на бать ків щи ні пе рек ла да ча. У шев - чен коз навс тві ці ка вим прик ла - дом влас не та ко го під хо ду є вив - чен ня ді яль нос ті Ві ри Річ, зок ре - ма її пра ця над пе рек ла да ми тво - рів Шев чен ка. Дос лід ни ки під - крес лю ють її фа на тич ну від да - ність ук ра їн ській лі те ра ту рі, мо ві, на шій куль ту рі, що ви я ви ло ся в ба га тьох зво руш ли вих мо мен тах. При мі ром, од не із за по віт них пе - ред смер тних ба жань пе рек ла дач - ки — по хо ва ти її в рід ній зем лі Коб за ря. Вив чен ня жит тя ці єї та ла но - ви тої анг лій ської по е те си, яке, зав дя ки ґрун тов ним сту ді ям проф. Рок со ла ни Зо рів чак та її ак тив ній по пу ля ри за ції твор чос ті ці єї са мо бут ньої пе рек ла дач ки тво рів ук ра їн ських пись мен ни ків анг лій ською мо вою, ста ло ві до ме ши ро ко му за га лу і в Ук ра ї ні, і по - за її ме жа ми. Од ни ми з пер ших по е зії Шев - чен ка по ча ли пе рек ла да ти сво єю рід ною мо вою поль ські пись мен - ни ки. Про це, до ре чі, зга дує та - кож І. Фран ко у зна ме ни тій роз - від ці “Ка ме ня рі. Ук ра їн ський текст і поль ський пе рек лад. Де що про шту ку пе рек ла дан ня”, де з іс - то ри ко# лі те ра тур но го й ес те тич - но го пог ля ду ана лі зує пе рек лад вір ша “Ка ме ня рі”, який здій снив ук ра їн ський пись мен ник Си дір Твер дох ліб. Фран ко на зи ває виз - нач них поль ських пись мен ни ків, які ще в 60#х ро ках ХІХ ст. пе ре - кла да ли Шев чен ка, — В. Си ро - ком лю, Л. Со він сько го (пе рек лав по е му “Гай да ма ки”), від зна чає “та ла но ви то го і тя му чо го пе рек - ла да ча” А. Го жал чин сько го. “Споль щен ня” Шев чен ко вих тво рів уже має дов гу іс то рію, але сто рін ки її за пов ню ють і сьо год - ні. По міт ним яви щем в ук ра їн - сько# поль ській шев чен кі а ні є пер ше повне польське видання поетичних творів Шевченка, що їх пе рек ла дав у не лег ких жит тє вих обс та ви нах Пет ро Куп рись. Во но прий шло до чи та ча, на жаль, піс - ля то го, як сам пе рек ла дач на 69#му ро ці жит тя уже ві дій шов увіч ність (1933—2002), ко ли прой - шло 146 ро ків піс ля смер ті Коб за - ря і 6 ро ків — по смер ті пе рек ла - да ча. От же, хто та кий Пет ро Куп - рись? Чим до ро гий нам, ук ра їн - цям? Чо му зас лу го вує по ва гу на - ших су сі дів? Що спо ну ка ло пе - рек ла да ча впро довж двох де ся ти - літь сво го по рів ня но ко рот ко го жит тя пов ніс тю прис вя ти ти ся пра ці над пе рек ла да ми по е зій Шев чен ка, що, як зга ду ють дру зі, ціл ко ви то пог ли ну ла йо го дум ки і кож ну віль ну хви ли ну? Як скла - ла ся до ля йо го пе рек ла даць ко го до роб ку? При я те лі по да ють до во лі док - лад ний жит тє пис Пет ра Куп ри ся. Об да ро ва ний по ет, пе рек ла дач, пе да гог на ро див ся на Під ляш ші, де бать ки ма ли не ве ли ке сіль ське гос по дарс тво. Пе ред Дру гою сві - то вою вій ною сім’я прид ба ла біль ше гос по дарс тво у се лі Стру - мів ка, на бе ре зі річ ки Стир, не да - ле ко від Луць ка, од нак піс ля вій - ни пе ре ї ха ла на рід ні зем лі, які опи ни ли ся на поль сько му бо ці-но во го кор до ну. В Поль щі Пет роза кін чив за галь но ос віт ній лі цей, да лі нав чав ся в Ягел лон сько му уні вер си те ті (Кра ків), де здо був зван ня ма гіс тра слов’янсь кої фі - ло ло гії (спе ці аль ність — ро сій - ська фі ло ло гія), сту ді ю вав як обов’яз ко вий до дат ко вий пред - мет ук ра їн ську мо ву та куль ту ру. Пра цю вав пе да го гом у се ред ніх шко лах, зго дом у Поз нан ській по лі тех ні ці, а да лі в Сіль сько гос - по дар ській ака де мії в Люб лі ні, не да ле ко від рід них місць, де про жи ва ли йо го бать ки, яки ми він опі ку вав ся. Лю бив пра цю ва ти зі сту ден - та ми, із за до во лен ням прис вя чу - вав свій час лі те ра тур ній ді яль - нос ті, а та кож ді яль нос ті біб лі о - фі ла, від да вав час і гро мад ським спра вам. Але “враз ли ва і реф лек - сій на вда ча по е та, — пи ше Юзеф Ко лод зєй, — при рек ла йо го до сво є рід ної ізо ля ції”. Був са міт ни - ком, ро ман ти ком, сьо год ні од - ним із не ба га тьох. Нос таль гія за рід ним кра єм пос тій но огор та ла йо го ду шу. Про це зга ду ють при я - те лі, а ще біль ше мо жуть ска за ти вір ші, які пи сав для се бе, ні ко му, на віть най ближ чим, не по ка зу ю - чи їх. Пи сав пе ре важ но поль - ською, ук ра їн ською, де кіль ка — ро сій ською. У мрі ях, у спо га дах теп лих, “у сер ці ви ри тих”, пос тає во лин ська зем ля, улюб ле ний Стир, роз ло гі до ли ни, вес ня ні, за ли ті сон цем лу ги, ни ви, рід ний ху тір, ха ти на се ред буз ку; йо го нез бо ри ме ба жан ня — вер ну ти ся до лю ду, чиї піс ні до ро гі йо му по - над усе, ста ти бі ля по ро га сво єї ха ти. Ви ма льо ву єть ся об раз юна - ка, враз ли во го на кра су, на ти хі зву ки, що йдуть з га їв, по лів рід - но го краю і “хо чуть ста ти го ло - сом”. У ба га тьох вір шах, на пи са - них ук ра їн ською мо вою, від чут німо ти ви Коб за ре вої по е зії. Їх ні до лі по діб ні, ду ші спо рід не ні — обид ва із сіль сько го се ре до ви ща, обом су ди ло ся жи ти на чу жи ні, ту жи ти за Ук ра ї ною і хі ба дум ка - ми ли ну ти до неї. Йо го по е тич не “я” не ті шить “чу жий, нев тіш ний край”, чу жи - на, де, як приз на єть ся, йо му зле. Йо го “я” — це ман дрів ник, який блу кає, по не ві ря єть ся, шу кає ви - хо ду і “не мо же знай ти до ро ги”, це tu ‡acz, wygna ni ec. Де схо ва тись пе ред сві том, Скри тись від чу жин ців, Щоб не зна ли, де ви та ють Дум ки ук ра їн ця, — пи сав Пет ро Куп рись 1961 ро ку. Ук ра їн ці, до ро гий Зем ля че, доб ре зна ють, що в Поль щі, яка на ле - жа ла до “слав но го” со ці а ліс тич - но го та бо ру, не лег ко бу ло на зи ва - ти ся чле ном на ції, яку си ло міць вли ва ли в штуч но ство рю ва ну спіль но ту — єди ний ра дян ський на род. Спов не на щи ро го чут тя йо го по е зія “Про мій ки лим” (“O swo - im dywa nie”). Десь у ли тов сько му краї вит ка ли си нень кі не за буд ки на жов то зо ло то му тлі, і ки лим, як див ний квіт ник, гус то пок роп ле - ний го лу бим і жов тим, ос віт лив пус те лю са міт ни ка. Зго дом нос таль гія де що від - сту пає, в йо го по е зію ври ва ють ся ін ші нот ки. Він шу кає гар мо нії і у вір ші “Dwu g‡os” (“Дует”, “Гар мо - нія”), приз на єть ся, що йо го ук ра - їн ські дум ки міц но пов’яза ні з поль ською мо вою. Пе рек ла дач уже не сприй має її як чу жи нець ку — во на “огор ну ла див ним ча ром во лин сько го хлоп ця”: Mo wo pol ska, krok po kro ku, Ju¿mi brzmisz nie z ob ca, Ogar nŒ‡а swym uro ki em Wo‡yæski e go ch‡op ca… Ці штри хи до об ра зу йо го по - е тич ної ду ші да ють змо гу хоч час - тко во зро зу мі ти шлях, який ут - вер див Пет ра Куп ри ся в то му, що він осяг нув гли би ни поль ської мо ви і спро мож ний пе рек ла да ти ці єю мо вою ге ні аль ні Шев чен ко - ві по е зії. Пе рек ла дач пра цю вав над кни гою са мо від да но, на по лег ли - во, не че ка ю чи по ма ху ру ки му зи, нат хнен ня, а пос тій но жи ву чи в ньо му, тво рив не для юві ле їв, від - знак, а за ве лін ням ду ші, сер ця іво лі, бо пос та но вив зро би ти це; пра цю вав, впер то ут вер джу ю чи своє по е тич не і пе рек ла даць ке “мо жу”, “хо чу”, “вмію”, пра цю - вав усу пе реч від чут тям, що в пев - них ко лах не до о ці ню ють йо го твор чі здіб нос ті, про що де лі кат - но зга дує Ю. Ко лод зєй. Пра цю - вав, як сам пи сав, за ли ша ю чись на віть у не лег ких обс та ви нах безс траш ним, муж нім (trwa dziwnie nieulŒk‡ym). І те, що ру ко - пис, вип рав ле ний, від ре да го ва - ний, опи нив ся у бра та Ана то лія, який жи ве в Анг лії, і те, що йо го влас ні вір ші до ве ло ся від тво рю - ва ти за тек ста ми, які ще за жит тя по е та на би ра ла п. Ева Кот ві ца, теж про щось свід чить. До реч но зга да ти, що се ред іні ці а то рів ви дан ня кни ги, за ці - кав ле них у то му, щоб гід но спре - зен ту ва ти ори гі наль ну та пе ре - кла даць ку спад щи ну “не ві до мо го по е та” Пет ра Куп ри ся, пе ре важ - но аг ра рії. До гу ма ні та рі їв Поль - щі та Ук ра ї ни кни га по ки що йде по во лі, але щед ро да рує їм ці ка - вий і вдяч ний ма те рі ал для пе ре - к ла доз нав чих сту дій. До дбай ли во офор мле но го і гар но та фа хо во під го тов ле но го ви дан ня док ла ли не ма ло зу силь по важ ні люб лін ські (Поль ща) на - у ков ці — про фе со ри При род ни - чо го уні вер си те ту Юзеф Ко лод - зєй (ке рів ник), Ев ґе ні уш Кра сов - ський (ре дак тор), чле ни: проф. Ян Ґлін ський, о. проф. Ми рос лав Ка ли нов ський, проф. Ми хай ло Ле сів, проф. Мар’ян Ве со лов - ський та докт. Ми ко ла Ро щен ко. Кни га “Kob zi arz” по дає Шев - чен ка у двох іпос та сях — як ге ні - аль но го по е та, ху дож ни ка сло ва, бу ди те ля ду ху ук ра їнс тва і як прек рас но го, дос ко на ло го ху - дож ни ка# ма ля ра. На сам пе ред ма є мо тек сти 260 Шев чен ко вих по е зій (П. Куп рись ко рис ту вав ся ори гі на ла ми з Ки їв сько го ви дан - ня 1964 ро ку), гар но пе рек ла де - них поль ською мо вою зу сил ля ми од ні єї лю ди ни. Це пра ця, яку до - сі не вда ло ся ви ко на ти жод но му поль сько му пе рек ла да че ві. Шев - чен ка# ху дож ни ка пре зен тує май - же 30 доб ре ви ко на них реп ро дук - цій йо го ма ляр ських ро біт із різ - них пе рі о дів твор чос ті, різ ної проб ле ма ти ки і тех ні ки ви ко нан - ня. Для поль сько го чи та ча вмі - ще но зміс тов ну стат тю Ев ґе ні у ша Кра сов сько го і Аль бер та Но ваць - ко го “Ма лярс тво Та ра са Шев чен - ка”. Та кож по да но ці ка ві спо га ди Юзе фа Ко лод зєя, при я те ля Пет - ра Куп ри ся, про ти та ніч ну пра цю пе рек ла да ча, до лю ма ши но пи су та іс то рію ви дан ня кни ги; є по дя - ка акад. М. Жу лин сько му та С. Галь чен ко ві за до по мо гу одер - жа ти ілюс тра ції для поль ської кни ги. На по чат ку упо ряд ни ки вміс ти ли ко рот ке Вступ не сло во Пре зи ден та Ук ра ї ни — ук ра їн - ською та поль ською мо ва ми, в яко му Вік тор Ющен ко вис ло вив вдяч ність усім, хто при чет ний до ці єї важ ли вої спра ви, під крес лив зна чен ня кни ги для вза єм но го зба га чен ня куль тур двох на ро дів. Сво є рід ним вка зів ни ком що - до пе рек ла дів Шев чен ка поль - ською мо вою є ґрун тов на стат тя ві до мо го і в ук ра їн ських на у ко вих ко лах лін гвіс та про фе со ра Ми - хай ла Ле се ва, опуб лі ко ва на в цій кни зі. Він по дає, як прий ня то у та ко му ти пі ви дан ня, ко рот кий на рис про на шо го про ро ка і по е - та Та ра са Шев чен ка, а Пет ра Куп ри ся на зи ває йо го най вір ні - шим пе рек ла да чем. Та кож вик ла - де но ко рот ку іс то рію пе рек ла дів Шев чен ка поль ською мо вою, що три ває по над 150 ро ків. Се ред пе - рек ла да чів — а їх біль ше п’ят де - ся ти — та кі ві до мі у поль ській та ук ра їн ській куль ту рі по е ти, як Вла дис лав Си ро ком ля, Сте фан Же ром ський, Ярос лав Іваш ке - вич, Юзеф Ло бо дов ський, Бог - дан Леп кий, Си дір Твер дох ліб та ба га то ін ших. Ав тор пре ци зій но оп ра цю вав усі дос туп ні йо му збір ки поль ських пе рек ла дів Та - ра са Шев чен ка, а та кож на у ко ві пра ці та бе лет рис ти ку, що сто су - ють ся ці єї спра ви. Ви дан ня кни ги, під крес лює проф. Ми хай ло Ле сів, зу мов ле но кіль ко ма при чи на ми. Це — по# - пер ше, без смер тність Шев чен ко - вої по е зії, нез баг нен ний чар йо го Сло ва, що не пе рес тає за хоп лю ва - ти, по# дру ге, при я тель ські вза є - ми ни Коб за ря з ба гать ма по ля ка - ми, зок ре ма на зас лан ні, гли бо ке ро зу мін ня не до лі двох спо рід не - них слов’янсь ких на ро дів; і по# - тре тє, — що над зви чай но зво руш - ли во — ви дан ням ці єї пра ці люб - лін ські на у ков ці по ша но ву ють пам’ять пра ців ни ка Люб лін ської сіль сько гос по дар ської ака де мії, де ба га то ро ків вик ла дав По кій ний. Продовження на стор. 6 Ta ras Szew czen ko. KOB ZI ARZ. W t‡u mac ze niu Pi ot ra Kupr ysia. Pi erw sze pe ‡ne pol skie wyda nie. — Wydaw nic two KUL, Lub lin, 2008. — 745 s.

с. 6 · сторінка оригіналу ↗

Закінчення. Початок на стор. 5 Є ще од на при чи на важ ли вої іс то рич ної ва ги, про яку про фе - сор Ле сів пи ше нап ри кін ці стат ті: зі здо бут тям Ук ра ї ною дер жав ної су ве рен нос ті ук ра ї ніс ти ка у ви - щих нав чаль них зак ла дах Поль щі ста ла по пу ляр ною, як ка же ав тор, “мод ною”, зок ре ма в Люб лі ні ук - ра їн ську фі ло ло гію мож на сту ді - ю ва ти в уні вер си те ті Ма рії Кю - рі#С кло дов ської, у Ка то лиць ко му уні вер си те ті Яна Пав ла ІІ, а та - кож в єв ро пей сько му ко ле гі у мі поль ських і ук ра їн ських уні вер си - те тів. От же, “Kob zi arz”, на дум купе да го га, да ва ти ме цін ний ди дак - тич ний ма те рі ал для та ких сту дій. Дот ри му ю чись хро но ло гіч ної пос лі дов нос ті, дос лід ник на зи ває пріз ви ща пе рек ла да чів, кіль кість тво рів, пе рек ла де них кож ним, по дає ці ка ві де та лі з жит тя де - яких. Док лад ні ше зу пи ня єть ся на стат ті П. Зай це ва, пе рек ла до - знав ця і го лов но го ре дак то ра кни ги пе рек ла дів Шев чен ка між - во єн но го ча су (1936 р.), в якій ав - тор звер тає ува гу на різ ни цю між вер си фі ка ці єю поль ською та ук - ра їн ською: поль ська — си ла біч - на, ук ра їн ська — то ніч на. Труд - но щі ви ни ка ють та кож че рез різ - ний ха рак тер на го ло су у двох мо - вах; то му чо ло ві чі ри ми, по ши ре - ні в ори гі на лі, ви ма га ють уже спе ци фіч них поль ських вис ло вів. Проб ле ма, під крес лює Зай цев, ще і в то му, що не зав жди мож на знай ти від по від ни ки для від тво - рен ня за со бів ук ра їн ської на род - ної по е ти ки, адек ват но від тво ри - ти Шев чен ко ву сло вес ну ма гію. Го во рить і про та ку ва ду, як не - спро мож ність ок ре мих пе рек ла - да чів пе ре да ти ко ло рит і тон Шев чен ко вих по е зій. Про труд - но щі від тво рен ня то ну коб за ре вої по е зії Шев чен ка го во рить і Во ло - ди мир Сло бод ник у піс ля во єн ній збір ці пе рек ла дів (1955 р.), під - крес лю ю чи, що ме ло дій ність, плав ність на род ної мо ви ге ні аль - но го по е та, лад йо го мет рич них еле мен тів май же “не пе рет лу ма - чу валь ні”. Про фе сор Ми хай ло Ле сів ви - ок рем лює ще од не важ ли ве спос - те ре жен ня П. Зай це ва. Під крес - лює, що він, ана лі зу ю чи пе рек ла - ди Шев чен ка ба гать ма іно зем ни - Ан на СИ ДОР ЧУК, учас ни ця твор чої сту дії “У Коб за ре - вій світ ли ці” му зею Та ра са Шев - чен ка Львів сько го па ла цу мис тецтв Яка при ро да ге ні аль нос ті? Хто та кі справ жні ге нії і яке їх нє приз на - чен ня? Що спіль но го й від мін но го між дво ма сві то ча ми люд ської дум - ки — Йо ган ном Ґе те і Та ра сом Шев чен ком? Май же сто літ тя то му Пет ро й Пи лип Тер пи ли спро бу ва - ли в по пу ляр ній фор мі від по віс ти на ці неп рос ті за пи тан ня, які й до сі хви лю ють людс тво. Са ме з цих слів роз по чи на єть - ся пер ша сто рін ка книж ки “Ґе те і Шев чен ко” Пет ра і Пи ли па Тер пил, яку пре зен ту ва ли не що дав но в му - зеї Та ра са Шев чен ка Львів сько го па ла цу мис тецтв. На у ко вий спів ро - біт ник му зею Зе но вія Фі ліп чук, яка три ва лий час пра цю ва ла над лі те - ра тур ною шев чен кі а ною між во єн - ної Пра ги, знай шла цю кни жеч ку у Слов’янсь кій біб лі о те ці Чесь кої Рес пуб лі ки. Са ме ця кра ї на в між - во єн но му ча сі да ла при ту лок ба га - тьом ук ра їн ським еміг ран там. Ви - дав ши не ве ли ку книж ку, в ду хов - ний і куль тур ний прос тір Ук ра ї ни по вер ну то ще од ні за бу ті іме на: Пет ра і Пи ли па Тер пил. З бі ог ра фії бра тів ві до мос тей ду же ма ло: Пет - ро був пе да го гом, но ве ліс том, Пи - лип — ліс ним ін же не ром у По дє - ми мо ва ми, по рів ню ю чи їх між со бою, до хо дить вис нов ку: ні анг лій ські, ні ро сій ські, ні ні - мець кі, ні бол гар ські пе рек ла ди (оче вид но, йдеть ся про най кра щі з них) жод ним чи ном не мо жуть зрів ня ти ся з поль ськи ми; ха рак - тер ні особ ли вос ті по е зії Шев чен - ка най кра ще мож на від тво ри ти за со ба ми поль ської мо ви. Дум ка, вис лов ле на в між во єн ний пе рі од, ще од не під твер джен ня ре зуль та - тів по рів няль них сту дій су час них дос лід ни ків: ук ра їн ська і ро сій - ська мо ви за сту пе нем спо рід не - нос ті не та кі вже близь кі, як це вток ма чу ва ли кіль ком по ко лін - ням ук ра їн ців, пе ре ко ну ю чи, що во ни для нас “дві рід ні”. Дос лід жу ю чи іс то рію “споль - щен ня” по е зій Коб за ря, М. Ле сів звер тає ува гу й на де я кі зна ко ві мо мен ти в ній, зок ре ма зга дує зна ме ни тий бі ог ра фіч ний ро ман про Шев чен ка “Ук ра їн ські но чі, або Ро до від ге нія” ав торс тва Єжи Єнд же є ві ча, який щи ро, по# - друж ньо му приз на вав ся про фе - со ро ві: “Маю в сво є му жит ті дві лю бо ві — до Ук ра ї ни і до Іта лії”. За хоп лю вав ся куль ту рою тих кра їв і пи сав про них. У стат ті ав тор ро бить спро бу по рів ня ти пе рек лад од ні єї з най - більш по ши ре них Шев чен кових по е зій — “За по віт”, яка ста ла і сво є рід ним гім ном, по да ну в ін - тер пре та ції різ них пе рек ла да чів. М. Ле сів на ра хо вує, по чи на ю чи з 1862 р., при най мні 16 різ них поль ських вер сій. Про фе сор зіс - тав ляє поль ський пе рек лад пер - шої стро фи шіс тьох по е тів — С. Вой на ров ської, Б. Леп ко го, Я. Іваш ке ви ча, К. Явор сько го, Є. Єнд же є ві ча і П. Куп ри ся. До ува ги бе ре дос то вір ність пе ре да чі ре а лій над дніп рян сько го краю (поховайте на могилі, лани широкополі, кручі), а та кож адек ват - ність від тво рен ня нас тро є во# по е - тич них вис ло вів (було видно, було чути, як реве ревучий), го во рить про від мін нос ті у зву ко во# сти ліс - тич но# гра ма тич них де та лях, док - лад но зу пи ня єть ся на зна чен ні ок ре мих слів, шу кає нез нач ні від - мін нос ті. При мі ром, по рів ню ю - чи зна чен нє ву струк ту ру слів могила — mogi‡a, до хо дить вис нов ку, що пе рек лад Куп ри ся pochowajcie na stoku mogi‡y най більш від по від - ний. Під крес лює, що в усіх пе - рек ла дах збе ре же но рит мі ку і ри - ми ори гі на лу, од нак ця проб ле ма ви ма гає док лад ні шо го вив чен ня з ува ги хоч би на ак цен ту а цій ні від мін нос ті в при ро ді двох мов. По єд нан ня лін гвіс тич но го і лі те - ра ту роз нав чо го під хо ду (блис ку - че йо го зас то су вав у ви щезга да - ній роз від ці І. Фран ко) да ло змо - гу ав то ро ві яв ну пе ре ва гу від да типе рек ла до ві П. Куп ри ся. Дос лід ни ки ще ска жуть своє ва го ме сло во про Куп ри ся як пе - рек ла да ча, роз кри ють сек ре ти йо го пе рек ла даць кої твор чос ті. До ве деть ся ще поп ра цю ва ти над ко мен та ря ми для поль сько го чи - та ча. Але вже сьо год ні виз на но, що в цій сфе рі ти хий і скром ний по ет Пет ро Куп рись зро бив над - зви чай но ба га то. По е тич на Шев - чен ко ва му за особ ли во су го лос на враз ли вій ду ші пе рек ла да ча — чу - жи на, са мот ність, по чут тя виг - нан ця, ман дрів ни ка, лю ди ни без - при туль ної, ту га за рід ним кра єм, йо го ча рів ною при ро дою, здат - ність ду шею від чу ва ти люд ський біль… Та кі те ми особ ли во лег ко ля га ють під пе ро Куп ри ся# пе ре - кла да ча. За галь не вра - жен ня від поль - ських пе рек ла дів Пет ра Куп ри ся при єм не: во ни лег - ко сприй ма ють ся на слух, сло вес ний по тік віб рує по чут - тям не під роб ної лю бо ві і щи рої по - ва ги до всьо го, що пов’яза но з ори гі - на лом, від чут не праг нен ня пе ре да - ти не зав жди вло - ви мий чар по е тич - но го сло ва Ге нія; плин ність мо ви при род на, у ба га тьох мо мен тах плав но, віль но “ля гає” на ву хо. Ме ло ди ка Шев чен ко вої мо ви ре - зо нує в пе рек ла дах на сам пе ред го ло сом чис тої ду ші пе рек ла да ча. Крім усьо го ін шо го, йо го ву - хо, як нам зда єть ся, чут ли ве до зву ко вої ор га ні за ції тек сту ори гі - на лу. Ана ліз ли ше ок ре мих місць дає змо гу хоч де що ска за ти про цей над зви чай но тон кий ме ха - нізм, цю сво є рід ну фі ло со фію зву ка. При мі ром, у пер ших вісь - мох ряд ках по е ми “Княж на” від - чут на кіль кіс на пе ре ва га го лос - но го зву ка о над ін ши ми го лос - ни ми — йо го вжи то 19 ра зів, що ста но вить 34 % від усіх го лос них. Це ще од не під твер джен ня вже вис лов ле ної дум ки, що звук о — один із най ти по ві ших в ук ра їн - ській мо ві; доб ре ар ти ку льо ва - ний, він до по ма гає тво ри ти не - вми ру щу сла ву ме ло дій нос ті й ча рів нос ті на шої мо ви. У пе рек - ла ді цих же ряд ків Куп рись, мож - ли во й ін ту ї тив но, теж під би рає сло ва, які да ють май же та ку ж кіль кість вжи ван ня о — 18 ра зів. Та кож мож на го во ри ти про знач - ну пе ре ва гу дзвін ких і со нор них. Це ли ше ок ре мі спос те ре жен ня, які не пре тен ду ють на уза галь - нен ня, хоч мо жуть спо ну ка ти — до даль ших по шу ків у цьо му нап - ря мі. По рів няй мо: На ве де ний ури вок вра жає не тіль ки по е тич ною гра ці єю вис ло - ву, кра сою об ра зів, ме ло дій ніс тю; ство ре но див ної ве ли чі еле гій ну ак ва рель гар мо ній ної єд нос ті сти хій, тих жи вих пе ред Бо гом сил, під по ряд ко ва них Йо го во лі: землі (над горою, за горою), неба (зоре вечірняя, веселочка), повітря, у яко му стає по чу тою на ша со нос фе ра (поговорим тихесенько, розкажи), води (у Дніпра веселочка воду позичає), вогню — світила (сонечко). І злу че ні во ни нез баг нен ною си лою із Ду хом Ге - нія. Як що це нат хнен ня, то во но при хо дить то ді, як твер дять фі ло - со фи, ко ли лю ди на фо ку сує свій ум на Бо жес твен ній муд рос ті. Ке ру ю чись доб ри ми і шля хет - ни ми люд ськи ми по чут тя ми, люб лін ські ти ту ло ва ні ін те лек ту - а ли гар ни ми ви дан ня ми твор чої спад щи ни По кій но го, а це, крім пе рек ла ду по е тич ної твор чос ті Коб за ря, пе рек лад “Ене ї ди”, збір ка по е зій і пе рек ла дів Пет ра Куп ри ся, де вмі ще но спо га ди про ньо го та йо го ори гі наль ні тво ри поль ською, ук ра їн ською і ро сій - ською мо ва ми, а та кож пе рек ла - ди тво рів де я ких ук ра їн ських таро сій ських по е тів, зас від чи ли ша ну і вдяч ність сво є му не ти ту - ло ва но му при я те ле ві за йо го вне - сок у куль ту ру сло ва і дум ки. І хай цей на черк скром ною квіт кою ля же на мо ги луна шо го зем ля ка, в о л и н с ь к о г о хлоп ця, нев том - но го тру дів ни ка, який пос тій но пле кав у сво є му сер ці лю бов до рід но го краю, живу рит мах без смер т - но го Шев чен ко - во го сло ва. Олек сан дра СЕР БЕН СЬКА, док тор фі ло ло гіч - них на ук, про фе - сор ЛНУ іме ні Іва на Фран каліч но, ад же це де ре во жи ве, і дум - ки ці єї книж ки теж жи ти муть. Се ред при сут ніх бу ло чи ма ло мо ло ді. Я рад жу про чи та ти книж ку бра тів Тер пи л усім, хто шу кає се бе. І ав то ри у пе ред мо ві пи шуть: “Не - хай же пос лу жить на ша пра ця ве - ли ко му ді лу ро зу мін ня лю дейI ге ні - їв, що вно сять в людс тво ві ру, на - дію й лю бов”. Фі нан со во ви дан ня під три ма ла при ват ний під при є мець Лю бов Ста нець ка.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин