Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Ведуть мене стежки не до чужого Риму, а крізь життя в моє Поділля золоте”. 9 З роси й води! · с. 9сторінка оригіналу ↗

Несторові Чиру — 75

Слово Просвіти, №14 за 2013 рік

Левко РІЗНИК, м. Львів У місті нафтовиків на Прикарпатті в Надвірній уже звиш 50-ти років трудиться славний нафтовик і поет Нестор Іванович Чир. Із нафтовим промислом він скінчив 2003 року, вийшовши на пенсію, але добувати “тонни словесної руди” успішно продовжує, про що свідчать його нові поетичні збірки позапенсійного рубежу — “Паморозь дивного світіння”, “Калиновий спалах”, “Акорди срібної печалі”, “Білі сльози снігу”. Про успішність засвідчують і слова академіка Володимира Качкана з його післямови до збірки “Акорди срібної печалі”: “Поет надто індивідуальний, але це не тотожне з егоцентричною замкнутістю… Тут кожна строфа рафінована, ніби висіяна із стоваріантних її еквівалентів”. “Він, безумовно, з планети класичних традиціоналістів. З одного боку, достеменно знає традиції… З другого, творить власний філософськоестетичний дискурс реального й ілюзорного… У словесному оркестрі кожне слово на місці, немає нанизування афористичності, метафоризму”. “І ще не менш важливе: від його поезії і не дихне моралізаторство…” Так, ні “моралізаторства”, ні нарікань чи трагічних мотивів… Хоча має на це право, — з огляду на лихо, яке супроводжує поета в житті чи не звиш тридцяти років, що цій постаті надає і подвижницьких рис. Звичайно, недуга — це не ідея, во ім’я якої людина йде на подвиг. Коли недуга спіткає, то робиться усе, щоб її позбутися. Але буває так, що боротьба з недугою затягується на роки, тоді виникає чітка альтернатива: або чоловік обвалюється в прірву страждань, нарікань і пропадає, або рішуче стає “проти рожна перти” й недугу “замовчує”, як поганого сусіда, — не дивиться в той бік, коли сусід виходить із хати… Нестор Чир, на щастя, вибрав друге. Невідомо, чи він замислювався, що повторює подвиг великих Галичан: Івана Франка, що десятки літ терпів тяжкої форми артриту; митрополита Андрея Шептицького, що п’ятнадцять літ провів у інвалідному візку, — які, попри недуги, не втрачали сили духа й гідно виконували свої величні місії. Проте виходить, що повторив… тридцять літ ледве володіючи ногами, з періодичними болями в хребті. Мало того, що сам “рафінував” поетичні рядки, максимально довершуючи їхню тональність, стилістику, щоби не давати права нікому зі знайомих “співчуваючих” “заїкатися” про його твір з поблажливістю, той енергійно зорганізовує довкола себе, в літературній студії “Бистрінь”, молодих творців художнього слова не тільки Надвірнянщини… На нинішній день завдяки зусиллям Нестора Чира в творчому доробку літстудії понад 40 поетичних і прозових книжок, п’ять літстудійців стали членами НСПУ. Він упорядник і редактор та співавтор літературних альманахів літстудії — “Жниво на стерні”, “Купальська злива”, “Літоплин над Бистрицею”, “Сонячні обрії слова”. Мало цього, затята на боротьбу душа жадала проявити себе й на громадсько-політичному полі, — тим паче, що поет мав із чим йти до людей на довірчу бесіду — “рафіноване” поетичне слово. Чотири рази прикарпатці обирали поета депутатом Івано-Франківської обласної ради в часи становлення Української держави. Поет, незважаючи на прикрощі від недуги, всі роки був чи не найактивнішим, найрухливішим депутатом, який ніколи не змовчав, не сховався за свої біди, коли доводилося відстоювати інтереси виборців чи покласти вагому цеглину в будівлю “Української хати”. На нинішній час він громадську працю з політикою зосереджує своєю активною участю у Всеукраїнському товаристві “Просвіта” ім. Т. Шевченка. Тож і шкода місця на газетній шпальті для перерахування всіх орденів, медалей, грамот, що ними відзначений діяч за свої заслуги; ліпше нехай натомість читач має змогу ширше ознайомитися з деякими його поезіями й переконатися, що поет Нестор Чир воістину гідний шани і найкращих зичень у його ювілейний рік — не лише від близьких друзів, а й від усієї культурної громади України.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин