Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 14 (754), 10—16 квітня 2014 Москалі — злії люди І в ХХІ сторіччі роблять лихо з нами ХТО ВІН, ЛІДЕР “ЗЕЛЕНИХ ЧОЛОВІЧКІВ”?
Слово Просвіти, №14 за 2014 рік
Степан ВОВКАНИЧ, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент Української академії інформатики, дійсний член Папської академії соціальних наук (Ватикан), старший науковий співробітник Інституту регіональних досліджень НАН України, м. Львів
Не міг усі московські знущання передбачити навіть геніальний Пророк Тарас Шевченко. Загарбники, що не тільки в минулому украли наше ім’я, анексували метрополію Київської Церкви, а в наш час це віроломно повторили стосовно Криму. Вчинили підступно, скрито, у час зимових Олімпійських ігор, зміни влади в Україні, брутальніше за судетський взірець Гітлера. Правда, певна відмінність кримського аншлюсу все-таки є. Гітлер попередньо не депортував корінний народ, як це зробили наші північні сусіди з кримськими татарами. Саме з цим вивезеним Сталіним корінним кримськотатарським народом залишилася сам на сам Україна після здобуття своєї Незалежності. І саме завдяки їй він повернувся і повертається на свою обітовану землю. На знак вдячності татари не брали участі у псевдореферендумі, що поспіхом проводився під штиками російських окупантів. Росія в Криму віроломно порушила не лише міжнародні зобов’язання Будапештського меморандуму щодо надання гарантій територіальної цілісності України замість добровільної здачі нею військового термоядерного потенціалу, до речі, третього в світі за потугою. Знехтувала положеннями Великого договору про дружбу Росії з Україною, а президент Путін цинічно пояснив такі порушення “пограбуванням” Росії, що дуже нагадувало скарги Гітлера щодо “кривд” німців після Першої світової війни. Характерно, що обидва, хоча в різних сторіччях, пафосно виправдовували свої злочинні дії природним бажанням усунути допущену історичну “несправедливість” стосовно їхніх народів як єдиних носіїв влади. Звичайно, на їхню думку, єдиний “демократичний” шлях у цій міжнародній “несправедливості” — це реванш і анексія. Шкода, але історія справді біснуватих не вчить. Дарма націонал-імперський шовініст Гітлер зазирав тоді неситим оком на чужі землі, щоб загарбать. Не виорав він поля на дні чужого моря, зокрема й біля Севастополя, хоча його захопив. Можна багато боїв виграти, але програти все і всюди. Необачні німці, які вчасно не розгледіли неадекватну істоту, схожу буцімто на людину, повірили, на жаль, брехні фюрера. Ба більше, з ентузіазмом голосували за новий порядок вождя нацистів, його війни, за аншлюс Судет, Австрії. Шкода, забули, що все тече, все змінюється. Не завжди буде так, як завойовник ділить Європу. Тому відплата за злочин не забарилася. Відтак по війні чехи з ганьбою депортували німців у їхній Faterland. А звільнені від нацистів народи могли, адаптуючи до своїх країн, декламувати вірш українського поета Бажана, в якому рефреном повторюватимуться слова: “Ніколи, ніколи не буде Вкраїна рабою німецьких катів!”. Не буде Україна рабою московських окупантів, ростовських переселенців, донецьких, дніпропетровських чи інших кланів, олігархічних сімей. Нині Путін, скинувши фарисейську маску “брата”, нахабно крокує в Георгіївській залі Кремля перед хижо збудженою публікою, що знову схвалює перемальовану реставратором “імперії зла” карту України. Тому її народ має право на модернізацію та актуалізацію поетових заклинань. Усі цивілізовані країни, справжні гуманісти, моральні авторитети, духовні інтелектуали засуджують дикість і насильство минулого, які кремлівські неонаполеончики перенесли в ХХІ сторіччя. Попри те, Росія — наш ближній і не малий сусід. З ним треба вчитися домовлятися. Це нелегко, бо важко вірити колишній комуністичній пропаганді, що “русские не хотят войны”. Брехливі політруки самі повірили в боротьбу “русских за мир во всем мире” і щемне прохання до соловейків не співати, аби дати їхнім солдатам імперії хоч трішки поспати. Нас, українців, це смішило, бо ми знали весь пропагандистський блуд і кумедне бажання обманути тих клятих ворогів, що “за бугром”. Але цей єзуїтський обман найстаршого (?) брата не оминув нібито молодших. Ми ніколи не палали агресією ні до ближніх, ні до далеких сусідів, але нині готові в ім’я захисту Вітчизни, її свободи покласти душу й тіло. Ще ніколи в Україні ці слова її державного Гімну так щиро, часто і потужно на весь вільний світ — не звучали.
Продовження на стор. 2
МАЙДАН І ВЛАДА
ПІД ГАСЛОМ “БОГ І УКРАЇНА”
ЛИСТ МІНІСТРОВІ КУЛЬТУРИ
ЩО В ГЛИБИНЦІ?
14-15
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
