Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Порядні по-справ жньому, а не “за титулом”, інтелігенти є скрізь, як, на жаль, і яничари”. · Позиція 11 · с. 11сторінка оригіналу ↗

Під фонограму шовінізму Крим розколов російську творчу еліту

Слово Просвіти, №14 за 2014 рік

Петро АНТОНЕНКО Козаки чи окупанти? Кубанський державний козачий хор неодноразово з успіхом виступав в Україні, зокрема у Чернігові. Мешканці міста завжди щиро вітали кубанців. Та цього разу на вимогу представників громадськості Департамент культури обладміністрації скасував концерт. Людей обурила шовіністична позиція хору у зв’язку з агресією путінської Росії проти України, українського Криму. Ось що кубанці написали на сторінці хору в Інтернеті: “Незаконный захват власти на Украине и волна русофобии и нацизма острой болью отзываются в сердцах кубанцев. В тяжелейшие для жителей Крыма дни на полуостров приехали артисты Кубанского казачьего хора — чтобы поддержать и ободрить тех, с кем многие связаны не только соседскими, но и кровными узами. И всему миру продемонстрировать позицию: мы вместе, мы едины!” По-перше, дивує, що так по-холопськи висловлюються митці. По-друге, болісно чути таке від нащадків українських козаків зі споконвічних українських земель, артистів, у чиєму репертуарі десятки українських пісень. Цей концерт у Чернігові, як і загалом виступи по Україні, мав бути присвячений 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка і 75-річчю керівника хору — відомого митця Віктора Захарченка. Він українець за національністю, має найвище наше мистецьке звання — народний артист України. І ось такий прояв шовінізму його колективу, а сам Захарченко опинився серед тих придворних митців Росії, які підписали сумновідомий лист на підтримку агресії Кремля в Криму. Але кубанські козаки різні. Ще на початку російського вторгнення в Крим відбулося засідання Ради отаманів Кубанського крайового козачого товариства “Молоде козацтво Кубані”. Розглянули лист військового отамана, козачого генерала П. Кошового щодо поїздок у Крим деяких кубанців в обозі російських військ, замаскованих під “самооборону” Криму. Ось про що йдеться в листі: “Совет атаманов категорически запрещает такие поездки, а тем казакам, которые уже отбыли в Крым с вышеуказанными миссиями, приказывает вернуться на Кубань, в свои станицы. Совет атаманов с большим сожалением вынужден довести до казачьих обществ информацию о том, что, начиная с февраля 2014 года, группы лиц, которые скрыто представляют Российские вооруженные силы, проникают, вооружённые стрелковым оружием и техникой, на территорию братской праматери Украины — и там, угрожая мирным гражданам, пытаются оккупировать Республику Крым и установить в ней власть криминальных авторитетов и проходимцев из числа местных предателей. Казаки, совет атаманов и правление Молодого казачества Кубани осуждают незаконную оккупацию территории нашей праматери — Украины! И в ближайшее время рассмотрят возможность братской помощи нашим братьям-украинцам со стороны наших казацких организаций! РУКИ ПРОЧЬ ОТ БРАТ- СКОЙ УКРАИНЫ! СЛАВА УКРАЇНІ!” Елітне низькопоклонство Що змусило представників російської інтелігенції підписати лист на підтримку російської агресії в Криму? Чад шовінізму, яким отруєні й талановиті люди? Прагнення вислужитися перед владоможцями? Страх втратити пільги і привілеї? Так чи інакше, уже в Василь Лановий перші кілька днів після появи того листа на сайті Мінкультури Російської Федерації його підписали понад 500 осіб, які вважають себе інтелектуальною елітою нації. Ось текст листа: “В дни, когда решается судьба Крыма и наших соотечественников, деятели культуры России не могут быть равнодушными наблюдателями с холодным сердцем. Наша общая история и общие корни, наша культура и её духовные истоки, наши фундаментальные ценности и язык объединили нас навсегда. Мы хотим, чтобы общность наших народов и наших культур имела прочное будущее. Вот почему мы твердо заявляем о поддержке позиции Президента Российской Федерации по Украине и Крыму”. Серед підписантів багато представників інтелігенції національних автономій — Татарстану, Башкортостану, Бурятії, Удмуртії. Люди, напевно ж, талановиті, правда, не дуже відомі у нас та й, мабуть, у самій Росії, хоча б тому, що національні культури мізерно представлені на російських телеканалах. А тут — аж рясніє від титулів і звань: заслужені, народні, лауреати. Ніби спеціально втягли в підписанти представників саме тих народів, які свого часу загарбала Московія і посилено їх асимілювала. Ну, нехай підписали Расторгуєв, пісні групи “Любе” якого постійно крутили у нас на Антимайданах, чи Газманов, Валерія, Гальцев, Задорнов, які останнім часом постійно гастролюють Україною. Нехай це Сергій Никоненко чи Лев Лещенко. Але прикро бачити підписи Юрія Соломіна, Леоніда Куравльова, Миколи Бурляєва. А є ж серед підписантів вихідці з України, українці за національністю. Це і чудовий актор Василь Лановий, колись простий селянський хлопець з Одещини Вася Лановий, як він себе називав. Або уродженка Києва, випускниця Ніжинського медучилища Еліна Бистрицька, незрівнянна Аксінья з кіноепопеї “Тихий Дон”. Невже і вони бояться втрати привілеїв і регалій? Чи справді вірять у “визвольну місію” російських танків і бронетранспортерів? Щодо підпису народного артиста України, земляка Йосипа Кобзона — все зрозуміло. Не хочеться говорити й ще про двох підписантів — Федора і Наталію Бондарчук, сина й дочку видатного актора України, що став гордістю радянського і російського мистецтва, Сергія Бондарчука Ось мотивація підписантів: Володимир Хотиненко, режисер: “Я в первый раз в жизни подписал коллективное письмо, поскольку меня волнует то, что происходит в Крыму, волнует судьба этих людей, поскольку я — украинец”. Карен Шахназаров, режисер, генеральний директор кі- Йосип Кобзон ноконцерну “Мосфільм”: “Мой покойный отец, будучи чистокровным армянином, принимал участие в освобождении Крыма и штурме Севастополя и, будь он жив, не понял бы меня, если бы я не подписал это письмо”. Станіслав Говорухін, режисер і актор: “Двадцать лет я жил и работал в Одессе, на Одесской киностудии, и хорошо знаю, что такое украинский национализм. На себе неоднократно испытывал”. Хочеться запитати у Говорухіна, митця і громадського діяча, котрий в часи перебудови одним із перших різко виступив із засудженням тоталітарного режиму: невже він не бачить, що путінізм — це продовження того режиму, і яких утисків він зазнав за ті 20 років від українських націоналістів в Одесі? А ось більш ніж відверто: В. Фокін, художній керівник Александринського театру: Лія Ахеджакова “Мы просто не должны быть равнодушными к тому, что происходит. Мы должны делать всё для защиты наших соотечественников и представителей русского мира”. То громадяни інших держав — це його співвітчизники? Чи представники безрозмірного “русского міра”? Не прогинатися, не піддаватися олжі Саме така суть листа, підписаного іншими представниками російської інтелігенції, яких, на щастя, теж немало, — людей чесних, порядних, не отруєних шовінізмом. Ось цей лист: “Не первый раз в русской истории людей, не согласных с агрессивной имперской политикой государства, объявляют пораженцами и врагами народа. Не первый раз верноподданничество ценится выше гражданской позиции. События в Крыму стремительно развиваются и чреваты если не кровопролитием, то позором для России и бедами для народов двух стран. Надежды остановить происходящее доводами разума становится все меньше. Но тем стыднее молчать и пассивно стоять в стороне. Мы, не называющие себя “деятелями” культуры или науки, а просто российские интеллигенты, работающие каждый в своей области, заявляем: Мы против вторжения на территорию другого государства. Мы против войны с Украиной и вражды с мировым сообществом. Мы солидарны со всеми, кто не прогибается и не поддаётся лжи”. Цей лист підписали найвідоміші музиканти Росії Юрій Шевчук і Борис Гребенщиков, письменники Володимир Войнович, Борис Акунін, Маріетта Чудакова, Ілля Штемлер, Людмила Улицька, Олександр Архангельський, Ніна Катерлі, Денис Драгунський, Вероніка Доліна, кінорежисер Андрій Смирнов, актори Ігор Ясулович, Валерій Гаркалі, багато інших творчих особистостей. Про двох митців варто сказати окремо. Надзвичайно популярна актриса Лія Ахеджакова народилася в Україні, в Дніпропетровську. Походить із давнього княжого адигейського роду. З перших днів української Єврореволюції, Майдану Лія Ахеджакова гаряче підтримала українських патріотів. Її неможливо задурманити байками про “злісних націоналістів”. Кілька років тому вона і наш незабутній Богдан Ступка зіграли в спектаклі “Старосвітські поміщики” за повістю Гоголя. Вистава у Львові йшла в оригіналі, російською, і мала величезний успіх. Ельдар Рязанов Україну підтримав і виступив проти російської агресії в Криму, без перебільшення, найзнаменитіший російський і радянський кінорежисер нашого часу Ельдар Рязанов. Його фільми відомі кожному. А картини “Гараж”, “Про бідного гусара замовте слово”, зняті навіть у глухі радянські часи, стали нещадною сатирою на той режим. Ось заява Ельдара Рязанова: “Нет необходимости говорить Вами всем Вашим коллегам и зрителям, как я отношусь к этой позорной для России и для всех здравомыслящих граждан ситуации. Всеми возможными средствами я это демонстрирую. Всей душой я со всеми, кто противостоит безумной идее рассорить наши народы. С уважением, Эльдар Рязанов”. Що ж, порядні по-справжньому, а не “за титулом”, інтелігенти є скрізь, як, на жаль, і яничари. Час показує, хто є хто.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин