Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Кристинопільська Богородиця дарувала дітей бездітним сім’ям, відкривала зір незрячим, зцілювала від інших недуг”. Культура без провінції · с. 14сторінка оригіналу ↗

На невмирущих струнах лицарської балади

Слово Просвіти, №14 за 2014 рік

Інна ГОНЧАР Саме у Міжнародний день театру атмосфера історично-побутової драми часів XVII століття у родині багатого козацького сотника Хоми Кичатого поблизу Чигирина приємно вразила глядачів, друзів і колег тих, хто своїм акторським хистом зумів передати всю глибину зображених Т. Г. Шевченком ще 1843 року подій — постановка п’єси “Назар Стодоля” Новодністровським народним аматорським театром “Вишенька” укотре підтвердила, що цей твір великого Кобзаря залишається найвидатнішим його драматичним дітищем. Керівник театрального колективу Л. В. Стародуб, підхопивши ідею досвідченої виконавиці Є. О. Швець щодо постановки саме цього твору у рік 200-ліття великого українця, майстерно і влучно впізнала у кожному з акторів-аматорів свого героя п’єси, аби згодом передати зі сцени романтичний і водночас уже такий незвичний для сучасника дух того часу. І хоч між дослідниками й досі точаться суперечки щодо жанру “Назара Стодолі”: чи це історично-побутова драма, чи сентиментально-побутова п’єса, чи мелодрама, чи лицарська балада, новодністровська публіка з перших хвилин легко занурилась в особливості тогочасного родинного устрою, продовжуючи згодом насолоджуватись грою учасників театрального колективу, майстерно відтвореними картинами інтер’єру та одягу. Сюжетна лінія кохання Галі й Назара, вдало і безпрограшно виокремлена із загальної канви твору, настільки гармонійно лягла окремими творчими кольорами задуму режисера-постановника, керівника театру і виконавиці головної ролі Лариси Стародуб, що неповна година перегляду постановки промайнула на одному подиху, захопивши грою всіх акторів, котрі за три місяці плідної праці й мистецьких пошуків стали однією театральною родиною. Напрочуд вдало перевтілився в образ лиходія батька, котрий будь-що прагне шлюбу доньки з багатим, хоч і нелюбом, полковником Молочаєм, Іван Турзай; неабияким колоритом захопила в образі хитрої ключниці Стехи Євгенія Опанасівна Швець, навіть незважаючи на вікову різницю із героїнею; яскравою грою запам’яталися глядачам двоє вдатних сватів — Володимир Сьомик та Андрій Лазаренко; виняткову прихильність жіночої половини глядацької аудиторії здобув, звичайно ж, Олександр Гуцол, навдивовижу правдиво перевтілившись у закоханого й рішучого Назара Стодолю; безперечно вірилось щирій дружбі Гната у виконанні Петра Лєсніка. Довго згадуватимемо ми і чарівні голоси колядників — Василя Камбура, Василя Новаківського, Василя Ратушного та Анатолія Кобильчука, які ще до появи на сцені захопили публіку співом, особливим відчуттям світлого празника Різдва! Кожна окрема картина, що завдяки правдивій грі новодністровських аматорів мимоволі робила глядачів учасниками цієї історії, хвилювала реалістичністю зображуваного, змушуючи переживати кожну мить саме там, неподалік Чигирина… А численні квіти акторам від шанувальників свідчили про визнання і те, що керівнику театру Л. В. Стародуб усе вдалося. Вона ж сердечно дякувала своєму колективу, а також А. А. Камбур, що гармонійно і професійно вплела у постановку виступ своїх хористів, учасників народного хору “Калина”, та В. С. Паламарчуку, котрий підтримав виступ гарним музичним супроводом.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин