Обережно: фашизм! “Як така людина могла стати лідером нації, ведучи за собою мільйони готових за ним піти на все?” 3 · с. 3сторінка оригіналу ↗
Учень сатани, або Писання про маленьку людину
Слово Просвіти, №14 за 2014 рік
Мирослав ЛЕВИЦЬКИЙ
Нині дедалі частіше одіозну постать початку XXI сторіччя — Володимира Путіна прирівнюють до одного з двох найбільших злочинців XX сторіччя — Адольфа Гітлера, який стоїть в одному ряду зі Сталіним. Хоч кривавого вождя нинішнє керівництво Росії намагається відбілювати й навіть показувати як героя, при якому “був порядок”. Порівняння Путіна з Гітлером відбувається не тільки на вічах, у пресі (зокрема й закордонній), а навіть на міжнародних форумах. Основною причиною, що ті постаті ставлять в один ряд, є, звичайно, анексія Росією частини території Української Держави, зроблена за такою ж схемою, як учас гітлерівського Третього Рейху відбувалося розширення його “життєвого простору”. Схильність до розширення під прикриттям “захисту співвітчизників” — не єдина спільна риса тих осіб. Якщо глянути великим планом, то їх об’єднує маразм. Про Гітлера знаємо, що під час Першої світової війни був капралом, без будь-якої харизми, усіма зневаженим недотепою. Нікому й на думку тоді б не спало, що ця людина може піднятися до керівника держави. І коли б не страшна інфляція та безробіття у Німеччині початку 1920-х років, які підносили на гребінь хвилі пройдисвітів, Гітлер так і залишився б напівграмотним єфрейтором. 20 років тому також нікому не спадало на думку, що один із непримітних охоронців мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака стане за кермо ядерної держави й шокує весь світ. Тож не дивно, що частина російських військових до сьогодні не приховує до Путіна зневажливого ставлення. Російський полковник Павло Свірідов сказав, що свого часу Путіна прозивали міллю, людиною з інтелектом кирзового чобота, мова якої примітивна. А сам називає його карликом, якого засвистували на стадіонах. І запитує: як така людина могла стати лідером нації, ведучи за собою мільйони готових за ним піти на все? — так, як це було у випадку з відданістю мас Гітлеру. Коли світ глибше пізнає таємний світ Гітлера, знову й знову виникає питання: як сталося, що німці віддали усю повноту влади людям, які вірили в духів, прогнози астрологів та пророцтва шаленців? Ще у середині 30-х років XX сторіччя німецькі вчені писали, що для залучення мас на свою підтримку гітлерівці використовували гіпноз. А сумнозвісний Ґеббельс за допомогою радіо щодня переконував суспільство, що Гітлер є людиною, яка наділена даром чути і виконувати волю Господню. Усе це німецькі вчені називали класичною “метафізикою бовдурів”. Проте народ їх не слухав. Маси, які збирав Гітлер, наче в екстазі, кричали: “Хайль Гітлер!”. Від його виступів маси божеволіли, передаючи з уст в уста “афоризми” фюрера. Хоч нині, слухаючи переклади архівних записів із виступами Гітлера, бачимо, що вони жалюгідно примітивні. Нині й у літературі, і в пресі говориться, що Гітлер та його найближче середовище оточувало себе магами й астрологами, які визначали, всупереч тверезій логіці, чи не кожне їхнє рішення. Ціна такої політики — 50 мільйонів обірваних людських життів.
А що відбувається в сучасній Росії (хоч офіційна її назва Російська Федерація, проте це вже класична унітарна держава монархічного типу)? За твердженням одного з закордонних сайтів, головний геостратег Путіна, один із провідників російського реваншизму Олександр Дуґін, моделюючи поведінку Путіна, спирається на Нострадамуса (про що він сам хвалився на сайті). Намагається доводити, що в Центуріях французького провидця середини XVI століття засвідчено появу і правління Путіна — хоч не всі твори Нострадамуса дійшли до нашого часу, що ускладнює розуміння його віщувань. А люди, котрі ґрунтовно займалися Нострадамусом, наполягають, що його катрени можна припасувати до різних епох та персон. Проте Дуґін тим не переймається, а твердить, що у складний для Росії час саме ця особа нині їй потрібна. Дуґін, вважаючи себе одним із співавторів сучасної політики (у його зверненнях постійно присутні фрази: “ми робимо”, “ми вважаємо”), не соромиться заявляти, що хотів би бачити Путіна Іваном Грозним сучасності. Себто деспотом, для якого немає нічого святого. Зрештою, і для путінського стратега немає нічого святого. І не тільки у тому, що він нинішні події в Україні називає “останніми днями” самостійного її державного буття. За його логікою нині в Україні живуть два різні українські “народи”. Один той, який ходить до російської Церкви і під впливом пропаганди (і телевізійної, і церковної) проклинає західну систему цінностей, притаманні їй політичну та економічну свободу. А другий — це ті, хто тверезо дивиться на світ, хоче працювати і заробляти поєвропейськи, у вільній політичній системі. Ці “два народи”, лепече стратег російського шовінізму, “не можуть жити в одному державному організмі”. А з приводу закидів сепаратистів, що Росія їх “зрадила”, відповідає, що “Кремль, перші особи держави” взяли лише вимушену перерву, проте від боротьби “за незалежність східних регіонів України” (так і сказано у повчаннях Дуґіна) вони не відмовляються. Для цього, повчає Дуґін підопічних сепаратистів, треба підготувати відповідний ґрунт: робити якомога більше провокацій, щоб Росія могла галасувати у світі про утиски росіян, домагатися референдумів про незалежність регіонів, проводити страйки та інші акції непокори чинній владі. І за будь-яку ціну зірвати проведення в Україні президентських виборів. Радить активно підтримувати комуністів. Тут хочу звернути увагу на одну цікаву деталь. Добкіна та навіть одіозного Царьова за їхню участь у виборах Президента України Дуґін називає “зрадниками російської ідеї” (відриву від України її східних областей). А комуністів треба підтримувати, об’єднуватися з ними. З цього напрошується висновок: для Дуґіна (читай Кремля) Петро Симоненко — випробуваний часом штатний провокатор…
І, звичайно, путінський стратег у своїх інструкціях для сепаратистів зауважує, що він лише повторює слова та концепції, висловлені “законним” президентом України, себто поданим у міжнародний розшук Віктором Януковичем. Правда, в Україні мало хто вірить у якусь причетність Януковича до тих “концепцій”. Усі схиляються до думки, що він проголошує підготовлені Дуґіним завчені штампи. Не завжди продумано, коли називає себе “незаконно обраним президентом” (26 лютого 2014 року). Тим паче, що в Україні вже відомо, як готувалися Януковичеві прес-конференції та його “розмови” з нацією: все за сценарієм, жодного експромту… Хоч як дивно, але концепція Дуґіна (у кожному разі та її частина, яка публічно оголошується) є відносно “м’якою” порівняно з “пропозиціями” ще одного стовпа російського фашизму, українського “землячка” родом із Керчі Сергія Доренка (мати родом із Житомирщини, а батько з Луганщини). Він із екранів російського телебачення закликає, аби Росія повернулася до ганебних “практик” часів радянського часу — вбивств закордонних (українських!) політиків. Цей заклик — це вияв, можливо, не лише політичного божевілля. Однак насамперед — свідчення, наскільки путінський режим небезпечний для сучасного світу. Тим паче, що Доренко в унісон з Дуґіним твердять, що коли є сила, то не потрібно звертати уваги на міжнародне право, бо його встановлює сила. За законом сили усе майно на окупованій території стає власністю окупанта. А Дуґін до того додає: завойовник має також законне право володіти жінками на підкореній ними території. Якщо виходити з такої логіки, то чи можна дивуватися, що з Криму вже надходять сигнали про зникнення безвісти кількох кримських дівчат… І ці заяви людини, яка відповідає усім критеріям маразматика, робляться на тлі його ж повчань про Церкву, яка покликана вести український народ у російське рабство, а не у царство Боже. Разом із повчаннями Дуґіна-Доренка в Росії, як це було й у Німеччині за Гітлера, активно розкручуються різні пророцтва. Тут хотів би назвати і російського Серафима Саровського (Прохора Мошнина), і болгарську Вангу, якими нібито було “сказано”, що Білорусь, Україна та Росія приречені об’єднатися у лоні оновленої Росії. І водночас замовчується те, що заперечує майбутнє імперії. Як приклад наведу пророцтва Серафима Вирицького (1866—1949), монаха Олександро-Невської Лаври у Санкт- Петербурзі. У закордонних варіантах (зокрема й українському) його пророцтва наводяться слова, що весь схід нинішньої Російської Федерації, аж до Уралу, буде розподілений між Японією та Китаєм. У російському варіанті того чомусь немає. Його яснобачення обмежуються пересторогою, що у час влади грошей відхід людей від Бога буде більшим, ніж у час гонінь на Церкву. Нині російська пропаганда, наче сказилася, змальовує страшні геополітичні катаклізми для України і Європи, водночас доводячи, що Росія — Богом обрана нація та держава, яка у час військово-політичних катаклізмів зміцніє і врятує людську цивілізацію. Це знову нагадує Німеччину часів гітлерівського тоталітаризму. Тоді Німеччину ідеологи ІІІ Рейху подавали як Богом обрану націю, на яку покладена місія порятунку земної цивілізації. А щоб цю тезу глибше закарбувати у свідомості мас, на пряжках до поясів німецьких солдатів був напис “З нами Бог”.
Проповідуючи ідею “богообраності”, провідники Рейху не дуже покладалися на Бога. Вони спиралися на віщування різних магів та “ясновидців”. Тож не дивно, що на час гітлерівського тоталітаризму з’явився цілий легіон магів, окремі з тих, що володіли таємницею гіпнозу, претендували на позицію у найближчому оточенні фюрера. Однак з особливо настирливими “розмова” була коротка: арешт, а опісля “випадкове” виявлення тіла десь у глухому лісі… Повчальною є трагічна доля Германа (Гершеля) Штайншнайдера, який дуже прагнув увійти в найближчу до Гітлера орбіту. Нині це саме робиться в Росії. Активне телезомбування, підсилене “пророцтвами” про особливе “покликання” Росії виводять на площі тисячні маси, які верещать: “Слава Путіну!”. А хто не так думає, того “авангард народних мас” ладен розірвати на шматки, доказом чого є намагання лінчувати 15 березня 2014 року одного з противників путінських авантюр — співака й композитора Андрія Макаревича. Першість серед магів російської влади веде Глоба, якого на закордонних сайтах називають звичайним дурисвітом. А при Путіні він “світило” найбільшої величини. Матеріали про магію та окультизм у керівництві ІІІ Рейху, які я прочитав при підготовці цієї статті, свідчать, що й там лояльні шарлатани були у повазі. Особливість глобівських “зоребачень” полягає у тому, що до часу Майдану 2004 року, коли Путін заївся на Україну, його короткотермінові та довготермінові прогнози для України були відносно прихильні. І раптом одного дня усе пішло іншою колією, так, начебто планети змінили орбіти. Оскільки вчені про це нічого не кажуть, то нев орбітах справа. А в тих, хто “ворожіння” на зорях намагається подавати ледь не за Господню волю… Щоб Глоба не був одиноким у “хорі” тих, хто нині брутальну агресію називає “природним розпадом” України, залучено цілу армію, і російську, і міжнародну (Єгипет, Казахстан) тих, хто “бачить по зорях” Росію рятівницею цивілізації. Що це за “цивілізація”, свідчать ті, хто був у полоні у “кримських зелених чоловічків”. Розповідями про страхітливе поводження з викраденими людьми шокований світ: ментальність окупантів практично не змінилася від 1918 року. Знавці, котрі ґрунтовно досліджують активно поширювані в інтернеті нинішні і минулі “пророцтва”, наголошують, що їх викидають в інформаційний простір, аби утримати чи зруйнувати (залежно від обставин) суспільний лад. У російському варіанті переслідується дві мети: підготувати ґрунт для відновлення імперії та защепити у російській свідомості переконання, що колишні її колонії не спроможні до самостійного державного життя, а відтак приречені на “братську” опіку з боку “богообраної” Росії.
Далі буде.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
