Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · “На чергові помилки демократичні, державницькі сили просто вже не мають права”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

«Немає трупів — немає грошей»

Слово Просвіти, №14 за 2014 рік

Віталій ПЕРЕТЯТЬКО, Майдан Телерабство. Про його існування кричать порожні скриньки Майдану. У січні та лютому, коли “великий” блакитний екран наказував підтримувати Майдан, скриньки та столи Майдану були переповнені. А що сьогодні? Сьогодні керований зацікавленими особами “великий” телевізор задіяв правило переорієнтації уваги: треба надавати допомогу армії та національній гвардії!!! Штучне створення загрози — це хоча й тимчасовий, але надійний порятунок для влади, яка нізащо не бажає відлипати від годівниці з корупційною манною. Мильну бульку загрози військового вторгнення Росії роздувають до розміру голови пересічного українця задля того, щоб у його голові, крім тієї бульки, більше нічого не крутилося. Армія стала інформаційним щитом, яким влада відгородила Майдан від народу. Влада, а точніше, лицеміри, які до неї дорвалися, голосно називають армійців із Криму героями, це нахабна підміна цінностей. Революціонер-майданівець поза законом, без зброї, своїм коштом ішов проти озброєного, всебічно захищеного, украй агресивного ворога, а що робили нагодовані, озброєні, фінансовані роками, захищені законом армійці в Криму? Політики, яких Майдан привів до влади, знеславлюють майданівця, бо майданівець їм більше не потрібен, крім того, він становить загрозу, адже може скинути і їх. Вбивство Олександра Музичка — це нахабний виклик влади усьому народу України. Зухвало-знахабнілий Аваков без страху говорить на всю Україну, що ті, хто воюють зі зброєю у Києві — це зрадники, а ті, хто стоять на кордоні з Росією — це герої. Примітивна, але украй ефективна щодо телераба технологія: є герої і є зрадники — шоу вдалося, телераб крутить головою у два вибрані лицемірами боки. А злочинні угруповання суддів, прокурорів, міліціянтів, митників, податківців, лікарів? Та ну їх, то не цікаво. Сьогодні, як ніколи, Майдан потребує підтримки і не лише матеріальної. Тільки діючий Майдан є гарантом наших прав і свобод, боротьбу за які ми поки що програємо. Янукович втік, а система залишилася вдома. “Я втратила мову, — зі сльозами в очах говорить інтелігентна пані, — коли в середині березня до нас прийшов Женя Ніщук і сказав, що Майдан своє діло вже зробив, тому треба розходитись. А ми ж стільки зусиль доклали, щоб наш Женя став міністром…”. Чому влада горлає про військову загрозу ззовні? Щоб замовчувати беззаконня всередині! Чому підвищує увагу до Криму? Щоб знизити увагу до небесної тисячі і сховати відповідальних за вбивства і каліцтва. Головний ворог українця — не за десятки кілометрів від кордону, а всередині країни. Путін узяв Крим, тому що дали. Боріться з реальним ворогом, браття і сестри. 28 березня на Майдані заможна жіночка років п’ятдесяти, зверхньо дивлячись на самооборонця, що стояв біля порожньої скриньки (кілька дрібних купюр на дні — не варті виміру) з написом “допомога Майдану”, зневажливо промовила: “Немає трупів — немає грошей. Аваков поставив Майдан раком. Так вам і треба. Не варто було зупинятись, треба було палити не лише дачі Медведчука і Симоненка і не лише дачі…”. Трохи пізніше біля “головпоштамту Майдану” почув від схвильованої панянки, яка акуратно зрізала зі “стенду” репліку політолога Костя Бондаренка, таке: “Будь ласка, не дивіться телевізор, бо коли вона у ньому говорить, то люди немов втрачають розум, вона так вправно бреше, що схиляє на свій бік навіть думаючу людину”. — Роззирнувшись, панянка продовжує тихіше: — “Російські війська будуть на кордоні доти, допоки Путін не посадить у президентське крісло свою ручну мавпу. Якщо напередодні 25 травня соцопитування покаже, що вона не бере гору, Путін буде імітувати наступ, і вибори скасують. Так буде доти, допоки вона не переконає усіх, що ніхто, крім неї, не зможе зупинити Путіна і позбутися олігархів…”. Уже закінчував статтю, коли почув про кривавий інцидент, до якого причетний боєць “Правого Сектора”. Зателефонував хлопцям на Майдан (у них закінчилися дрова, а вночі буде п’ять морозу) і розпитав, як усе було насправді, бо телевізор подає інформацію вигідним для когось боком. Узявся за голову: прикро і кривдно, що майданівці дали владним лицемірам привід для бенкету, уявляю, з якою запопадливістю вони встромлять зуби в це слабке місце Майдану і як завзято забрешуть усією зграєю. Українці мої любі, благаю вас, не дозвольте лицемірам принизити Майдан. Слава Україні! десятиліття провалилися вже дві спроби об’єднання національних, державницьких сил. Перша була одразу після Помаранчевої революції, коли 10 партій Блоку “Наша Україна”, переможця президентських виборів, так і не змогли об’єднатися. І це за рік до перших після революції парламентських виборів, які зовсім не випадково сили Майдану тоді програли. Друга спроба була під час позачергових парламентських виборів 2007 року. Навчений поразкою, на них пішов блок 9-ти партій із промовистою назвою “Наша Україна — Народна Самооборона”. Окрім партії Майдану, в назві блоку фігурувала й партія Юрія Луценка — “Народна Самооборона”. А сам політик ішов першим номером виборчого списку блоку. Попри обіцянки лідерів усіх 9-ти партій блоку після виборів об’єднатися в одну потужну демократичну, державницьку силу, це так і залишилося невиконаною обіцянкою, під яку мільйони виборців і голосували. Звичайно, Луценко був лідером лише одної з тих 9-ти партій. Вину з ним мають розділити лідери й інших партій, серед яких були і давні націонал-демократичні сили. Другий провал цього об’єднання, вкупі з чварами з Блоком Юлії Тимошенко, мав ще тяжчі наслідки: встановлення режиму регіоналів. На чергові помилки демократичні, державницькі сили просто вже не мають права.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин