«Просвіта» сьогодні · “Просвіта” впродовж усього свого існування визнавала важливість розвитку історичної пам’яті, відродження”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
Дерева пам’яті
Слово Просвіти, №14 за 2017 рік
У райцентрі Диканька на Пол& тавщині представники влади, то& вариства “Просвіта” та місцевого краєзнавчого музею згадали про цікавий ювілей — 100&річчя з дня висадження діячами Української Революції 1917—21 років знамени& тих дубів на честь Тараса Шевченка та Івана Мазепи.
Дуб Свободи на честь Тараса Шевченка зберігся, його доглядають до наших днів. А-от дубові на честь великого гетьмана пощастило менше — відомості про нього приховували з 20-х років минулого століття. Історичні дані вдалося встановити полтавським краєзнавцям. Один із них — Григорій Титаренко, активіст “Просвіти”, родич тієї людини, що власноруч посадила дуб Мазепи. Заради відновлення історичної справедливості та вшанування пам’яті загиблих патріотів Григорій Володимирович організував захід, на якому запропонував через сто років знову висадити дуб Мазепи. “Як тільки було проголошено про ство! рення Центральної Ради, у Диканьці висади! ли два дерева на честь видатних українців. Одне з них — дуб Свободи на честь Тараса Шевченка, який і нині можна побачити в центрі сучасної Диканьки. В іншому куточку селища Григорій Маяр, що входив до групи місцевих козаків!петлюрівців та антибіль! шовицьких повстанців!патріотів, влашту! вав мітинг і посадив дуб Мазепи, який вико! рінили за два роки потому, оскільки після окупації УНР російські більшовики знову, як іза Російської імперії оголосили гетьмана зрадником держави”,– зазначив у своєму виступі полтавський журналіст та краєзна! вець Григорій Титаренко. Григорій Маяр був членом так званої “групи дев’ятнадцятьох диканьчан”, що складалася з козаків, які відстоювали українську державність, за що були засудже-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
