“В людини щастя лиш одне: Любить когось і бути любленим”. · 8 Поетичний автограф · с. 8сторінка оригіналу ↗
Вадим КРИЩЕНКО. Вадим КРИЩЕНКО.
Слово Просвіти, №14 за 2018 рік
Поборники Вкраїни Де ви, поборники Вкраїни, Де вас знайти, де вас узять, Хто без лукавства і гордині Уміє честь свою тримать?
Невже перевелись достойні, Хто совість у душі несе? Невже за долари сьогодні Купити можна всіх і все?
Усе не ті, якісь байстрята, — Їх родовід шукать дарма. Брехні насіялось багато. А правда не зійшла… Нема.
Все гроші, гроші, грошенята, Хоч вкрали торби немалі… Вони миліш їм мами й тата І честі рідної землі.
Де той, хто набереться сили Розвіять кривди холоди? Дозволь, Вкраїно, попросити: Шевченка ще раз народи!
Воскресіння Невже ми позвикали до ганьби, Що вже не можем одійти од неї? Як не кричи і що ти не роби — Між верховод немає Прометея.
Слова манливі, як пухке рядно, — І з кожним днем все обіцяють дужче. Придивишся: душа з подвійним дном І руки не святі, а загребущі.
Народ довірливий, терплячий мій народ, Але це до межі, якогось краю… Вже стільки лиха, стільки вже негод Плече людське донизу угинає.
Невже, питаю, між “цабе” нема Отих, хто може жити без лукавства? Невже їм не відомий правди смак, Який солодший за усі багатства?
Народ здурити можна раз чи два, Постійно він у дурнях буть не хоче. Він може народити не слова, А гнів, що карою повсюди загуркоче.
І в тому гніві може хтось постать, Отой, що має справжнє серце сина, Хто через мури злості і проклять Вкраїну поведе до воскресіння.
“Землячок” Одяг він іншу мову, Іде у інші храми… І я питаю знову: Він з нами чи не з нами?
В словеснім передзвоні Не зрозумію й досі: Він України воїн Чи прихвостень московський?
Лихе — не бачить ніби, Своє — ганьбить завзято. Ой, “землячків” подібних У нас іще багато.
Від злості — єрепенить, Хоча вдає — звичайний. З такими ось, я певен, Ви також зустрічались.
Якщо ти людина Якщо ти пташка — Бійсь висоти, Якщо ромашка — Всім не цвіти.
Якщо ти гілка — Плоди ховай, Якщо сопілка — Притиш, не грай.
Якщо ручай ти — Не трать води, Якщо зайчатко — В даль не ходи.
Знов слово стелить Таїнь свою… Якщо метелик — Жахайсь вогню.
Якщо ти стежка — Не линь у даль, Хай буде стерта Твоя хода.
Так безупинно Кричать рядки… Якщо людина — Дій навпаки!
Прийдіть Є крикуни з брехнею в роті, Є імітатори борні. Та мало справжніх патріотів Серед вкраїнської рідні.
А істинні звитяжці, справжні — Прийдіть з низин і верховіть, Моїй розхитаній державі Потрібні нині ви. Прийдіть!
Небесна сотня Почалось це холодного лютого. Переляк ми сховали в кишеню… Але день обізвавсь не салютами, А вогнем — по живих мішенях.
Ні, “омон” не скупився з набоями, Бив прицільно, не кволо, не сонно… І зробилися хлопці — Героями! А тепер повторяєм обоє ми: “Символ волі — “Небесна сотня”!
Відгадуючи ребус Небо мовило: що треба — Ангел щастя принесе… Загадковий був цей ребус. Що сказать? Скажу усе.
Дайте світлість дня відчути, Вгледіть зоряність ночей, Дайте віру повернути До зневірених очей.
Хай землі краса бузкова Кличе правду в наші дні, І до батьківського слова Хай притуляться пісні.
Хай приходить той, хто вміє Й розуміє до пуття… Хай веде вперед надія, І минає співчуття.
Хай сопілка долю тішить, А життя у бубон б’є. Ось, здається, й все… А інше — Це, як мовлять, — не моє.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
