Гість номера “Ми бачимо історію великого кохання і зради”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
ВВооллооддииммиирр П ПЕЕТТРРААН НЮ ЮКК:: «Мазепа — один із найменш оцінених нацією героїв»
Слово Просвіти, №14 за 2018 рік
Художній керівник Театру української традиції “Дзерка) ло”, заслужений діяч мистецтв України Володимир Петра) нюк написав п’єсу “Мазепа, думка на два серця”, присвя) чену видатному українському гетьману. А нещодавно у Те) атрі “Дзеркало” відбулася прем’єра вистави за цим тво) ром, де він грає головну роль. Про нову постановку театру — наша розмова з паном Володимиром.
— Як виник задум написати п’єсу про Івана Мазепу? — Мазепа — один із найменш оцінених українською нацією героїв. Досі не маємо йому пам’ятника в столиці, зі скандалом постав пам’ятник гетьману в Полтаві. І це біль до глибини єства, адже Мазепа — ар[ хітектор нашої незалежності. І коли Нація не в змозі оцінити того, хто був біля вито[ ків її державності, значить, “не все добре в нашому королівстві”. І мені це болить. Три роки тому разом із патріотами Конгресу Українських Націоналістів та ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка я їздив до Батурина і був на місці садиби Івана Мазе[ пи. Зараз там стоїть хрест, а раніше був па[ лац Гетьмана. Я, звичайно, цікавився цією історичною постаттю і раніше. Але саме в Батурині визрів намір написати п’єсу про славетного Гетьмана і розпочати її дію з цього кургану, де височіє хрест. Думав, як краще показати цього чоло[ віка. Хотілося знайти такий спосіб подан[ ня образу Мазепи, щоб він був близьким душі кожної людини.
Можливо, це ще один камінчик смаль[ ти у великій кольоровій мозаїці його пор[ трета. Бо багато людей не знають добре цю тему, і тому треба знайти підхід, який стане зрозумілим кожному. А вхід до їхньої сві[ домості можливо відшукати через серце, тобто через любовну історію: Мазепа — його похресниця Мотря — їхнє, на розрив душі, кохання. І саме через серце, через любов треба підходити до усвідомлення, що це наш герой, один із найвидатніших українців. — Що Ви дізналися нового про Мазепу, працюючи над п’єсою? — Я перечитав усі книжки Богдана Лепкого, присвячені Івану Мазепі, що ста[ ли для мене вражаючим джерелом. Вивчав документи, був у будинку Кочубея, там, де народилася Мотря. Свого часу моя дочка Марія вела на студії “Пілот” програму “Паралельний світ”. В одному із сюжетів викликали дух Мотрі Кочубеївни. Ці моменти запали ме[ ні в душу, а потім стали основою для ство[ рення символічних образів. Для себе я відкрив у Мазепі те, що він був не лише потужним державним мужем, а й людиною з вразливим і чутливим сер[ цем. Він був всебічно освіченою людиною з королівського двору, писав вірші лати[ ною й українською мовою. Саме через ці речі я намагався йти до глядача. І пішов шляхом філософської притчі. Філософські речі тут приховані за магією передання. Не випадково на почат[ ку перехожий із нашого часу (артист Іван Коваленко) зустрічається з ворожкою (Ольга Онопріюк), яка відкриває йому ма[ гічний світ минулого. Як Вергілій вводив
Данте в пекло, так само ворожка вводить нашого сучасника у ХVІІІ століття. З цьо[ го починається філософська притча, або байка. Моя п’єса — казка для дорослих. Ми бачимо історію великого кохання і зради. І тут починається випробовування для гля[ дача. На моє глибоке переконання, у житті кожної людини важливим є “Причастя со[ вісті”, яке ми приймаємо з молоком мате[ рі, “Причастя мужності”, що отримуємо від батька, та Святі дари історії — від Бать[ ківщини. Всі персонажі приймають при[ частя правди і неправди. Кочубей, п’ючи з дружиною горілку, приймає в себе причас[
тя зради. Кочубеївна намагається звабити Мазепу і причащає його медом спокуси. Ворожка дає Мазепі чарку причастя забут[ тя. А Мотря вириває з грудей троянду як серце, як причастя любові. Цей ланцюг причасть, що проходить червоною ниткою через всю виставу, робить п’єсу не віддзер[ каленням подій, а їх осмисленням. Усві[ домленням джерела зради й героїзму, лю[ бові й ненависті. Це відрізняє мій твір від усіх поперед[ ніх. Метафізичний вир прихований за ос[ новною водевільно[драматичною історією з фехтуванням, питтям горілки, піснями, поцілунками. А глибоко під ними існує магічне коло спіритичного сеансу, в якому ми викликаємо наших предків і питаємо в них: “Як не зрадити собі? Як не поми[ литися у виборі шляху в нашому отруєному зневірою світі?” — П’єса присвячена пам’яті актриси Вашого театру Олени Мазуренко. — Олена — біль мого серця. Вона грала Панночку у виставі “Вій”. У тому спектаклі її героїня разом із Хомою перемагають пе[ кельні сили Вія силою своєї лю[ бові та гинуть, як Ромео і Джу[ льєтта. Також вона грала у виставі про Бандеру, інших постановках нашого театру. В житті була та[ кою, як на сцені, мала геройську душу. Її родина — великі патріоти України: батько воював в АТО, за[ раз лікується у шпиталі, чоловік Олени, Дмитро Сторчоус, — го[ ловний режисер нашого театру.
Він поставив виставу про Мазепу. І ця вистава стане вшануванням її пам’яті. — У чому особливості цієї постановки? — Головне — ми по[ винні були почати мисли[ ти як герої п’єси, стати фанами цієї історії, цієї любові. Разом ходили в Музей гетьманства (за ле[ гендою, це будинок Івана Мазепи), вивчали арте[ факти. Перечитали твори Богдана Лепкого. Якщо людина не згод[ на з ідеологією Мазепи і Мотрі, не вірить в ідею визволення Украї[ ни, то їй немає чого робити в цьому проек[ ті. А Театр української традиції “Дзеркало” — колектив однодумців. Ми разом намага[ лися розібратися, яка роль Івана Мазепи в історичних процесах тієї доби. Ходили й дивилися на церкви, які гетьман збудував у Києві та Переяславі[Хмельницькому, це як шмат, вирізаний із серця нашої історії. І коли ми перейнялися всім цим, тоді роз[ почали репетиції. Почали шукати роль кожного персонажа в тих подіях, які не по[ казані на сцені. Наприклад, у виставі не[ має Полтавської битви, страти Кочубея, пожежі в Батурині. Та для нас важливо гра[ ти і ті події, які не зображені у виставі. Ад[ же тільки коли опануєш роль постаті в іс[ торії, можна спробувати шматок цієї істо[ рії зіграти на сцені. Дмитро Сторчоус не лише режисер[ постановник, він грає Кочубея. А одна з провідних актрис нашого театру Ліана Книгницька[Марковська Кочубеївну. Во[ ни створили яскраві й цікаві образи. Ця пара дає глядачеві якийсь час відпочити від поважних державних думок Мазепи. Роль Мотрі Кочубеївни виконує Анна Коваленко. Ця робота стала для неї опану[ ванням акторських вершин. Раніше Аня не грала таких великих і серйозних ролей. Коли вона прийшла у виставу, то в мене цю роль репетирувала інша артистка. І Ан[ на пройшла за чотири місяці той шлях, який інші актори за рік. Вона дуже яскра[ во грає свою роль. — Розкажіть про особливості сценогра* фії. — Вдячний нашому художнику Миколі Костюшку. Ми з ним знайомі давно, а ра[ зом працюємо вперше. Костюшко з енту[ зіазмом взявся за цю тему. Звичайно, ще не
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
