Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт#калейдоскоп · “Ми вже доспівались до такого стану, що душа захлинається від наносного, чужого, непотрібного”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Маловідоме про Івана Козловського

Слово Просвіти, №14 за 2018 рік

Едуард ОВЧАРЕНКО Фото автора У Мистецько-концертному центрі ім. Івана Козловського відбувся концерт за участю провідних акторів столичних театрів, присвячений Івану Семеновичу. Ведуча вечора Тетяна Зозуля розповіла багато фактів із життя маестро. Іван Козловський був і актором, і письменником (автор книжки спогадів), і сценаристом, автором усіх українських заходів у Большому театрі до ювілеїв Тараса Шевченка, Лесі Українки, Миколи Лисенка, він створив колектив Концертної опери, був режисеромпостановником багатьох опер. Володів кількома музичними інструментами. А головне — був Співаком, голосу якого підкорилися всі жанри: опери і камерні твори, романси, пісні, джаз, а також духовні церковні твори. А ще він знав безліч українських пісень, бо народився недалеко від Києва у Мар’янівці. Платівки із записами Козловського українських колядок наказано було знищити. Але на все воля Божа, і колядки, записані як театральне дійство, з великим мішаним хором, із дзвонами, залишилися жити… Коли у видатного тенора запитували, звідки у нього такий чудовий голос, то він казав, що “від мар’янівських верб”. А ще Іван Семенович був єдиним народним артистом Радянського Союзу, який в анкеті писав “віруючий”… І під час Великодня не побоявся заспівати Сталіну романс “Христос воскрес!” “У збірнику, який я тримаю, більше ста народних пісень. І в них справжня душа народу. У мистец= тві завжди має бути якесь дерзан= ня. Ось Тарас Григорович Шевченко сказав: “Хто матір забуває, того Бог карає”. Ми вже доспівались до такого стану, що душа захлина= ється від наносного, чужого, не= потрібного. Чужого за формою. Я за те, щоб був взаємовплив куль= тур однієї нації на іншу. Але сад з одних троянд — це вже штучна ферма, а не живий сад”, — писав Іван Козловський у книжці “Му= зика радість та біль мій”. У Центрі І. Козловського зберігається величезний фотоархів (понад 2 тисячі світлин), пов’язаний із життям і творчістю митця. Напередодні гала-концерту відкрили виставку, на якій презентували лише незначну частину цього скарбу. Більшість із представлених фото раніше ніде не друкували. На фото можна побачити співака разом із Леонідом Собіновим, Олександром Вертинським, Клавдією Шульженко. На одному зі знімків Іван Козловський у вишиванці, і таке фото не єдине. Він дуже любив вишиванки… І вдома все було в рушниках, завжди стояли у вазі колоски з рідної Мар’янівки. На іншому фото бачимо поруч Козловського й Олександра Довженка. Через багато років співак визволив Олександра Петровича із Соловків. Ана похованні Довженка Козловський співав українську пісню “Чуєш, брате мій”… І якось сказав своїй онучці: “Оце й мене поховають, як Сашка — в Москві”. Так і сталося. Того вечора свою творчість шанувальникам класичного музичного мистецтва дарували солісти Національної оперети і Національної опери України, лауреати престижних міжнародних конкурсів Дмитро Воронов (баритон), Антоніна Марцева (колоратурне сопрано), Сергій Андрощук (тенор), Ірина Українець (сопрано), Ігор Євдокименко (баритон), а також вокальний ансамбль “Тріада”, Театр танцю “Адажіо” Ганни Лащенко. А Герой України, лауреат Шевченківської премії, народний артист України Анатолій Паламаренко читав оповідання Олександра Довженка з циклу “Незабутнє”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин