Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Поетичний автограф · “В кошичку плетенім, вбрані святково, До церкви святити її понесем”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗

Любов ПРОЦЬ. Любов ПРОЦЬ. Великодні вірші

Слово Просвіти, №14 за 2018 рік

Чистий четвер Повис на павутинці і завмер Хитрющий павучок. Вдає: помер... (Повірте, прошу, ради Бога, люди!) Ці “трюки” знає вже не відтепер Потертий віник. Нині ж бо, в четвер, Він каже твердо: — Злазь! Кіна не буде! В бувальцях побувалий, завше він Всім тілом тулиться до теплих стін, Та варто вчути: — Що ж бо ти накоїв?! — І вже летючим списом навздогін За паном Коцьким, що (побий го грім!) “Автограф” свій залишив у покої. Зіщулились під ліжком порохи, Та вчує баби ніс тонкий: апчхи! — (А віник з нею — на коротку ногу), Як тут же він, безпристрасно-сухий, На пальчиках скрадеться і — кахи! — Шановні, вимітайтесь на дорогу! Ну все. Порядок. Вкотре носа втер Долівці-дівці з полиском озер, Що воском сяє від самого рання. Бо ж то не просто звичний день — четвер... Собі за вушком радісно потер: На паску замісила баба Ганя! Пасочка Навстіж небесна відчинена брама — У небі веснянім ні хмарки ніде! ...Грудочку тіста пахучого мама У змащену форму побожно кладе. Квапились руки, і ноги спішили, Бо рота в чеканні роззявила піч. Очка тернові родзинок смішливих Раз по раз мені заглядають до віч. Знають, солодкі мої, не на слово Про муки чекання гіркого усе... В кошичку плетенім, вбрані святково, До церкви святити її понесем. Великдень-33 Хрущі над вишнями гудуть. Хлопці їдять хрущів. Книга-меморіал “Голод-33”, ст. 293 В очах калини — дума невесела. Ліхтарик слова піднесу до віч — У чорних рамах — тихі білі села, Берези — замість поминальних свіч. І тіні... тіні... Легіони тіней, Що хлібця просять. А його нема. Безумна матір валку перестріне, Та вимолити крихітку дарма... Сміється вождь у хаті на портреті До тих примар, страшніших від біди. Сів на порозі спухлий тридцять третій Зі жмутиком пісної лободи. Весна. Великдень. Янголи зчорнілі. В саду хрущі над вишнями гудуть. Нема душі у зболеному тілі — Подибала в небесну каламуть. Під церквою, що без хрестів і дзвонів, У світлий день, що тихо споночів, Хлоп’ятко кволе на хмільнім осонні Їсть з кулачка прозорого хрущів. ...В очах калини — дума невесела. Ліхтарик слова піднесу до віч — В тернових вінцях — українські села, І біль наш — замість поминальних свіч. Будьмо разом! П ЕРЕДПЛАТА—2018 П ЕРЕДПЛАТА—2018 Вартість передплати Вартість передплати

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин