“Можна знайти десятки імен таких Героїв, фактично повернутих із небуття”. · 9 На часі · с. 9сторінка оригіналу ↗
Значення лідера у житті суспільства, або Як власним прикладом повести за собою маси
Слово Просвіти, №14 за 2019 рік
Офіціоз, виступи достойних політиків та представників влади мимоволі відійшли на другий план, коли очільниця РО ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка Л. А. Следзінська представила присутнім Івана Дмитровича (позивний “Гуцул”) — колишнього воїна-афганця, а тепер командира підрозділу морської піхоти, яка чинить опір російській окупації на сході України. І п. Іван на цій неоголошеній війні практично від її початку. Пройшов через усі найбільш “гарячі точки” на східному рубежі країни. Був поранений, двічі контужений, але пам’ять про те, що його батько постраждав у часи “совєтщини” за свої національні переконання, а дід взагалі був розстріляний, не дає йому морального права і дотепер скласти зброю. Його девіз: “Поки Гуцул на війні — руки в москаля короткі!” Побував я ще на двох зібраннях просвітян району і навіть разом із активістами писати диктант Національної Єдності. Враження від того, як ця людина своєю кипучою енергією цементує і спрямовує роботу районного об’єднання у правильному національному руслі, були настільки сильними, що я попросив зарахувати мене до лав саме Кременецького об’єднання “Просвіти”… Лілія Адамівна стала ініціатором створення Літопису діяльності Кременецької “Просвіти” у світлинах, і фактично своїми руками оформила вже понад тридцять альбомів, один із яких присвячено Героям Небесної Сотні і нашому незабутньому земляку, уродженцю с. Дунаїв Олександру Капіносу. А скільки порогів обходила ця неймовірна жінка, щоб добитися дозволу на будівництво Народного Дому у районному центрі! І з якою гордістю вона розповідала, що вдалося буквально “вирвати” клаптик землі під його забудову, замовити архітектурний проект самого будинку, організувати перші пожертви на його реалізацію. І вже, мабуть, тільки прийдешнє покоління зможе по-справжньому оцінити втілення в життя її ідеї зі створення дитячого табору “Лісова школа” на хуторі Вірля. Вже чотири роки цей просвітянський проект успішно діє і розвивається. За кілька днів перебування у “Лісовій школі” дітки навчаються розрізняти спів різноманітних пташок, орієнтуватися в лісі, розучують та співають українські народні пісні, відвідують Храм Юрія Переможця, вчаться ліпити глиняні іграшки, знайомляться з основами Петриківського розпису. Уявіть, скільки потрібно було переглянути архівних документів, матеріалів, скільки провести непростих зустрічей з родинами наших героїв, що загинули під час національно-визвольних змагань, довідатися про місця їхньої загибелі чи поховання, добитися встановлення чи пам’ятника, чи хреста, чи просто пам’ятного знаку — щоби і наступні покоління знали і пам’ятали про своїх Героїв. У третьому томі “Сторінок пам’яті” під назвою “Нескорена Кременеччина”, редактором якого була п. Следзінська, можна знайти десятки імен таких Героїв, фактично повернутих із небуття. Близько 15 нарисів авторства Лілії Адамівни увійшли до цієї книги. А ще Лілія Следзінська разом із намісником Свято-Юріївського чоловічого монастиря, збудованого на місці маєтку Анни Гойської — фундаторки Почаївської Лаври, отцем Полікарпом ведуть упродовж 15 років довготривалу “війну” з “ядерною бомбою уповільненої дії”. Маю на увазі горезвісне сміттєзвалище, започатковане за совєтської влади на найсвятішому місці нашого краю — хуторі Вірля неподалік Божої гори, звідки пішла Ікона Матері Божої Почаївської… Велика бібліотека, значний архівний матеріал, безліч світлин та портретів видатних діячів української культури, вишиті рушники налаштовують відвідувачів на ноту національного піднесення. А виконана у поєднанні українських національних державних кольорів із кольорами прапору УПА, із зображенням старовинного герба м. Кременець, хоругва, має вишиті слова: “Світлом науки і знання нас, дітей, просвіти”. Щиро вірю, що це гасло і для Лілії Адамівни, і для всіх активістів місцевої “Просвіти” і надалі залишатиметься справжнім дороговказом у їхній нелегкій благородній справі.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
