Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт-калейдоскоп “Театр був і залишається джерелом духовності”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Найстарша театральна премія

Слово Просвіти, №14 за 2019 рік

Удвадцятьсьоме відбулася Церемонія вручення театральної премії “Київська пектораль”. Цього року завершальний етап театральної премії провели в приміщенні Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва. Міську театральну премію “Київська пектораль” заснували за ініціативою Київського місцевого відділення Національної спілки театральних діячів України 1992 року, її підтримало Головне управління культури КМДА. Премія присуджується щороку напередодні Міжнародного дня театру за підсумками календарного року, що минув. Уперше “Київську пектораль” вручили 27 березня 1993 року. Відтоді більше 200 імен внесено у списки її лауреатів. Свого часу ними стали Богдан Ступка, Ада Роговцева, Богдан Бенюк, Анатолій Хостікоєв, Олексій Богданович, Валерія Заклунна, Євгенія Мірошниченко та багато інших видатних митців сцени. “Київська пектораль” стала першою в Україні і на теренах колишнього Радянського Союзу професійною театральною премією. Це визнання і вшанування кращих акторів, режисерів, представників інших творчих професій, пов’язаних з театральним мистецтвом. Премія підкреслює значимість праці майстрів сценічного мистецтва, адже український театр був і залишається джерелом духовності, оберегом і популяризатором культурного надбання, утверджує наше місто як європейську столицю. — За минулий рік маємо безпрецедентну кількість прем’єр — 90 у національних та муніципальних театрах Києва, — підкреслила директор Департаменту культури КМДА Діана Попова. — Проведено багато фестивалів, потужно працювала Національна спілка театральних діячів України. Вітаю вас. Творіть багато, служіть народу України, об’єднуйте суспільство, робіть міст між Україною і світом. Також пані Діана згадала про тяжкі втрати минулого року. Маємо завжди пам’ятати про засновника і багаторічного керівника Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра Едуарда Митницького, відомого режисера Ігоря Славінського і Миколу Рушковського, який виховав цілу плеяду вже відомих нині митців. — Театр справедливо називають храмом сумнівів, — переконаний голова Київського місцевого відділення НСТДУ Олексій Кужельний, — сумнівів результативних, продуктивних, які ведуть до оновлення. Тут власні проблеми роблять загальнолюдськими, а загальнолюдські — особистими. Хай ці сумніви несуть молоду, світлу, радісну і об’єднавчу думку. Через результати цього конкурсу можна побачити, яким є київський театр. Крім цього Олексій Павлович звернув увагу на небезпеку того, що сьогодні дуже часто театр легалізує нецензурщину, і закликав уникати цього явища. — “Київська пектораль” іде в ногу з незалежністю України, — нагадав міністр культури України Євген Нищук. — У цій залі присутні люди, які були лауреатами першої Пекторалі. Вони і сьогодні у прекрасній формі. В усі непрості часи “Київська пектораль” завжди відбувалася. Вона збирала театральних діячів, які говорять не про буденність і жорстокість, а ведуть нас до добра і любові. Лауреатами театральної премії “Київська пектораль” за 2018 рік стали: у номінації “За кращу драматичну виставу” — Вільям Шекспір, “Коріолан”, режисер Дмитро Богомазов (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка); “За кращу музичну виставу” — Джеррі Бок, “Скрипаль на даху”, режисер Богдан Струтинський (Київський національний академічний театр оперети); “За кращу дитячу виставу” — Юрій Шевченко, “Король Дроздобород” (за мотивами казки братів Грімм), режисер Дмитро Тодорюк (Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва); “За кращу камерну виставу (виставу малої сцени)” — Ларс Нурен, “Війна”, режисер Давид Петросян (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка); “За кращу режисерську роботу” — Дмитро Богомазов, вистава Вільяма Шекспіра “Коріолан” (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка); “За краще ви- Олексій Кужельний та Діана Попова на відкритті виставі Августа Стріндберга “Фрекен Юлія” (Київський академічний театр “Золоті ворота”); “За кращу сценографію” — Микола Данько у виставі за повістю Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” (Київський академічний театр ляльок); “За кращу музичну концепцію вистави” — Юліана Хоменко та Марія Кучма (композитор) у виставі Яна Екхольма “Людвіг ХІV” (Київський академічний театр юного глядача на Липках); “За кращий акторський дебют” — Вероніка Шостак за роль Валентини у виставі Івана Варипаєва “Валентинів день” (Український малий драматичний театр); “За кращий режисерський дебют” — Марія Лук’янова, вистава Івана Варипаєва “Валентинів день” (Український малий драматичний театр). А “За вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва” відзначили народну артистку України Ларису Кадирову. конання чоловічої ролі” — Олександр Печериця за роль Мишкіна Лева Миколайовича, у виставі за романом Федора Достоєвського “Ідіот” (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка); “За краще виконання жіночої ролі” — Олена Хохлаткіна за роль Памели у виставі Джона Патріка “Дорога Памела” (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка); “За краще виконання чоловічої ролі другого плану” — Остап Ступка за роль Сіцінія Велута в виставі Вільяма Шекспіра “Коріолан” (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка); “За краще виконання жіночої ролі другого плану” — Катерина Рубашкіна за роль Вчительки у виставі Павла Ар’є “Дівчина з ведмедиком, або Неповнолітня…” (Київський академічний драматичний театр на Подолі); “За краще пластичне вирішення вистави” — Павло Івлюшкін у театром в театрі, де архаїка та класичний світ перетинаються, стикаються, але не з’єднуються. Ігор Григор’єв (1934—1977) — племінник С. Григор’єва, входив у коло художників-шістдесятників і був зарахований до групи так званих “неформальних академіків”, чия майстерність стала центром художньої та інтелектуальної опозиції. — Виставка “Сімейний альбом” цікава вже тим, що дає нам можливість повернутися в ту епоху, — сказала мистецтвознавець Ірина Алексєєва. — Виставка приємно вразила мене своїм різноманіттям, — підкреслив член НСХУ Дмитро Корсунь. — Це зріз нашого мистецтва від сорокових років минулого століття до сьогодення. Велика кількість знакових імен. Я зрозумів, що найкращими для розвитку мистецтва були 60-ті роки. Все інше або йшло до 60-х, або виходило з них. Це було наше відродження, яке перервалося в добу Щербицького. Але мистецтво не потребує хороших часів. Мистецтво завжди має бути всупереч, воно має бути прекрасним. Спогадами про родину Григор’євих поділився керівник артстудії “У пана Едуарда” Едуард Менжул. А куратор виставки, онук С. Григор’єва, художник Іван Григор’єв представив учасників виставки. Серед них: Олена Нечипоренко (графік), Валентина Захарук (живописець), Ольга Нечипоренко (графік), Сергій Григор’єв (графік), Сергій Молодчиков (живописець), Вікторія Руднєва (живописець), Світлана Карунська (скульптор) та інші. Сторінку підготував Едуард ОВЧАРЕНКО

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин