Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Український шлях · “Прошу не жаліти нашої змарнованої молодости. Ми самі вибрали цю дорогу і терпеливо зносимо її. Я ніколи не жалію того, чого повернути не в силі”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

“Лис Микита”, “Оса” і “Хрін”: гумор ОУН і УПА як пропагандистська зброя

Слово Просвіти, №14 за 2023 рік

Український національно-визвольний рух 1940–50-х рр. потужно задіював не лише зброю, а й слово, пропаганду, гумор. Навіть в екстремальних умовах повстанці не забували жартувати. Зокрема, упівці активно використовували гумор як агітаційний матеріал. “Під землею виростає, кого треба припікає” У 1940–1950-х роках друкувалося чимало видань української підпільної сатири. “Оса” – таку назву мало гумористичне видання проводу Організації Українських Націоналістів (ОУН) на західноукраїнських землях. Побачило світ у листопаді 1942 року. ОУН цього Подільського краю у 1947–1949 роках видавала сатиричний гумористичний журнал “Хрін”, на першій сторінці якого був підзаголовок: “Під землею виростає, кого треба припікає”. У 1949 році ОУН випустила й поширила два числа збірки гуморесок “Двигнем”, а у 1948 році побачив світ квартальний сатирично-гумористичний журнал “Журнал” та гумористичний журнал “Жорна”. За редакцією полтавця з Переяславщини Петра Власовича Василенка-“Волоша” та його соратників у 1945–1946 рр. для загонів Української повстанської Армії (УПА) у Закерзонні видавався сатирично-гумористичний журнал “Лісовик”. У журналі куреня УПА “Журби”, що мав назву “Повстанське кропило” (грудень, 1944 – січень, 1945), крім дотепних карикатур та сатиричних малюнків, публікувалися дописи й вірші. Українська інформаційна служба видавала журнал “Щоденні вісті”, що був теж добре ілюстрований карикатурами. Часопис політичної сатири “Лис Микита” Цю героїчно-творчу естафету кращих підпільних українських публіцистів та сатириків з-під стягу ОУН та УПА продовжили в повоєнні роки видавці, працівники, редактори, карикатуристи у знаменитому часописі політичної сатири “Лис Микита”. Він продовжив славну традицію політичної сатири часів Другої світової війни в Україні, яка згодом була принесена провідними діячами організованого українського визвольного руху з-під стягу ОУН, УПА та Української Головної Визвольної Ради (УГВР) разом із закордонними місіями та рейдами цих угрупувань на Захід. Під час Другої світової війни і вперше повоєнне десятиліття ОУН, УПА та УГВР видавали усі разом близько 90 періодичних й неперіодичних видань, із них дев’ять можна віднести до профілю політичної сатири. “Лис Микита” як україн? ський журнал політичної сатири вже на еміграції мав порівняно велику кількість передплатників, а рівень його мистецького оформлення та якості пропонованих матеріалів був такий, що не лише читачі, а й фахівці сміливо зачис? ляли б його до найкращих світо? вих видань такого типу. Понад те, окремі статті, памфлети, шаржі, анекдоти та карикатури з цього часопису передруковували не тільки українські еміграційні ви? дання, але й поважні іноземні журнали та газети з Великої Бри? танії, Франції, Нідерландів, Польщі, Німеччини, Італії. До карикатур були додані статті про Україну, її героїчну боротьбу й національну культуру. Журнал зумів нав’язати живі зв’язки з демократичною іноземною пресою й у такий спосіб за досить короткий час було зроблено досить багато для пропаганди української визвольної справи за кордоном. Останні числа часопису вийшли з друку вже 1990 року. У Мюнхені побачило світ цілих 26 чисел журналу “Лис Микита”. Полтавський офіс УІНП (за матеріалами книг та публікацій Олександра Панченка, доктора права, приват-доцента Українського Вільного Університету, Мюнхен) Світлини з архіву Олександра Панченка На фото: “Лис Микита” у світовій пресі. Мюнхен, 1948 р.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин