Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Народний звичай · “Фантастичні образи казкових птахів, народжені уявою народних майстрів, переносять глядачів у яскравий світ дитинства”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

“Пташок викликаю з теплого краю…”

Слово Просвіти, №14 за 2023 рік

Уже понад рік в Україні триває гостра фаза страшної російськоукраїнської війни, в якій наш народ виборює своє життя на одвічній землі, право на майбутнє своїх дітей. Вірні сини і доньки України ціною власної крові боронять Вітчизну, на полі боїв ми втрачаємо найкращих. Надзусилля суспільства, довготривала напруга й накопичена за час війни втома загострюють наші відчуття. Рятує беззаперечна віра в Перемогу України. Здається, що вона має прийти одночасно з перемогою світла і тепла над холодом і зимовим мороком. Оксана ГОРДІЄЦЬ, провідна наукова співробітниця Національного музею народної архітектури та побуту в Пирогові Переможниця Весна Мабуть, ще ніколи нинішні покоління українців так не чекали на прихід весни, на пробудження всього живого від зимового сну. Непроста, сповнена трагічних сторінок історія України віками гартувала дух нашого народу, але не знищила його чутливої душі. У народній уяві народжувалися яскраві світлі образи, які надихали на життя й боротьбу. Переможниця Весна постала прекрасною юнкою у вінку з квітами в руках, в оточенні птахів. На неї чекають: дівчата закликають її піснями-веснянками, діти зустрічають обрядовим печивом у вигляді жайворонків, пташки сповіщають своїм співом про її прихід. Календарна обрядовість весняного циклу складається з обрядодій, покликаних сприяти приходу весни. У народі завжди по-особливому чекали на повернення перелітних птахів із Вирію-Раю, де перебувають святі душі дідів-прадідів, куди відлітають світлі душі Героїв. Наділені Богом надприродними силами, здатністю долати простір і час, а також межу між Явним і Нав’їм світами, птахи приносять людям благословення предків, віщують їм щедрий врожай, приплід, добро, здоров’я і радість мирного буття. Дзвінко, злагоджено лунають над землею одвічних хліборобів дитячі голоси: Пташок викликаю з теплого краю. Летіть, соловейки, на нашу земельку. Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки… Образ птаха в українському народному мистецтві став наскрізним мотивом при створенні експозиції виставки, до якої ввійшли музейні предмети з другої половини ХІХ ст. і до нашого часу з фондової збірки Національного музею народної архітектури та побуту України. Ці картини, рушники, комплекти одягу, вироби з глини, дерева, соломки, писанки представляють усе розмаїття видів декоративно-ужиткового мистецтва, його високу красу й символічне значення, багатство оздоблення й майстерність виконання. Пересічна людина ХХІ ст., яка постійно зосереджена на своєму житті, ще рік тому ніби не помічала пташиного співу навколо. Нині ж, коли не лунає сирена повітряної тривоги, коли не чути вибухів, пташиний щебет повертає до життя, наповнює серце радістю. В експозиції виставки весь простір відданий птахам, і з їхньою допомогою твориться особливий, Оксана Гордієць (праворуч) з донькою Олександрою емоційно забарвлений новий вимір, у якому є місце одвічним уявленням нашого народу, чарівній українській природі і спраглій позитиву, змученій війною сучасній людині. Птахи наповнюють життям небесну блакить у наївних сюжетах “Свято Сонця” та “Лелека приніс” художника-аматора із Черкащини І. Лисенка, з яких постають картини весняної обрядовості. У роботі М. Тимченко “Гуси в Седневі”, де, здавалось би, у самій назві закладена прив’язка до існуючого на мапі України місця, по якому пройшлась рашистська орда, раптом відбувається блискавичний відрив від реальності – і глядач потрапляє в ідеальний Світ, створений нестримною фантазією художниці. Гуси, які танцюють шлюбний танок серед квітів на галявині біля озера, оживляють простір казкового сільського пейзажу, усі складові котрого, сплітаючись у дивовижний орнамент, співають гімн життю. Враження підсилюється мажорним звучанням яскравих кольорів і майстерним декоруванням кожного елемента композиції. І ми вже чуємо знайому мелодію народної пісні: “Гуска гуску доганяє, кожна собі пару має…”, а у свідомості виникають образи, уривки думок і спогадів, які пов’язані з коханням, вибором пари, омріяним життям у парі серед краси досконалої природи. Подібні емоції і стан замилування дарує глядачам знайомство з творчістю Ф. Панка, а саме – цілою пташиною зграєю в його роботах. Уже тільки назви картин говорять самі за себе: “Лебедина вірність”, “Цвіте терен”, “Соняшники і птахи”. Автор малює птахів і квіти. У його підкреслено декоративній художній мові міститься велика палітра засобів для досягнення задуму. Білу голубку, яка уособлює чистоту і наче випромінює сяйво, художник зображує на уквітчаному тлі кольору небесної блакиті, обмежуючись розтяжкою від білого до насиченого блакитного. В інших роботах художник використовує великий масштаб зображень, контрастні, мажорні кольори, співучу лінію контуру й додаткову орнаментацію в межах локальних площин. Веде танок, сплітається довгими граційними шиями пара лебедів і, як завжди, сповіщає світ про красу, кохання і вірність. У пейзажній роботі “Хата моя, біла хата” автору за допомогою асоціацій вдалося створити одвічну формулу затишку для українців. Стоїть хатинка біла, наче в Раю. Усе довкола складається з безлічі квітів і зірочок: Небо, Земля – весь простір. Там живе щаслива родина, ми знаємо

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин