Народний звичай · “Фантастичні образи казкових птахів, народжені уявою народних майстрів, переносять глядачів у яскравий світ дитинства”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
“Летіть, соловейки, на нашу земельку”
Слово Просвіти, №14 за 2023 рік
У Музеї історії Києва відкрито унікальний проєкт “Пташок викликаю з теплого краю”, створений на основі фондів Національного музею народної архітектури та побуту в Пирогові. Виставка стала знаковою подією в культурному житті Києва і щодня збирає велику кількість відвідувачів.
Проєкт задумувався кілька років тому, вже навіть були названі дати відкриття. Однак спочатку завадила пандемія, а минулого року – початок Великої війни. І все ж бажання показати людям багатющий світ українського культурного пласту, пов’язаний із птаством, зрештою здійснилося! “Ми зараз помічаємо речі, яких раніше не помічали. Уважніше слухаємо пташок і сердечніше відгукуємося на красу. Ми глибше відчуваємо радість від спілкування з природою і мистецтвом”, – ділилися враженнями відвідувачі виставки, які спеціально прийшли минулої неділі на авторську екскурсію дослідниці народної культури, кураторки цього дивовижного проєкту Оксани Гордієць. Наскрізним мотивом експозиції виставки є образ птаха в народному мистецтві. Тут можна побачити предмети з фондової збірки НМНАП України – від другої половини ХІХ ст. і до нашого часу, які ніколи не експонувалися. Ми захоплено слухали розповідь, переплетену піснею у виконанні пані Оксани, і з радістю відкривали для себе величезний світ української культури, пов’язаний із птахами, прадавню традицію закликати птахів з вирію, пекти “жайворонки”, шанувати птаство і творити навколо красу з пташками – на рушниках, картинах, посуді, сорочках, іграшках, писанках. “Люди, що творять таку красу, – святі. Без них ми були б рабами. А Майстри тримають нас у бажанні бути українцями. І жити піднесено”, – наголошує пані Оксана. І ми розуміємо, що жити піднесено означає творити прекрасне. “Бо не любить серце, не помічаюче красу”, – казав наш мудрий Сковорода. З великою любов’ю до Українського Світу і Роду була створена і продумана до найменшої деталі пані Оксаною Гордієць ця розмаїта виставка. Вона створює враження ідеального простору, у якому все Рідне. У якому вільно літається птахам і щасливо живеться людям. У якому зібрався Рід наш увесь, очікуючи птахів з далекої дороги. Ця виставка заряджає енергією сонця і любові, яку вкладено в кожний експонат, що оживає, закликаючи весну і нашу Перемогу. Дякуємо організаторам! Сьогодні пропонуємо читачам “Слова Просвіти” версію авторської екскурсії пані Оксани Гордієць, яка стала основою каталогу виставки. Проте наголошуємо, що жодна екскурсія не повторюється, щоразу до неї вплітаються нові мотиви й нові цікаві приклади. Бо Українське Дерево Буття – невичерпне! Як і знання, які несе нам пані Оксана, натхненно організовуючи подібні виставки, наприклад, “Кохайтеся, чорнобриві…”, про яку розповідав наш тижневик. Правда життя – у творчості, вважали наші предки. І натхненно оздоблювали навіть ярма для волів. По правді творчості живе природа, не питаючи нікого, як творити. І розбиває рибою-щукою лід, і приносить тепло на крилах синьоокої ластівки, і Ярилом зігріває землю для зернятка. Оксана Гордієць вважає правдивим світом українську культуру як Книгу Буття. За її правдою – не напоказ і непідробно – живе пані Оксана. У мегаполісі вона пече запашні “жайворонки”, разом із гуртом “Рідна пісня” вже понад 30 років співає прекрасні пісні, у яких барвінок стелиться, орел літає, а вода освідчується козаку в коханні. Вона читає вишивку і писанку як абетку Всесвіту і переконує вкотре, що розписане яйце чи вишитий рушник – це закодована мудрість нашого древнього Роду. Якого не можна цуратися. Від якого гріх відриватися. Який треба знати і любити, як Україну! І ми їй віримо, як у Перемогу!
Галина ДАЦЮК, журналістка
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
