Незабутні · “Життя людське, як той потік: один – стрімкий і неспокійний, інший – глибокий і повноводний, дає наснагу та енергію не одному поколінню”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
Пам’яті художника Микола Стратілата
Слово Просвіти, №14 за 2023 рік
Минає сорок днів, як відійшов у вічність відомий художник Микола Стратілат. Помер 9 березня, якраз на день народження Тараса Шевченка, творчості й життю якого він присвятив десятки, якщо не сотні графічних робіт. Микола Стратілат народився 19 грудня 1941 року, на Миколая, в селі Макіївка (Носівський район), що на Чернігівщині. Він пройшов нелегкий шлях до реалізації свого покликання. Відвідував гурток малювання у їхній школі, який вів молодий учитель Степан Музиченко, друг і наставник. Він і порадив здібному хлопцеві після закінчення десяти класів їхати в Київ, щоб вступити в Художнє ремісниче училище. Там учили і класти плитку, і робити мозаїку, і малювати. Потім – служба в армії, навчання в Поліграфічному інституті ім. І. Федорова, робота у Інституті Мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського НАН України (працював художником у редакції журналу “Народна творчість та етнографія”). Йому дуже подобалась ця робота: любив виїздити в експедиції, під час яких побував у різних регіонах України, полю-
Микола ТИМОШИК, доктор філологічних наук, професор
Дивна деталь: звістка про раптову смерть старшого побратима за Духом і Словом, професора Олександра Галича застала мене в момент підписання до друку в журналі “Український Інформаційний Простір” його чергової статті, надісланої з Рівного. І назва її як для наукового видання незвична: “Курйози та прикрощів історії видавництва “Вік”: мемуарна рецепція Сергія Єфремова”. Втішений тим, що залучив до співпраці в цьому журналі Олександра Андрійовича та вмістив інші його попередні чотири праці. Всі вони – взірець наукової сумлінності вченого, його патріотизму і професіоналізму. Тепер так захопливо й аргументовано пишуть мало. І так відповідально ставляться до тексту, як він, теж мало. Професор із великої літери, інтелектуал зі шляхетними манерами, професіонал із душею романтика, патріот з ранимим від
Життя людське, як той потік: один – стрімкий і неспокійний, інший – глибокий і повноводний, дає наснагу та енергію не одному поколінню. Таким було і життя Олекси Федоровича Ошуркевича. Він працював без упину і втоми, з такою радістю та запалом, що усім тим, кому пощастило знати його особисто,
бив її історію, природу, народну пісню, народний побут. Але найбільше любив Чернігівщину і своє село. Тут, у Макіївці, на сільському цвинтарі, художник заповів поховати його. Романтичний напрям стратілатівської гравюри не сплутаєш ні з чим. Альбом “Поезія в образах” вмістив понад 500 гравюр. Його цикли станкової гравюри “Ноктюрн над Десною”, “Храм – оберігач духовності”, “Знищені пам’ятки Києва”,
“Свята земля” відзначені мистецтвознавцями як високохудожні твори. Менше, можливо, відомі його прекрасні акварелі. Гравюра – це кропіткий труд, що вимагає твердої руки і гострого зору, всі гравери тратять зір з часом. Тому в останні роки Микола Стратілат працював у акварелі, яка була його першим захопленням, його прекрасні живописні роботи експонувалися на виставках в Україні і в Чехії, Болгарії, Македонії, Польщі.
Спокійна моральна сила – головна риса особистості художника. Його точка споглядання на навколишній світ здебільшого десь угорі, і ми дивимося на цей світ, як на сферу духовного життя людини, де так часто звичайне, побутове переплітається з високим. Для романтичних гравюр художник винайшов свій штрих, обравши просте, пряме штрихування: здавалося б воно найпростіше. Але то тільки на перший погляд. Прямим штрихуванням користувалися автори перших українських мідьоритів. А у Стратілата ці штрихи, довші і коротші, спрямовані у різні боки, вібрують і переливаються, особливо на його зображеннях води, яка видається живою і пульсуючою. Летючий рух пензля, прозорість, поетика потаємної журби на його акварелях заставляють згадати акварелі Тараса Шевченка. Художник не вдається до якихось модерних прийомів. Його квіти – це не конкретизовані рослини, а спалахи імпресії. Головний лейтмотив – душа, яка вірує і любить, ніколи не буває самот-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
