Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Незабутні · “Життя людське, як той потік: один – стрімкий і неспокійний, інший – глибокий і повноводний, дає наснагу та енергію не одному поколінню”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Ранима душа шляхетного професора Світлої пам’яті Олександра Галича

Слово Просвіти, №14 за 2023 рік

несправедливості серцем… Його лебединими піснями були і часопис “Київська Старовина”, і видавництво “Вік”. А ще – непересічна постать Сергія Єфремова. А ще – підручник з теорії літератури… Певне, ніхто з учених-українознавців так глибоко не розібрався у складних, суперечливих процесах освітнього, пресового і книговидавничого руху в Україні під молотом московської орди напередодні та після жовтневого перевороту. Останніми роками професор болісно переживав і морально-психологічні стреси, і матеріальну скруту. З дружиною, також професоркою, Валентиною Галич мусили покинути в 2014 році рідний йому Луганськ. Бо категорично не сприймав там нав’язуваного танками агресора “русского міра”. Втікали звідти, в чому були, залишивши напризволяще найдорожче – сповнене теплом і затишком власне житло та цінну бібліотеку. Збирали її впродовж десятиліть, відколи стали професорами в тамтешньому університеті, відкривали і стверджували там спеціальності “Видавнича справа та редагування”, “Журналістика”, “Реклама та зв’язки з громадськістю” фактично двоє, з горсткою однодумців, помітно українізували той заклад з іменем Шевченка. Мав за честь викладати там свого часу наїздами журналістику і редагування як запрошений з їхньої ініціативи зі столиці професор. У Рівне, в якому вони з 1978 по 1998 роки викладали в тодішньому педінституті, перебралися в надії знайти там роботу до душі. Не завжди виходило… Олександр Андрійович щоразу під час телефонного спілкування з гіркотою в голосі дякував за можливість друкуватися, бодай у такий спосіб, безкоштовно. Від нього університетське начальство вимагало “скопусні” публікації. Але де він міг знайти на те мертвотне, але директивно нав’язуване згори, тисячу доларів? Бо саме за таку суму тепер можуть потрапляти до кола “обраних” вчені-українознавці. Він мріяв про окрему монографію про Єфремова і “Вік”, та мусив дробити вже готову до друміг інакше. Безкомпромісність допомогла зробити багато і професійно, але нічого не залишала для самого вченого, для його приватного життя. Маленьке помешкання, наче бібліотека, заставлене книгами, бобінами із записами, касетами. Сумний і мудрий вчений. Великий самітник. Сумний тому, що не встиг зробити усього задуманого. Розповідав, що в радянські часи під час експедицій за ним наглядали, що тривалий час професія фольклориста була тоді крамольною. Є в народній творчості щось магічно-сакральне, те, що добре розумів і що відчував Олекса Федорович. Юнак із Берестечка, випускник Львівського вишу зумів не розхлюпати життєвою дорогою жодної пригоршні джерельної води, якою його, романтика і фанатика у хорошому сенсі слова, наділили викладачі, бо не забув він ні рідної мови, ні колискової, ні історії Волині.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин