Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Незабутні · “Життя людське, як той потік: один – стрімкий і неспокійний, інший – глибокий і повноводний, дає наснагу та енергію не одному поколінню”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Олекса Ошуркевич – громадянин і лицар честі 1 квітня йому виповнилося б 90 років

Слово Просвіти, №14 за 2023 рік

здавалося: неможливо об’їздити майже всю Волинь і вивчити фольклор рідного краю так докладно. А він це робив щодня: встигав щось обов’язково записати, опрацювати, видати. І так все життя, зранку до пізнього вечора, за свої власні невеликі кошти. Здавалося, я його знала від народження... Так воно і було: розповіді про романтику подорожей однокласника мого тата запали глибоко в душу малій дитині і не забулися дотепер. Він був мені дуже близьким по духу, адже саме мій тато (Анатолій Карп’юк) разом з Олексою Федоровичем надихнули ще зовсім малу дитину з часом розпочати вивчення душі народної. Він згодом займався цим, будучи фольклористом, тато – філологом та краєзнавцем, я ж стала етнопсихологом. Така от своєрідна естафета. Шкода, що відстань і клопоти не давали змоги бачитися з ним частіше. А він вже не мав здоров’я приїхати до Києва. Для мене особисто пан Олекса був і залишиться представником тієї гілки української інтелігенції, яка копіткою повсякденною працею створила доробок, гідний того, щоб ним гордилася вся Україна. Плакала сама земля за ним, плакало небо, як його не стало... Але книги – це своєрідні листи у вічність, це залюбленість у Лесю Українку і Тараса Шевченка, це відчуття Івана Франка з Нагуєвичів. Також своєрідна естафета. І тому – велика відповідальність: чи зможемо ми передати далі тим, хто стоїть за нами, пісні, записані Климентом Квіткою, Оленою Пчілкою, Олексою Ошуркевичем – той дух Титанів, чи не змаліємо і не здрібніємо? Олекса Федорович постійно про це говорив, можливо, в дечому був непоступливий, але він не

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин