Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Музи не мовчать! · “Спрямуй на полотно і злість, і гіркоту, і всю свою експресію, і прагнення помсти, і жагу до свободи”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Національна оперета – прощавай, російська мово!

Слово Просвіти, №14 за 2023 рік

У Національній опереті України показали оновлену версію “Летючої миші”. Відтепер герої уславленої оперети говорять і співають українською мовою. Ще 1993 року тодішній очільник театру Сергій Сміян разом з Олександром Вратарьовим переклали українською оперету “Сільва”, а сьогодні наш глядач нарешті може слухати всі вистави театру рідною мовою. – Генеральний директор – художній керівник Національної оперети України Богдан Струтинський прагне, щоб кожна вистава йшла в оригінальній версії нашого театру, – розповідає перекладачка Яна Іваницька. – Він любить, щоб слово було пов’язано дією, щоб це була милозвучна українська мова, яку приємно чути зі сцени. “Летюча миша” – мій двадцятий переклад для театру. Зазначу, що в оперети дуже хороше лібрето. У деяких постановках доводиться щось змінювати, доповнювати або скорочувати. Нерідко радянські переробки оперет були досить примітивними. А тут майже все ідеально. У нашому театрі “Летюча миша” в останній редакції йде вже майже двадцять років. У перспективі Богдан Струтинський хоче робити нову версію. А зараз стояло завдання наблизити український текст саме до цієї постановки. Актори вивчили його досить швидко. І по суті грають оперету в тій самій постановці, тільки українською мовою. Чесно кажучи, я сама була вражена. Адже перевчати значно складніше, ніж вчити з нуля. Пам’ять вибирає те, що співано роками. Вона може просто видати текст на автоматі. Ми всі хвилювалися перед першими показами. Але таке враження, що цю оперету весь час грають і співають саме українською мовою. Я дуже задоволена. У процесі роботи над перекладом надзвичайно важливо працювати в тандемі з режисером і диригентом. Спочатку перекладаю текст, як я його бачу. Богдан Струтинський робить свої корегування, бо він як режисер відчуває слово, яке йому потрібне. Іноді додає якісь вставні монологи або прагне знайти вдалу метафору, яка, можливо, відрізняється від оригіналу. Або добирає якесь влучне українське слово, можна сказати, це ювелірна робота. А з головним диригентом театру Сергієм Дідком працюємо вже над вокальною технікою. Текст має бути зручним для вокалістів. Прагнемо, аби, наскільки це можливо, все складалося ідеально. Обговорюємо текст і з акторами. Буває, вони вносять свої пропозиції, і важливо, щоб вони співпадали з концепцією постановки. Вважаю, що сьогодні створити щось нове – це справжній подвиг. Нині всі ми перебуваємо у важкому стані, живемо в постійному стресі. Але люди, причетні до театру, мають через це переступити, зібратися, вийти на сцену і дарувати глядачам свято. А те, що у них на думці, не повинно стосуватися публіки. Через часті повітряні тривоги у нас не було жодного повного прогону вистави. Вперше від початку до кінця ми зіграли її при публіці. Низький уклін усім і вдячність, я задоволена тим високим рівнем, який побачила. Як я вже зазначила вище, це моя двадцята робота як перекладачки. А почалося все 2014 року. Тоді готували “Труфальдіно із Бергамо”. Український текст робив диригент Сергій Дідок. У нього було багато паралельної роботи, він просто не встигав вчасно зробити цей переклад. До мене звернувся очільник театру Богдан Струтинський, який знав, що я займаюся літературною творчістю, маю вищу музичну освіту. Запропонував мені перекласти другу дію. Відтоді все й почалося. Усі ці роботи мені близькі. Насамперед хотілося б згадати відомий твір “У джазі тільки дівчата”. Його дуже любить публіка. Я завжди з задоволенням ходжу на цю виставу. Загалом мені пощастило, адже Богдан Дмитрович обирає до репертуару найкращі перлини. Крім “Летючої миші”, перекладала оперети “Маріца”, “Баядера”, зараз на черзі – “Сільва”, тобто матеріал, про який можна тільки мріяти. Серед мюзиклів люблю “Скрипаля на даху”. Ще у нас йдуть драматичні вистави, зокрема за творами Габріеля Гарсіа Маркеса. Крайньою прем’єрою була вистава “Квартет” за п’єсою англійського драматурга Рональда Харвуда. Зараз паралельно ведеться робота над трьома перекладами. А прем’єра нового мюзиклу запланована на листопад. Думаю, глядачі будуть задоволені. Сергій Авдєєв, народний ар? тист України, виконавець роль Генріха: – Вперше я зіграв цю роль приблизно сімнадцять років тому. Це одна з моїх перших ролей у Національній опереті України. Перед цим у “Летючій миші” співав князя Орловського. Історія мого героя комедійна, весела, але, за великим рахунком, нереальна, так в житті не буває. Оперета “Летюча миша” — це гумор та дружня іронія в супроводі фантастичної музики Штрауса. Ось саме за це глядач і любить так палко цю виставу. Вважаю, що якщо людина не сприймає іронію, вона підозріла. Тому мені Генріх дуже близький персонаж, а роль – одна з найулюбленіших. Щоразу намагаюся знайти щось нове. Я так добре вивчив цю партію, що якби мене розбудили вночі, то міг би без репетиції її зіграти. Але перехід на українську мову вимагав певних зусиль. Деякі місця довелося вчити по-новому. Попри це мені було приємно це робити, бо українська мова внесла новий колорит у роль. Деякі епізоди виграли від української, я б сказав, стали “смачнішими”. За час війни я увівся на роль князя Вано Пантіашвілі у виставі “Ханума”. Олександр Кравченко, який раніше виконував цю роль, на жаль, помер. Довелося робити термінове введення. Робота була напруженою, але образ князя надзвичайно цікавий, продовжую над ним працювати. Ще одне введення – роль Богдана Хмельницького в “Марусі Чурай”. Продовжую також грати в “Маріці”, “Кавовій кантаті”, “Скрипалеві на даху” та інших виставах і концертах нашого театру. Олена Арбузова, заслужена артистка України, виконавиця ролі Розалінди: – На підготовку вистави українською мовою було обмаль часу. Не одне десятиліття в різних постановках вистава йшла російською. Усі мізансцени залишилися з минулої постановки, а новий переклад був підлаштований під нашу гру. Особисто я грала у цій виставі біля трьох років. А мої колеги мали стаж робити у “Летючій миші” російською мовою по вісімнадцять років. Досить складний музичний матеріал, який було непросто перевчити, оскільки пам’ять у співаків особлива і вибаглива. Особисто для мене було великим святом виконувати класичну оперету в Національній опереті України. Радію, що в нашому репертуарі залишилася класика, і люди хочуть її чути. Арсен Курбанов, заслужений артист України, виконавець ролі Фалька: – Вже другий рік у нашій країні триває війна. Всі ми сконцентровані на одному – чекаємо Перібно щось робити. Свої емоції треба кудись виплескувати”. Нарешті він почав працювати і створювати ці роботи. Скажу чесно: спочатку я навіть не хотіла їх бачити, бо розуміла – там буде хаос. Все те, що було у нас всередині, вилилося на ці полотна. Хаотичні не лише роботи, а й сама експозиція. Проте я вдячна Олександрові, що він мене послухав і повернувся до творчості. – Для мене ця виставка – абсолютне мистецтво в чистому вигляді, коли йому ніщо не заважає, – зізнався Олександр Янович. – Не було потреби її планувати. А назва з’явилася в останній момент. Для себе назвав ці роботи нотатками. Це моє власне життя, те, чим я жив останні два роки. Одну з робіт починав на дачі, коли рашисти були від нас за 20 кілометрів і постійно обстрілювали. Загалом у кожної роботи своя історія. Це історія мого мистецтва. Частину робіт називаю “живопис без живопису”. Це коли свої емоції просто виливаєш на полотно. Виставка для мене надзвичайно важлива, хоч і сталася доволі спонтанно. Цей період життя завжди згадуватиму. Раніше, коли ми казали “війна”, то мали на увазі Другу світову. А зараз у нас власна війна. Війна, якою ми живемо і у якої немає питання “Якщо?” Питання “Коли ми переможемо?” І як би не було важко, маємо пам’ятати наше мотто: “Добремоги. Але, водночас, віддаляємося один від одного і замикаємося в собі. А такі вистави як “Летюча миша” розтоплюють наші серця. Вони важливі в такий складний для всієї держави і кожного українця час. Попри всі проблеми сьогодення люди починають усміхатися. Для мене ці покази стали прем’єрними. Раніше роль Фалька виконував Сергій Яцюк, який нині в лавах Збройних Сил України, і ми хвилюємося за нього. А ще її грав досвідчений актор Микола Бутковський. Раніше тут у мене була роль адвоката Блінда. Зізнаюся, нова робота – велика відповідальність. Я не маю права зіграти гірше, ніж мої колеги. Є якась планка, нижче якої не можна опускатися, ти маєш бути на рівні. Деякі риси свого характеру я вклав у характер героя. Я теж весела людина, і Фальк близький мені за духом, по суті, це відображення моєї натури. Після кожного виходу на сцену аналізую і розумію, що можна було б і краще. Це стосується не тільки “Летючої миші”, а кожної вистави, в якій я граю. Як і кожен актор, маю багато творчих планів. Думаю, з часом глядач про них дізнається. Дякую Збройним Силам України, завдяки яким ми можемо щовечора виходити на сцену і творити свято для нашого глядача. ре там, де ми є!” – Давно знайомий із родиною Яновичів, разом бували на багатьох фантастичних пленерах, – пригадує художник Олексій Малих. – Як митець Олександр Янович постійно творчо зростає. Для нього завжди радість показувати нові роботи друзям-художникам. За кілька тижнів до відкриття виставки він запросив мене до своєї майстерні. Розповів про майбутню експозицію, показав нові полотна. Побачені тоді роботи були зовсім не такими, як представлені на виставці. Прекрасно, що Сашко довів їх до такого емоційного стану. Не можу дивитися на них байдуже. Роботи різні, адже виставка не задумувалася як єдиний проєкт, але всі мені подобаються. Впевнений, що таке мистецтво сьогодні потрібне Україні. – У кожній роботі я відкрив себе, свої переживання, потуги бути справжнім митцем, – зазначив художник Олександр Ляпін. – У полотнах колеги побачив спонтанність, внутрішній вибух, який вилився на картини. Кожна з них живе своїм життям, може, й далі перетворюватиметься на щось інше. Бачу тут боротьбу добра і зла, також потужна мова кольорів. Вважаю, що виставка Олександра Яновича провіщає нашу майбутню Перемогу! Сторінку підготував Едуард ОВЧАРЕНКО

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин