Письменники і час · “Беру я собі за мету Про юність співать золоту, Що сходить на землю в цвіту”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Ушанування ювілею туркменського поета і філософа в Україні
Слово Просвіти, №14 за 2024 рік
Нещодавно Посольство Туркменістану в Україні спільно з бібліотекою імені Махтумкулі Централізованої бібліотечної системи “Свічадо” Святошинського району міста Києва організували культурно-поетичний захід “2024 рік — “Скарбниця мудрості Маґтимґули Пираґи””. Соціокультурна подія відбулася в рамках міжнародного ушанування 300-річчя Маґтимґули Пираґи під егідою ЮНЕСКО.
Ніна ГОЛОВЧЕНКО
На захід до бібліотеки завітали Надзвичайний та Повноважний Посол Туркменістану в Україні Тойли Аманмухаммедович Атаєв, виконувач обов’язків голови Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації Василь Григоренко, посли Азербайджану, В’єтнаму, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, Узбекистану, дипломати з посольств Казахстану, Туреччини, представники Міністерства культури та інформаційної політики України, Торгово-промислової палати України та інші гості. Надзвичайний та Повноважний Посол Туркменістану в Україні Тойли Аманмухаммедович Атаєв у своєму виступі окреслив значення творчості Махтумкулі для світової та національної культур, унікальність таланту поета та його авторитет. Також у заході взяли участь учні та викладачі закладу загальної середньої освіти № 235 ім. В. Чорновола м. Києва, київських дитячих музичних шкіл №№ 8, 22, 29. Вони виконали вокальні композиції на слова Махтумкулі, Молланапеса, туркменські та українські народні пісні. Туркменські студенти, які теж брали
Тойли Атаєв, Надзвичайний та Повноважний Посол Туркменістану в Україні участь у події, на національному інструменті дутар виконали кілька творів, а також пісню на слова з вірша Національного Лідера туркменського народу, Голови Халк Маслахати Туркменістану Гурбангули Бердимухамедова. Представники творчої інтелігенції — відомі поети, прозаїки, перекладачі, вчені — у своїх виступах на зустрічі в бібліотеці окреслили значущість творчого спадку Махтумкулі та популяризацію його творчості в Україні. Перекладач віршів Фрагі українською мовою, дослідник історії туркменської літератури Олексій Кононенко, дослідник творчості Махтумкулі Юрій Пелешенко, видавець туркменської літератури українською мовою Віктор Зеленський наголосили на давній традиції перекладу та вивчення творчості Махтумкулі в Україні, на спорідненості його долі та філософських розмислів із творчістю українських митців Григорія Сковороди і Тараса Шевченка. Варто зазначити, що бібліотека імені Махтумкулі давно є осередком дружби між українським та туркменським народами, центром ушанування національних звичаїв, традицій і духовних цінностей, оспіваних у творчості Фрагі.
Махтумкулі Махтумкулі (туркм. Magtymguly Pyragy, псевдонім — Фраґі; 1724, с. Хаджіговшан — 1807, там само) — туркменський поет, родоначальник туркменської літератури.
Махтумкулі Фраґі (Маґтимґули Пираґи) народився в 1724 році (дата і місце народження дещо умовні, але в цілому науковці її погодили) в селі Хаджіговшан, в долині річки Атрек у передгір’ї Копетдагу, в південно-західній частині Туркменістану. Походив з родини відомого поета-шахіра Довлетмаммета Азаді, автора багатьох газелей, пісень, поем, що збереглися до наших днів. Він був третім сином у сім’ї. Навчався у сільській ісламській школі (мектебе), де викладав його батько. Ще змалку вивчився читати перською та арабською, чому посприяли уроки батька. Поет здобув ґрунтовну освіту: навчався в медресе Ідріс-баба (в аулі Кизил-Аяк, нині Лебабський велаят), у медресе Кокельташ у Бухарі та в медресе Ширґази в Хіві (на той час Бухара та Хіва були столицями заможних тюркських середньовічних держав). Життя Махтумкулі припадає на часи правління жорстокого іранського шаха Надира, на епоху розбрату та міжусобних війн серед туркменських родів і племен. У 1760 р. після смерті батька поет повернувся на батьківщину, де довго оплакував і двох загиблих братів. У селі він опікувався господарством, працював учителем, майстром ювелірних виробів. Але головним його заняттям була поезія. Перші пісні, згідно з легендою, Махтумкулі створив у 9 років під час випасу худоби. На жаль, рукописи не збереглися. Творча спадщина поета становить понад 800 ліричних творів і кілька поем-дестанів. Понад 100 зшитків списків творів Махтумкулі перською та арабською мовами збережено, зокрема і в Британському музеї. “Літературознавцям та історикам доводиться користуватися вже списками його творів, списками неповними, ато й спотвореними”1, і науковці та перекладачі свідомі цього. Твори Махтумкулі поширювалися також народними співцями (бахші). У Європі його вірші вперше були опубліковані 1842 року: польський поет О. Ходзько-Борейко надрукував англомовні переклади трьох віршів Махтумкулі та коротку біографічну довідку про нього. Творчість Махтумкулі протягом ХІХ–ХХ ст. досліджували європейські, російські і туркменські науковці: А. Вамбері, І. Березін, Ф. Бакулін, М. Остроумов, В. Бартольд, О. Са-
Вірші Маґтимґули Пираґи в перекладі Павла Мовчана мойлович, Б. Кербабаєв, В. Успенський, Б. Карриєв, Є. Бертельс. “Єдине надійне джерело життєпису поета – це його вірші, перлини туркменської, тюркомовної та світової лірики. Вони не дають можливості точного датування біографії митця, послідовності фактів і явищ у його житті, але мають незрівнянно вищу цінність, ніж просто джерела життєпису автора. Вони – сконденсований вияв духу туркменської нації та духу туркменської мови”, — зауважує сучасний український дослідник творчості Маґтимґули Пираґи Микола Васьків. Махтумкулі здійснив потужний вплив на культуру свого народу. Йому вдалося значною мірою змінити туркменську поетичну мову, зблизивши її з розмовною мовою туркменів, фактично він став основоположником сучасної літературної норми туркменської мови. Так само поет відійшов від традиційної арабо-перської метрики, замінивши її силабічною системою, “рішуче перейшов від квантитативного віршування до квалітативного”2. Завдяки Махтумкулі, як твердять науковці, “туркменська літературна мова сформувалася на півстоліття раніше, ніж, наприклад, українська, фундатором якої став І. Котляревський”3. Похований поет у містечку Ак-Токай у північному Хорасані, у мавзолеї, що носить ім’я Довлетмаммета Азаді.
Творчість Махтумкулі в Україні Українське маґтимґулизнавство започатковано Агатангелом Кримським, який згадує про творчість Маґтимґули Пираґи у праці “Тюрки, їх мови та літератури” (1930). Науковець володів туркменською мовою, тому його твердження є авторитетними. А. Кримський, зокрема, зауважував, що “гьокланець Махтум-кулі”, “син набожного мулли-поета Довлетмаммета Азаді” вважається загальнонаціональним поетом туркменської літератури другої половини XVIII ст. Інші тюркські народи такого потужного національного митця на той час не мали. Так само А. Кримський спростував думку угорського дослідника А. Вамбері про те, що збірник пісень Махтум-кулі є “єдиним зразком туркменської літератури” XVIII ст. Учений довів, що вершинні твори поета з’явилися у жорстокі часи, але завдяки значному розвиткові туркменської літератури і культури, їхньому “золотому віку”, що обірвався через завоювання Туркменістану Російською імперією (1880-ті рр.). Наступною важливою працею була поема поета-фронтовика, учасника Другої світової війни Ярослава Шпорта “Слово про Махтум-Кулі” (1954). Певний час Я. Шпорта мешкав у Туркменістані, що дало йому змогу відчути своєрідність туркменської культури і творчості Маґтимґули. У строфічній будові його поеми теж відчувається вплив східної манери віршування. У поемі зображено драматичні переживання Махтум-Кулі через покликання — служити своєму народові Словом, адже творче служіння не завжди належно
У Музеї Маґтимґули Пираґи, Київ поціновується. Проте чесна праця для народу, “сином” якого він є, любов до рідної землі з її скромними принадами, весняне пробудження природи відроджують у душі поета нові творчі джерела: Беру я собі за мету Про юність співать золоту, Що сходить на землю в цвіту, — Хай молодість, воля живуть. Хай праху Махтум-Кулі Чекають в степу ковилі, Та зорі, неначе джмелі, Державою вічно живуть. Про Махтумкулі писала й Агата Турчинська, яка перебувала в Туркменістані, у місті Ашґабаді в евакуації (1941—1943), і так само відчула атмосферу цього краю. У циклі її віршів “Шевченко і Махтумкулі” (1961) відбито відчуття українсько-туркменської спорідненості. Через визнання обох поетів вершинами національних культур, через народну основу їхньої поезії, через відбиття у їхній творчості національної ментальності своїх народів, через мотиви любові до рідного краю і драматичні історії кохання та ін. А. Турчинська мовить про типологічну спорідненість творчості Т. Шевченка та Махтумкулі. З нагоди 225-річчя з дня народження Маґтимґули у 1960 р. ювілейні нотатки опублікували українські поети Павло Тичина і Леонід Первомайський. П. Тичина, зокрема, першим означив типологічну спорідненість творчого світу Маґтимґули Пираґи і Григорія Сковороди. А Л. Первомайський сформулював узагальнений образ поета, зазначивши таке: “Доля Махтумкулі — це доля його батьківщини. Про що б не думав він — про себе та свої дестани, про втрачене кохання та близьку старість, про безсилля ворогуючих племен перед лицем загарбників чи про корисливість духівництва, — він думає про свою землю і про майбутнє батьківщини”4. Перша збірка перекладів 46 творів Маґтимґули за участі 13 поетів-перекладачів (В. Мисика, М. Терещенка, В. Бичка, Н. Забіли, В. Сосюри, О. Новицького, І. Пучка та ін.) українською мовою вийшла друком у 1962 р. У вступному слові до видання Л. Пономаренко вперше в Україні системно схарактеризувала біографію класика туркменської літератури, його епоху і творчий доробок. У 1983 р. побачили світ 117 пісень Маґтимґули в перекладах поета Павла Мовчана (“Махтумкулі. Поезії”, перевидання 2013, 2014 рр.). У передмові до збірки П. Мовчан ґрунтовно характеризує поетичний доробок туркменського поета. Зокрема зазначає, що Махтумкулі був першим, хто поєднав у туркменській літературі “дві стихії” — народну та книжну; його вірші шанували не лише за зміст, а й за простоту та легкість художньої форми; зміст пісень Махтумкулі – переважно традиційно-повчальний; його творчість розширила тематичні й філософські обрії “красного письменства Туркменії”; домінантою творчості поета, на переконання П. Мовчана, є тема любові, любові як сим-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
