Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

Дещо про мерзенність путінізму (рашизму)

Слово Просвіти, №14 за 2024 рік

Георгій ФІЛІПЧУК, академік НАПН України Антипутінська (антиросійська) тема нещодавнього просвітянського круглого столу на Хрещатику змушує знову й знову виокремлювати найпосутніші контенти нашої борні з “рузькомірською” тиранією. Як важливо в умовах жорстокої загарбницької війни московита проти України вберегти людей від ординського лиха, захистити правду від облуди. Адже війна збоку московії, маючи екзистенційний характер, означає для нашого народу сенс виживання – бути чи не бути. Тому не тільки фізичне нищення, але й духовне, культурне, ідентичне, психоментальне знекорінення українства, витолочення його національної пам’яті та винародовлення є стратегічною складовою цієї суто геноцидної агресії, яку продовжує здійснювати здичавіла московщина, оскільки для неї “невирішеним” залишається українське питання. Незабаром виповниться 100 років відтоді, як Д. Донцов у статті “Той перший”, аналізуючи імперські устремління московського царства, зазначив, що “без забезпечення українського тилу немає перемоги на європейському фронті, без Полтави – немає петербурга, без України – російської імперії”. Минуло три століття, а в мутних головах цього плебсу разом із його заправилами нічого не змінилося, хіба що побільшало каламуті. Інакше не могло й бути, адже навіть їхні “найуспішніші” не могли прищепити, щоби прижилось, свободу з деспотією, а освіту – з рабством. Однак варто відзначити, що їм все-таки вдалось сотворити своєрідного колективного мутанта-раба, що воліє мовчати і не повставати, задовольняючись, будучи вдячним, тільки покорою. Але таке створіння, на жаль, не обмежується рабською покірністю, служивістю, знеособленістю, колінопоклонністю, а й нетерпимістю до “іншого”, що переросло в патологічну ненависть, мабуть, за саме те небажання “інших” бути “ними”. Згодом ці виразки нелюдськості у ставленні до людяності стають не просто усталеною традицією, передаючись через покоління, вони постають головним складником державної політики московитів, основою їхньої культури, літератури, освіти, мистецтва, всієї системи “виховання”. І ось наділений такими нечеснотами народ, яким правлять деспоти та людиноненависники, століттями отримуючи (й підтримуючи) у спадок державу, що жодним чином ніколи не сприяла творенню “олюдненої” людини, ні з того, ні з сього з ричанням претензійно сповіщає на весь світ про нове месіанство, особливу “православно-диявольську” цивілізацію, надумане й сфальшоване “право” на колонізацію (загарбання) “своїх” історичних земель. Ця різнорідна етнографічна маса, не маючи своєї й поцупивши чужі історії, хтиво й оскаженіло намагається, йдучи дорогою грабежів, убивств і поневолень, упокорити та знищити всіх і вся, хто відмінний від ординського образу, не хоче та не може уподібнюватися потворно-кремлівському вищиру. Але при цьому відбувається безупинне й зухвале намагання московитів претендувати на злотворну роль глобального “лідера” та “творця” не сотвореного ними, на щастя, світу, а лише покроєного їхньою імперською кровожерністю. Все оце сатанинство, огорнуте в “кірілову” тогу “свящєнной войни”, є протиприродним й антилюдським явищем, бо ніколи не можна стати тим, чим за волею Божою не велено бути. Згадуються мудрі думки Й. Гердера в “Листах для заохочення гуманності”, написані великим філософом наприкінці ХVІІІ століття, коли в Україні ще лютувала біснувата єкатєріна ІІ. У цих писемних переконаннях нібито закладені посили для нині сущих, яким нагадують, що “настав час зрозуміти всім, що стати кимось можна тільки на тому місці, на якому ти стоїш і на якому ти маєш бути”. Реальність сьогодення є такою, що рашистський молох умістився на крові його усталеного “лобного” місця на “красной” площі, а тому якимось іншим йому вже не бути до скону, лише вбивцею, мародером, ґвалтівником. І марними видаються його старання та спроби (починаючи від агресії в Україні і завершуючи фарисейським базіканням в ООН) великою брехнею й насильством змінити межі власної підлості, бо коли ти (за Гердером) чиниш як узурпатор чужих прав, грабіжник власності й добра інших людей, поводиш себе як пихатий авантюрист, рабівник, що нехтує їх звичаями і Продовження на стор. 2 Днями ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка провело чергову конференцію із серії “Проблеми національної безпеки України” на тему “Створення антипутінської коаліції – нагальна проблема сьогодення”. В обговоренні цієї актуальної теми взяли участь відомі громадські діячі та науковці: Павло Мовчан, Олесь Доній, Віктор Жердицький, Назар Мухачов, Володимир Семистяга, Георгій Філіпчук, Сергій Присухін, Сергій Мельничук, Леонід Мужук, Петро Чернега, Василь Марочко, Віталій Юрченко та інші. Роздуми Георгія Філіпчука щодо піднятих на конференції проблем читайте в його статті. НІНА ГОЛОВЧЕНКО ЮРІЙ КОВАЛІВ З РОСИ І ВОДИ! ВОЛОДИМИР МЕЛЬНИЧЕНКО 12–13

с. 2 · сторінка оригіналу ↗

Подію організувало Житомирське обласне об’єднання ВУТ “Просвіта”, запросивши до Житомира Віктора Крупку, письменника, к. ф. н., доцента Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Разом із ним на одній сцені виступила Євгенія Юрченко, поетеса та просвітянка. Читання віршів гармонійно доповнювали пісні під гітару у виконанні барда Юрія Іванця, в багатому творчому доробку якого є твори на слова Віктора Крупки, Євгенії Юрченко і Михайла Жайворона. Перформанс відкрив Дмитро заради перемоги над вселенським злом. Причому вона мусить бути значно ширшою і системнішою, виходити далеко за межі мілітарної сфери, успішно протистояти деспоту й терористу, діючи супроти агресивної росії в усіх життєво важливих галузях: економіка, фінанси, гуманітаристика, інформаційна політика, дипломатія, науково-технічний розвиток тощо. Слід зважати на те, що варто належно засвоювати історичні уроки минулого. Адже якби в часи Другої світової не прийшли до розуміння і політичної волі нації та держави, що побороти фашизм можна лише найактивнішими діями, спільними зусиллями та безпосередньою участю в боротьбі проти фашизму, то нині світ міг би мати зовсім інший вектор “розвитку”. Тому й дивує нинішня ситуація щодо хибного й угодовського ставлення багатьох країн до російської агресії, коли навіть в ООН не бачать геноциду українців, а нещодавно голова незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні Ерік Месе заявив, що комісія ще не має достатніх доказів і не дійшла висновку, що в Україні відбувається геноцид. Отакої. Тож скільки ще треба віддати невинних жертв українців в пащеку кровожерного молоха-московита, щоби оонівське “панство” змилостивилося визнати злочин – злочином, агресора – агресором, убивцю – людиновбивцею?! Бо в даній ситуації правочинною є тільки одна логічна конструкція: одне є істинне, друге – не істинне, а третього не дано. Є також єдиний вибір – Правда або брехня. На нещодавно проведеній (05.04.24) у Центральній “Просвіті” імені Тараса Шевченка конференції на тему “Створення антипутінської коаліції – нагальна проблема сьогодення” відомий учений-історик, дослідник Голодомору-геноциду в Україні Василь Марочко (цьогорічний лавреат премії ім. Івана Огієнка) зазначив, що росія йде від брехні, з брехнею і задля брехні, а Україна торує свій шлях від Правди, з Правдою і заради Правди. Сьогодні саме в цьому етичному водорозділі животворить Істина – з ким, за кого, в ім’я чого. Політики всіх країн і народів, особливо найсильніших! Будьте з Правдою, бо з нею (Україною) Бог! А коли “з нами Бог, то хто проти нас”. Цей вислів часто любить повторювати всім сущим Патріарх України Філарет, нагадуючи, що супроти України та світу – диявол, тобто московит, який уже ніколи нездатний світ здолати. Бо ж сказано в Святому Письмі, що він “у правді не встояв, став брехуном і збунтувався проти Бога”. Але не вірити йому – замало, тільки бажати, щоби здолати, – теж, треба діяти. Тому задля безпеки Українського народу і Держави, захисту суверенітету й незалежності, унеможливлення трагедій у майбутньому, які можуть очікувати Україну та Світ з боку рашистської росії, опираючись на конституційну норму згідно зі статтею 1 Конституції України (“Україна є суверенна і незалежна … держава”), громадські організації вкотре наголошують на нагальній необхідності створення більш дієвої міжнародної антипутінської коаліції. Її головною метою має стати не тільки захист суверенності України, а й поразка росії. Для цього необхідно: - Українській Державі та громадянському суспільству діяти консолідовано в інтересах Українського Народу, збереження і зміцнення Державності як найвищої цінності Нації, доводячи країнам Європи та західної демократії стратегічну значимість такого рішення. - Україна має запропонувати партнерам по антипутінській коаліції багатоаспектну програму в сферах безпеки, оборони, економіки, фінансів, інформаційної, соціальної та санкційної політики, дипломатії, науково-технічного розвитку. - Важливими індикаторами ефективності коаліції слугуватимуть такі рішучі кроки для забезпечення перемоги над державою-агресором: а) безвідкладне надання необхідної України зброї; б) передача Україні заморожених багатомільярдних активів росії, які розміщені в Європі, США, Канаді та інших країнах; в) рішуча спільна відповідь коаліції на провокації різного характеру з боку країни-агресора; г) забезпечення умов для діяльності Міжнародного трибуналу (членами якого є вже понад 40 країн світу) над злочинцями, винними в кривавій загарбницькій війні проти України; ґ) повна заборона на території іноземних країн (передовсім держав антипутінської коаліції) будь-якої політичної, економічно-бізнесової, культурної, спортивної, науково-освітньої, інформаційно-пропагандистської діяльності для всіх юридичних та фізичних осіб із російської федерації, які причетні до військової агресії, або в той чи інший спосіб її підтримують; д) здійснення та нарощення ефективної санкційної політики, спрямованої проти терористичної московії, звернувши особливу увагу на недопустимість функціонування злочинних схем імпортування матеріалів та високотехнологічних компонентів для виробництва рашистами смертоносної зброї. - Політика держав антипутінської коаліції повинна концентруватися на головному безпековому пріоритеті для України та світу – створення найближчим часом політико-правових, економічних, гуманітарних та соціокультурних передумов для набуття нею повноправного членства в ЄС і, особливо, в НАТО, яке стане запорукою миру і безпеки не тільки в Україні, а й у Європі та Світі. - Україна, своєю чергою, зобов’язана якнайшвидше виконати всі невідкладні “домашні” завдання, спрямовані на консолідацію суспільства, основою яких є: повна концентрація національних зусиль та ресурсів для відсічі екзистенційному ворогу; реальна (не удавана) деолігархізація фінансово-економічної і політичної системи країни та боротьба з корупцією; повна деколонізація світоглядності; деокупація інформаційного національного простору, зокрема позбавлення згубного впливу й присутності у суспільному просторі та владних кабінетах як російських наративів, так і внутрішніх “п’ятиколонників”. Засадничою “ідеологією” такої націє-державотворчої діяльності, внутрішньої і зовнішньої політики має стати принцип духовного та політичного україноцентризму, побудований на цінностях Свободи, Соборності, Справедливості, Гідності, Українськості та Європейськості. За таких умов уможливлюються шанси перемогти зло путінізму (нацизму, рашизму, тероризму) як наймерзеннішого явища ХХІ століття. Аксіома для принципових і сумлінних (?) світових політиків. Проте якщо з лукашенком 2020 року вчинили справедливо й демократичний світ не визнав його президентської легітимності, то після “виборів” 17 березня на росії Захід, як і Світ, всетаки сприймає й визнає (глибоко “сумнівно”) путіна фактично “главарьом” кремлівської шайки, тим самим ніби підтверджуючи аморальне “право” москвинського бандитизму, що легітимним на росії є завжди той, хто володіє силою. Негоже. Хочеться вірити, що така наруга над совістю триватиме недовго, і тоді “ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!” Георгій ФІЛІПЧУК величезна зброя. Сьогодні лунала така потужна зброя, яка може пробивати мури, простір, будь-що. Слово, яке сьогодні тут звучало, ще буде довго відлунювати, ширитись за межі міста та України, – переконаний Юрій Іванець. Євгенія Юрченко читала власні твори. Серед прочитаного до душі пройняв свіжий вірш у виконанні авторки “Вони приходили сюди писати вірші”. Також пані Євгенія провела безпрограшну лотерею, зачитавши декілька цитат відомих українських поетів. Дарували книги. Перформанс “Наснажені Сонцем” мав мистецьку та благодійну мету. Волонтер та художник Дмитро Михайловський щочетверга та щонеділі “лікує живописом” наших поранених бійців, створюючи разом із ними картини. Зібрані під час заходу кошти організатори передали волонтеру для закупівлі акрилових фарб. Людмила ЛОБАЧОВА Фото з мережі

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин