Незабутні · “Спочивайте в мирі. А ми за вас будемо молитися і згадувати”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Степовий жайвір музичної Херсонщини
Слово Просвіти, №14 за 2024 рік
Олег ОЛЕКСЮК, заслужений працівник культури України, голова Херсонського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка
У колі музикантів України та близького зарубіжжя він знаний як просвітянин, автор численних творів для оркестру народних інструментів і пісенних збірників “Чиста криниця” (2003 р.) та “Моя пісня до тебе летить” (2000 р.), які вийшли друком у Херсонській філії Видавничого центру “Просвіта”. Серед творчої інтелігенції Херсонщини Валентина Стеренка називають степовим жайвором музичної Херсонщини. Валентин Павлович Стеренок народився 4 квітня 1934 року в місті Кронштадті в сім’ї робітників, родом із села Олександрівка Білозерського району Херсонської області. У Кронштадті майбутній музикант і композитор зазнав жахів блокади у роки Другої світової війни. Від 1946 року і до останніх своїх днів він пов’язав свою долю з Херсонщиною. Спізнав голодомор 1946–1947 років. Після школи навчався в Херсонському музичному училищі і водночас з 1952 року працював музикантом у Херсонській обласній філармонії. За три роки робить карколомну кар’єру від баяніста-акомпаніатора до художнього керівника колективу. Багато років працював баяністом-концертмейстером Таврійського ансамблю пісні і танцю Херсонської обласної філармонії (1953–1955) та за межами України. Творчу працю Валентин Стеренок поєднував із навчанням у Харківському інституті культури (диплом з відзнакою отримав 1966 року). 1973 року брав активну участь у програмі “Зірки України”. Його гра на баяні захоплювала мільйони людей. Концерти за участю Валентина Стеренка транслювали по центральному, республіканському та обласному телебаченню. У 1984–1987 рр. – заступник голови правління Херсонського обласного відділення Музичного товариства УРСР. З 1988 до 1994 року Валентин Павлович – засновник та перший директор Дитячої музичної школи с. Стара Збур’ївка. Гастрольне життя захопило Валентина Павловича остаточно: виступи в Центральній Азії та на Кавказі, на Далекій Півночі та Далекому Сході. У двотисячні він гастролює з солістами філармонії в Німеччині, Болгарії, Чехії, Польщі, Угорщині тощо. З 1992 року знаний композитор увійшов до лав Товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка. Автор понад 200 пісень та понад сотні інструментальних творів активно пропагував український мелос, наголошував на важливості розвитку української народно-пісенної творчості. Щаслива доля у пісень Валентина Стеренка, які займали чільне місце в репертуарі народних артистів України Харіса Ширінського та Віктора Гурби, а також солістів Херсонської обласної філармонії Михайла Дядченка, Зінаїди Колісніченко, Ірини Долгополої, Олександра Руса та багатьох інших. Його пісні завжди наснажували на доброзичливість та взаєморозуміння. Він був легким на підйом і доволі часто брав участь у просвітянських акціях, концертах та зустрічах зі студентами вишів обласного центру. Всюди, де він виступав, глядачі просили повторити улюблену пісню краян Північного Причорномор’я “А я народилась в Таврійському краї” на слова поета і просвітянина Анатолія Дунаєва. Цю пісню чутно і в Україні, і в Австралії, і в Німеччині, і в Канаді. Пісні Віктора Стеренка на слова поетів-просвітян Миколи Братана, Олега Олексюка, Наталії Коломієць, Анатолія Щербини, Василя Мелещенка та інших захоплюють слухача і несуть у вир прекрасних почуттів, любові й добра. Першим і найсуворішим критиком творів Валентина Павловича впродовж 50 років була його любляча дружина Нонна Кири-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
