Куди йдемо? · с. 5сторінка оригіналу ↗
АНАТОЛІЙ ІГНАЩЕНКО — АВТОР ЗРУЙНОВАНОГО ПАМ’ЯТНОГО ЗНАКА
Слово Просвіти, №15 за 2004 рік
Як ми й обіцяли у попередньому числі тижневика, продов8 жуємо журналістське розслідування про акт вандалізму (“Той мурує, той руйнує…” Хто і що хоче?! “СП”, ч. 14 (234), 1—7 квітня 2004 р.) на Київській набережній: зруйнування пам’ятного знака Т. Шевченку. Зокрема нам вдалося встано8 вити, що автором пам’ятника є всесвітньо відомий архітек8 тор Анатолій Ігнащенко. Пропонуємо вашій увазі, шановні читачі, виклад розмови головного редактора Любові Голоти із академіком архітектури, заслуженим діячем мистецтв Ук8 раїни, лауреатом Національної премії імені Т. Шевченка та інших премій Анатолієм Федоровичем Ігнащенком:
— Зруйнований пам’ятний знак входить до комплексу, утвердженого ЮНЕСКО. Представлений мною проект “Верстові Шевченкові стовпи” був відзначений Всесвітнім культурним центром імені Шевченка ще в 1978 році. Суть ідеї: верстовий стовп, що увінчується жорном, у який вмонтовано козацький колохрест. Середину хреста залито бронзою. Діаметр кола для напису “До Моринців… км” передбачався величиною 70, 90 і 180 см. Ці верстові стовпи є в Канаді, Америці, Аргентині, Трускавці, у Львові, в епіцентрі Трипільської цивілізації — селі Жуковці. Уявляєте: стоїть такий стовп десь в Америці, а на ньому напис: “До Моринців — 12 тисяч км”… Є навіть кілька приватних замовників — там, за океаном. І всі стовпи — збережені. Акт вандалізму відбувся тут, у Києві. На жаль, це не єдиний випадок щодо моїх проектів. Так, скажімо, був пошкоджений на Байковому цвинтарі пам’ятник Заболотному. Але тоді справі швидко зарадили… Проект “Верстові стовпи” виконувався Львівським кооперативом “Жорна” під керівництвом Олеся Дзиндри. Є на Львівщині кар’єр Демна, де “родить” славнозвісний золотий пісковик, з якого споруджені всі храми Львова. Дизайнер світового класу Роман Палків зробив той верстовий стовп — жорно-козацький хрест, на якому було написано “До Моринців — 181 км”. У 1990 році цей пам’ятний знак коштував 2000 до-
Фото В. Артюшенка ларів. Турбувався про його спорудження секретар одного з київських райкомів партії Борис Солдатенко — в 1991 році привезли його з Демни і сховали на складі молодіжного будівничого кооперативу. А місце вибрали на Поштовій площі, там, де стояла колись церква Різдва (нині цей храм відновлено). Саме на той час мером Києва став Іван Салій. Він і захотів відкрити пам’ятник. Разом із тодішнім архітектором міста М. Жаріковим, не порадившись зі мною, поставили цей пам’ятний знак недалеко від станції метро “Дніпро” — теж, до речі, мого творіння. Постамент належним чином не укріпили — ось чому його перекинули. Якраз на той час, у травні 1991 року, завершувався тур “Останнім шляхом Кобзаря”. Пам’ятний знак встановили на набережній, саме в тому місці, звідки відправлявся пароплав “Кременчук”. Там він і стояв. Думаю, що охоронці ресторанів, пришвартованих до набережної, не могли не бачити, як глумилися над цим пам’ятником. Нині, як автор, наполягаю на тому, аби його перенесли до відновленого храму Різдва, на Поштову площу. До речі, головний архітектор Києва Василь Присяжнюк замовив мені пам’ятник Тарасові Шевченку для цього Храму. Проект такий: на хорах церкви — “Кобзар” (книга буття українського народу) і бронзове погруддя Тараса Шевченка, який дивиться на вівтар. І цілком вмотивованим буде пам’ятний знак біля цього храму з написом “До Моринців — 181 км”. Споруджуючи у Парижі пам’ятник Тарасові Шевченку, я дізнався, що Тарас Григорович як суспільно-культурний діяч займає перше місце у світі за рейтингом, який складали в Європі. Я вважаю, що все, пов’язане з іменем Шевченка, на українській землі має бути недоторканним, оберігатися людьми і законом. Отож, найближчим часом побуваю на комбінаті “Художник” і зроблю все, аби пам’ятник мав належний вигляд. Була у мене розмова із Пономарьовою Людмилою Олексіївною, заступником начальника відділу культури Київської адміністрації з приводу охорони пам’яток. Вона мене запевнила, що пам’ятник буде відреставрований, і погоджується з тим, що його варто встановити біля храму Різдва. Шевелюк Валерій Степанович, директор творчо8виробничого комбінату “Художник” Національної спілки художників України: — За розпорядженням Печерської райдержадміністрації пам’ятний знак Т. Шевченку на Набережній демонтували і привезли до нас на комбінат. Він піддається реставрації, хоча в багатьох місцях є сколи. Сподіваємося, що роботу виконаємо якісно і вчасно.
Далі буде.
Розпитувала Любов ГОЛОТА
z
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
