Малі міста України · с. 6сторінка оригіналу ↗
Колись — княжа, неприступна фортеця. Тут перетиналися торговельні шляхи і робили велику політику. Прикрі жарти історії: сьогодні Теребовля — скромний, хоч і дуже затишний, райцентр із хронічно обрізаним бюд# жетом, що компенсується наполегливістю місцевих ентузіастів.
Слово Просвіти, №15 за 2004 рік
ДЕ ЛЕОНІД МАКАРОВИЧ ДАХІВ НЕ ЛАТАВ
У світлі вуличних ліхтарів грязюка на вулицях після дощу сяє, мов рідке срібло. Теребовля, як і належить типовій провінції, не спокушатиме приїжджого пройтися по бруківці в лакованих мештах. Хоч би тому, що у неї чимало інших принад — руїни прадавньої фортеці, костели й церкви, мальовничі навколишні краєвиди й шарм маленького містечка, якого не зіпсує жодна негода. Що сьогодні райцентрові не доводиться претендувати на велич колишнього Теребовельського князівства, свідчить кількість населення — 15000 осіб і його середньостатистична зарплата — 200 гривень. 15000 — це разом із тисячею чи й більше тих, що помандрували на заробітки за кордон. Серед них — і дружина мера Теребовлі Івана Шабата (на фото вгорі). Мер отримує більше від решти земляків — 205 гривень. Чиновники в мерії, було, сподівалися, що їм разом з іншими бюджетниками цього року піднімуть зарплату, та зась. Згори повідомили, що вона залишиться без змін “у зв’язку з відсутністю приросту населення”. Двозначність сприйняття цієї фрази — на совісті її авторів. Пильну увагу центру Теребовля особливо відчула в лютому, коли без зайвих попереджень із перевіркою прибула податкова. Перевіряли місцевих підприємців. Ті платили величезні штрафи й ковтали валідол: податківці присікувалися до дрібниць, навіть до того, що на пляшках горілки цінники не дуже міцно приклеєні. Походження алкоголю — присягалися бізнесмени — від державного виробника. Одне слово, довго тут згадуватимуть візит податкової. Тепер гадають про його ймовірну причину. Коли минулого року Львівщину залишав Сергій Медведчук, Тернопільська обласна рада підтримала колег-депутатів із міста Лева відповідним листом. А про підтримку тернополян заявили депутати з Теребовлі. Згодом хвиля податкових перевірок перекотилася по всій Західній Україні, не обминувши й містечка на південь від Тернополя. Теребовлянський район, щоправда, залишається одним із небагатьох оазисів, яких не торкнулася “есдепізація” країни. Кабінет секретаря міськради Оксани Білої прикрашає портрет Юлії Тимошенко, політичну погоду роблять представники опозиції — “Нашої України” і БЮТ. Не без того, звичайно, щоб соціал-демократична нога не ступала на місцеву землю. Хоч діялось це тоді, коли Леонід Кравчук щойно перестав бути першим Президентом і здобув депутатський мандат. Оксана Біла, яка недовго була референтом Леоніда Макаровича, згадує: “Прийшли до депутата виборці зі своїми клопотами, скаржаться: так і так, дах протікає, допоможіть. Кравчук дратувався: чого ті жінки від мене хотять? Чому в приймальні товпляться? Я, мовляв, у Верховній Раді для того, щоб закони створювати, а не дахи латати”. З тих часів колишня референт чомусь дуже запам’ятала руки екс-Президента: — Вони в нього пещені, білі й дуже м’які. Коли тиснеш йому руку, здається, ніби перини торкаєшся. За депутатства Леоніда Кравчука на Теребовлянщині нічого суттєво не змінилося. Щоправда, його наступник Лесь Танюк теребовлянському електорату теж особливо не запам’ятався.
МАКИ ЧЕРВОНІ, ХЛОПЦІ В ПОГОНАХ, ЗОЛОТА МО- ЛОДЬ
Гість згадуватиме Теребовлю як місто невисоких будиночків і нетипово широких вулиць. Йдучи якими, спіймаєш себе на думці, що тут, напевне, зупинився час: мало перехожих, рідкісні авто, незайманість провінції, в якій щонайменша подія — на вагу золота. Або кілограма маку. Головним ньюсмейкерам Теребовлі — “надцять” років. Переважно високоградусне життя тутешніх молодих людей — завсідників барів і кафе — час від часу урізноманітнюється міліцейськими рейдами. Правоохоронці виловлюють нетверезих неповнолітніх по нічних закладах дозвілля (де останнім взагалі-то перебувати заборонено) і вилучають наркотики, — якщо пощастить з ними впіймати. Алкоголізація підлітків — явище майже масове не тільки в Теребовлі. Звідки гроші на світське життя в реґіоні, що не може похвалитися бозна-яким добробутом? — На заробітки за кордон зазвичай виїжджають жінки. Гроші пересилають не чоловікам, бо вважають, що ті п’ють, а дітям, сподіваючись, що витратять їх на щось вартісне, — говорить Алла Попова, начальник служби у справах неповнолітніх Теребовлянської райдержадміністрації. — Фактично, впливу на дітей немає. Якщо ж батьки є, то нерідко ситуація має такий вигляд: то це ви задля того мене серед ночі з ліжка підняли, аби повідомити про п’яного сина в барі?! Щоб оголосити попередження таким батькам у суді, треба зібрати купу документів. “Суворіший” запобіжний засіб — штраф 17 гривень. У маленькій Теребовлі є ще одна біда великих міст — підростаюче покоління активно “підсідає на голку”. Серед школярів району на цю тему провели опитування. 65 % відповідали, що спробували б “трави” задля цікавості, 30 % — для задоволення. Дістати її легко на дискотеці чи в барі. Макову соломку переважно привозять із Тернополя. Врешті, і в самій Теребовлі вирощують мак, щоправда, зовсім не з кримінальною метою. — Ми намагаємося боротися з лихом, — продовжує Алла Попова. — І наразі не можемо похвалитися особливими здобутками. Бо, згідно із законодавством, аби щось довести, треба мати свідків. Що тоді-то в такого-то знайшли зілля. А ними стати ніхто не поспішає. Сьогодні на обліку Теребовлянської служби у справах неповнолітніх — 6 сімей наркоманів. В
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
