Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації · с. 1сторінка оригіналу ↗

Сьогодні в номері: Бальцерович: борітеся — поборете! стор. 3 Іллєнко проти терору. Інформаційного стор. 4—5 Журналістське розслідування

Слово Просвіти, №15 за 2004 рік

z Фото О. Цеацури Броніслав ГРИЩУК, м. Хмельницький розпинали на хресті. А, знаючи, що від тих страждань Господніх минуло дві тисячі років, вважаємо: вони, страждання, — у минулому. Та чи так це? Чи не продовжують люди розпинати щодня, щогодини, щохвилини? Воюють, розпалюють міжнаціональну ворожнечу, прагнуть влади народу над народом — отже, розпинають Христа. Матір відмовляється від своєї дитини, щойно лиш народивши її, дитина відрікається матері, цураємося рідної мови, отруюємо річку, ставок, вигублюємо ліси, гаї — розпинаємо Христа. Поринаємо в міжконфесійні чвари, вершимо неправедні діла, прикриваючись ім’ям Господа, торгуємо іконками в порнографічних кіосках — розпинаємо, розпинаємо, розпинаємо… Такі думки можна розвивати до безконечності. Однак пам’ятаючи, що нині світ відзначає чи не найбільше християнське свято, полишмо цю розмову на будень. Дякуймо Небу за те, що у вільній Україні не переслідують людей за прихильність до того чи іншого віросповідання. Але не забуваймо: буде зовсім кепсько, якщо нас не переслідуватиме і власна пам’ять. Пам’ять про ЙОГО страждання. Про наші гріхи. Про наше многовікове горе, у кривавім океані якого тонули цілі людські покоління, тонули ідеї, мрії, правда, віра. Забудемо про це — червоні хвилі захлюпочуть ізнову. Поволеньки, або й миттєво, зімкнуться над нашими нерозумними головами. Якщо забудемо… Ми начебто не забули. Інакше б не скинули віковічного ярма. Ми пам’ятаємо. І вже не вперше на вільній землі промовляємо: ХРИСТОС ВОСКРЕС! стор. 5 Теребовлю теребила історія стор. 6—7 Тарасова церква стор. 8—9 Читацьке віче стор. 10—11 І гуртує нас... стор. 12 Народився для пісні стор. 15

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин