Читацьке віче · с. 10сторінка оригіналу ↗
«ЕМОЦІЯМ НЕ ВІРИМО, А ВІРИМО ФАКТАМ»
Слово Просвіти, №15 за 2004 рік
Уже в перших рядках статті “Творця вилучають із творчості” (“Слово Просвіти” від 19—25 лютого 2004 р.) автор Андрій Моложавий допускає грубу помилку. Щоб розібратися в проблемі, потрібно вислухати не одну сторону, а принаймні дві. Автор статті дивується, що Г. П. Мацегору виключили із членів Спілки художників. Але чи знає автор, що п. Мацегору вже двічі виключали із організації: в 1965 році — із кандидатів у члени Спілки, і в 1980 р. — за виключення Г. Мацегори проголосувало 43 художники Запорізької організації. Отже, ситуація, що склалася в Запоріжжі, не нова, і набула актуалізації, коли головою ЗОНСХУ була обрана І. Гресик у червні 2002 року. Попереднього голову правління Л. Кривопуста справді переобрано достроково після проведення перевірки фінансово-господарської діяльності, в ході якої було виявлено ряд фальсифікованих документів за його підписом.
З цього часу в усі інстанції надходять листи та скарги про діяльність ЗОНСХУ, підписані Г. Мацегорою та Л. Кривопустом. Щодо зборів, про які говорять Г. Мацегора та Л. Кривопуст. За Статутом НСХУ, загальні збори скликаються один раз на рік. Такі збори відбулися (24.09.03р.), на них були присутні 58 художників, для кворуму не вистачало 2 осіб. Та й сам Г. П. Мацегора був проти того, щоб ці збори вважати загальними. Позачергові ж збори скликаються за ініціативи голови ревізійної комісії чи на вимогу 2/3 членів організації (для Запоріжжя — 60 осіб). У статті йдеться про те, що звернення про скликання зборів підписали 20 художників. Чого, як бачимо, мало — по-перше, а по-друге, — більшість художників визнали підписи недійсними, деякі відмовилися від своїх підписів. Хто ж потерпілий у цьому випадку? Хто попросить вибачення в художників? Угоди про оренду творчих майстерень із художниками укладає не голова правління, а директор Запорізького художньо-виробничого комбінату. Гроші за користування майстернями приймалися в касі. До речі, звернення до прокуратури підписане Г. П. Мацегорою, Л. Г. Кривопустом, В. К. Дубініним. Художник В. К. Дубінін від свого підпису відмовився, про що є його письмова заява. За фактом про “жорстоке побиття” було проведено перевірку старшим дільничним Бондаревим. За результатами перевірки винесена постанова “Про відмову в порушенні карної справи”. Ще варто зазначити, що пан Мацегора не вперше вдається до такого прийому, — його надто часто “жорстоко били”, і на всі скарги він отримував відмови в порушенні карної справи. І ще одна образа, яку не може пережити Мацегора: йому відмовили в присвоєнні почесного звання “Народний художник України”. І знову в цьому звинувачується Ірина Гресик.
ДРУГИЙ БІК МЕДАЛІ
До Запорізької організації надійшов запит від НСХУ з проханням визначитися щодо підтримки члена організації Г. П. Мацегори про присвоєння йому почесного звання. Правління ЗОНСХУ зібралося 06. 08. 2003 р., і одноголосно було винесено рішення про відмову. Але це рішення аж ніяк не могло вплинути, бо відмова в присвоєнні почесного звання “Народний художник України” Г. П. Мацегорі від Адміністрації Президента України надійшла до Запоріжжя ще 5. 08. 2003 р. На всі факти, викладені в цій статті, існують реальні документи, письмові підтвердження, а не тільки емоції на зразок “покарано за погляди й переконання”.
z
Правління ЗОНСХУ
Від редакції. Ми друкуємо лист від правління Запорізької організації НСХУ, залишаючи за собою право повернутися до цієї теми.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
