Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · с. 11сторінка оригіналу ↗

ТІ, ЩО ТРИМАЮТЬ НЕБО ДУХОВНОСТІ

Слово Просвіти, №15 за 2004 рік

На сьогодні кожна область має у трьохмільйонному Києві своє земляцтво. Дехто, і, на жаль, не безпідставно, вбачає у цьому явищі завуальовану тенденцію до наступного реґіонального розколу держави. Проте більшість земляцтв задекларувала й дотримується іншої програми: збереження традицій рідного краю і, отже, національної ідентичності, гуртування краян для взаємопідтримки, для утримання в собі українства — при тотальному наступі космополітичного хамства. Нещодавно Тернопільське земляцтво (має 6-річний “стаж”) презентувало унікальне видання — “Видатні постаті Тернопілля”. Ентузіасти-укладачі — кандидат мистецтвознавства, професор Ольга Бенч і доктор біологічних наук Віра Троян (безумовно, при підтримці багатьох інших людей) — працювали кілька років. У своєрідній енциклопедії духу вперше зібрано інформацію про видатних людей Тернопільської землі, а вона, без жодного перебільшення, є справді унікальним феноменом: займає лише 2,3 % території України, але надзвичайно багата на талановитих людей. У книжці подано імена понад 130 осіб: письменників, науковців, громадських діячів, духовенства, вчених, акторів, музикантів… Це ті, що народились на Тернопільській землі, а потім були розсіяні життям по різних країнах і континентах. “У книжці зустрілись ті, хто навчався в різні роки в Тернопільській, Бережанській і Збаразькій гімназіях, у своїх і чужих університетах… Окрім спільного місця народження їх усіх об’єднує велика любов до України. Вони увібрали ідею незламного патріотизму від рідної землі, від батьків і вчителів, вони поширювали її разом із розбудовою осередків “Просвіти”, “Січі”, наукових товариств і політичних партій на своїй землі й на чужині, вони виборювали цю ідею й вірили в неї. Через ГУЛАГи й емігрантські поневіряння вони донесли її до нас”, — кажуть у передмові упорядники. Особливу увагу приділено родовим гніздам, якими так щедро рясніє цей край і які були осередками стійкості нашого народу в часи бездержавності й творили основи національної культури та суспільного ладу, як-от: родини Барвінських, Галущинських, Рудницьких, брати Бойчуки, Гірняки, Наливайки та інші. Із Тернопілля і світлої пам’яті подружжя Ярослава і Слави Стецьків, навіки закарбованих в історію українського національного руху політичних і державних діячів. Тернополянами були першовідкривач Х-променів Іван Пулюй, співачка Соломія Крушельницька, художник Яків Гніздовський, засновник Українського інституту Америки Володимир Джус, мужній незламний правозахисник Михайло Сорока, — зрештою, кожна із висвітлених постатей справді гідна пошанування і наслідування. А імена двох — ентомолога, політичного, культурного й громадського діяча Олександра Неприцького-Грановського, що був головою Центральної управи Організації державного відродження України і брав участь в установчій конференції ООН у Сан-Франциско, та фізика-винахідника Олександра Смакули (науковцям світу відома “формула Смакули”) — відзначаються під егідою ЮНЕСКО. Спільною для всіх представлених тернополян є феноменальна працьовитість і різнобічність їхньої діяльності: крім професійних здобутків — культурницька, просвітня, меценатська й політична робота, і це теж, гадаю, унікальний дар цієї землі. Дуже гірко, що майже половина із названих у книжці достойників, рятуючись від обіймів тоталі- НОВЕ ВИДАННЯ тарщини, змушені були емігрувати з України й працювати в інших державах. Тернополяни звершили чисту справу. Про кожну персоналію книжки можна писати окремий том — і це, гадаю, колись буде зроблено. Видання надійде у школи та бібліотеки області — як дар рідному краю і прекрасний взірець для наслідування іншими земляцтвами. “Видатні постаті Тернопілля” вийшли у світ за доброчинної допомоги теж тернополянина Михайла Ратушного, а невдовзі з’явиться друге, доповнене, видання. Воістину: щоб любити, — треба знати. Науковці стверджують, що духовність твориться трьома каналами: через генокод, через виховання і практичну діяльність. Тобто — звідчаюватись, навіть у найскрутніші часи, не варто — нас чекає велика праця. z Наталка ПОКЛАД хнули Її просто в серце. Чорна блискавка лискучою змією ввійшла у важку завісу Храму, розідравши її навпіл. Захиталося склепіння, і враз на заслоні ночі, десь із середини, з’явилася світла цяточка. Вона розросталася, тихе предвічне сяєво заповнювало небосхил, темрява пручалася, чорні пасма її клубочилися, гарчали, зриваючись у безодню. І був кінець, і був Початок. “А світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його”, — хтось обережно, чуло доторкнувся Її плеча. Він усе зрозумів, улюблений учень Її Сина. Її син. z Олег БІЛИНСЬКИЙ, м. Київ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин