Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Очевидець і · с. 13сторінка оригіналу ↗

ЯК РОЗБИТИ РОСІЙСЬКІ МІФИ? О. Нестайко. Великі міфи імперії. — Львів,

Слово Просвіти, №15 за 2004 рік

Автор починає своє публіцистично#журналістське розслідування слова# ми: “Ця книжка не спрямована проти російського народу, хоча він не без ви# ни. Але занадто довго злочинні поводирі водять його, засліпленого велико# державними міфами і з підробленим родоводом, манівцями історії”. В. Нестайко заклав інтригу, і ця інтрига тримає читача протягом усієї книги. Праця О. Нестайка “Великі міфи імперії” є доброю спробою розбити старі російські імперські міфи, що значною мірою (принаймні в питаннях етногенезу) леліялися і розвивалися радянською (також імперською) наукою. Ця книга дуже потрібна сьогодні, оскільки навіть у сучасних виданнях і підручниках можна нерідко зустрітися з “погодінськими” чи “мавродінськими” атавізмами, ще дуже популярною лишається теорія “колиски трьох братніх народів”. Радянська держава також знала цінність історичного (ідеологічного) міфу для встановлення порядку в країні. Саме цим спричинена хвиля репресій проти науковців — не лише українських, а й навіть російських, про що згадує автор рецензованої праці. У простій, дохідливій формі автор аналізує різні концепції етногенезу росіян і українців — М. Погодіна, В. Ключевського, С. Соловйова, К. Кавеліна, М. Покровського; залучає матеріал незаанґажованих дослідників радянського періоду (зокрема Л. Гумільова) і сучасних американських науковців (Е. Кінана) тощо. Вимальовується картина того, як просто маніпулювати реальними й уявними фактами задля витворення історичного міфу. О. Нестайко застосовує гостру зброю проти міфотворців: розбиває російські міфи “руками” (тобто аргументами) самих же російських дослідників. Узагалі, іронія і сарказм — це одна з особливостей публіцистичного стилю О. Нестайка. Автор знаходить своєрідний спосіб обстеження російської історії: він зосереджує увагу читача на тих історичних легендах, які “шиті білими нитками”, зокрема етнічну приналежність Київської Русі. Його іронічний погляд на “високу духовність” російської Православної Церкви, на колядкові мотиви явно українського походження та інші явища російської культури примушує читача не раз усміхнутися. Не можна сказати, що проблемами, висвітленими в книзі О. Нестайка, в Україні не цікавляться. У науковому середовищі намітився дуже позитивний напрям: нарешті дослідники усвідомили, що етногенез повинні досліджувати не історики широкого профілю, а вузькі спеціалісти: археологи, лінґвісти, етнографи на конкретних фактах, на першоджерелах, а не на вторинному матеріалі. Однак праця О. Нестайка виграшна

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин