Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Європейський вектор · с. 3сторінка оригіналу ↗

ГЛОБАЛІЗАЦІЮ ТРЕБА РОЗУМІТИ, А НЕ БОЯТИСЯ

Слово Просвіти, №15 за 2004 рік

Про це потурбується чужий капітал, не бажаючи мати потужного конкурен# та і втратити надприбутки. Опановуючи нові ринки й джерела ресурсів на чу# жих територіях, олігархічний капітал потужних держав мусить бути готовим до того, що рано чи пізно вільний народ не захоче за копійки працювати на підтримання ситого добробуту чужинців. Тому єдине, що трохи гальмує стрімкий ріст чужого олігархічного капіталу, — це величезні витрати на подо# лання природного опору народів новій колонізації, яка рідко супроводжуєть# ся втратою суверенітету, і то на деякий час. ТЕЛЕВІЗОР ЗОМБУЄ В ідеалі, слабший народ повинен сприймати чужий олігархічний капітал як інвесторадоброчинця, не відаючи про справжні його наміри, байдуже або вороже ставитися до ідеї національної державності й мати відразу до політичної діяльності. Для того, щоб досягти цього, великий олігархічний капітал купує засоби інформації, приватизує інформаційний простір і здійснює цілеспрямований інформаційний вплив — сучасну інформаційну війну. Що таке інформаційна війна, важко пояснити на основі звичних уявлень. Тут немає чітко визначеного противника, реальний агресор представляється доброчинцем і другом, але його видає підвищений інтерес до жертви. Цю війну ніхто не оголошує, та коли вона в розпалі, деякі громадяни починають відчувати щось не те — дивно змінюється зміст телепрограм і газет, вуличних розмов. Більшість не підозрює нічого, традиційно лаючи формальну владу і не помічаючи реальних причин своєї бідності. “Інформаційна війна” є трохи некоректним терміном, бо швидше нагадує полювання на всіх і вся, де жертвою автоматично стає слабший і непоінформований. Недаремно є популярним вислів: хто володіє інформацією, той володіє світом. Про те, якими засобами інформаційна війна проводиться, можна говорити багато. Людині важко осягнути політ фантазії її технологів і стратегів, а також величину їхніх гонорарів. Та це й непотрібно, адже один в інформаційній війні — не воїн, а лише учасник, об’єкт. Аби перетворитися на зомбі, інколи достатньо просиджувати вечори перед телевізором, читати все підряд і слухати чужі розмови. Але варто хоча б знати больові точки людини та суспільства, які вражає інформаційна війна, і що вона з нами робить. У добу панування великого капіталу ніхто не даватиме нам безкоштовно інформації, яка б робила нас впевненими у власних силах. Таку інформацію кожен народ мусить творити для себе сам, а чужу — ретельно просіювати. Видаючи нам чужу мову, звичаї, спосіб життя і духовність за кращі світові взірці, нас роблять подібними до інших і заздрісними до чужого: своє здається гіршим. Взірці завжди виявляють національне походження сильних сторін — треба лише не просто сприймати інформацію, а намагатися аналізувати. БІДА НАВЧИТЬ? Усе розраховане на те, щоб ми краще сприймали чужого олігарха, ніж свого виробника; чужу мову й культуру (заодно й державу) — краще, ніж власну. Ми повинні бажати перетворитись у керованих інформаційними технологіями середніх європейців чи американців, чи росіян — тільки не бути свідомими українцями. Свідомих українців інформаційна війна представлятиме ворогами, фашистами, кровожерними націоналістами. Нам говоритимуть про братні народи й міжнародну співпрацю — іні слова про те, що світ є ареною змагань, у яких права на успіх ніхто не дарує і з ніким не ділиться. Нам брехатимуть про міжнародну допомогу, яка ніколи не буває безкорисливою ще від часів, коли роздавали троянських коней. Кожен народ повинен надіятися тільки на власні сили й дуже уважно придивлятися до світу. Свою безпеку, в тому числі й інформаційну, можемо гарантувати тільки ми самі. Найціка- ТОЧКА ЗОРУ вішим є те, що в інформаційній війні державні структури, навіть якщо вони демократичні й патріотичні, не завжди можуть нас захистити, бо відразу стають об’єктом тиску. Тільки організована громадськість може ефективно протидіяти цьому видові агресії. Якщо мати фінансовані народом, а не міжнародними фондами, громадські організації, можна сподіватися на перемогу в сучасній інформаційній війні. Засоби самозбереження прості — пріоритет української мови, культури і традиційного укладу життя та господарювання. Як підтверджує досвід європейських держав, єдиним способом самозбереження в час глобалізації є оборона мовних, культурних і духовних цінностей титульної нації, формування на цій основі власного сучасного громадянського суспільства, власної економіки. Проте не всі в Україні це розуміють, вочевидь, ставши невинними жертвами сучасної інформаційної війни. Чимало схиблених і зневірених воліють бути сколонізованими й бідними, ніж українізованими. Лишається сподіватися, що з українцями станеться те, що описується у відомій дитячій казці під назвою “Біда навчить”. z Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин