Події, факти, коментарі · с. 2сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №15 за 2005 рік
Слово Просвіти, №15 за 2005 рік
ПОГЛЯД
Останнє за часом соціологічне опитування, проведене фондом “Демократичні ініціативи”, дало результат, якого не було за всі роки Незалежності: Президента і Прем’єр міністра підтримує більше половини населення. Факт, який не може не порадувати націонал демократичне середовище, на яке спиралися нинішні чільники держави. Але конкретні цифри так само не можуть не насторожувати: перша особа держави має другий результат: Юлія Тимошенко набрала 54,2 відсотка симпатиків, а Віктор Ющенко — рівно 54. 0,2 відсотка — мізер, але він свідчить про тенденцію, що намітилась: якщо ідалі так ітиме, Віктор Ющенко втрачатиме в популярності. Таке припущення підтверджується аналогічним опитуванням, проведеним одним із найпопулярніших інтернет видань — “Українською правдою”. На запитання до читачів, кому б вони, якби могли, дали премію за найкращу роботу протягом перших місяців нової влади, прізвище Прем’єра назвало 43 відсотки тих, що відгукнулися, а Президента — лише 16 відсотків. Прикметно, що між ними друге місце з результатом 17 % зайняли ті, що відповіли: нікому. Назріває певне розчарування серед прихильників Віктора Ющенка наслідками революції, на яку покладалися більші надії, ніж отримано. Колишньої влади, яка почала оговтуватися після поразки на виборах і, назвавши себе новою опозицією, стала гуртуватися та пресингувати Ющенка по всьому фронту, підловлюючи його на най менших промахах, у розрахунок не беремо. На те вона й опозиція, щоб влада не дрімала. Навіть несамовитий піар лемент про нібито політичні переслідування, знятий у Верховній Раді з приводу взяття під варту голову Донецької обласної ради Бориса Колесникова як підозрюваного в кримінальному злочині, для багатьох цілком зрозумілий. Є давня істина: хочеш дізнатися про причину того чи іншого дійства, знайди відповідь на запитання, кому це вигідно. Адже не важко здогадатися, що суть не стільки в самому Колесникові, скільки в тому, хто буде наступним, якщо потягнути за цю ниточку. Тим більше, що міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, виступаючи перед депутатами, прозоро натякнув: Колесников підозрюється в суто кримінальному злочині, йому інкримінується здирництво, і до відповідальності будуть притягнуті й інші досить відомі люди, пов’язані з цими злочинами, які, безумовно, зацікавлять депутатів ще більше. У країні виконується передвиборна обіцянка Ющенка, що бан
“КРУГЛИЙ СТІЛ”
8 квітня в Інституті Центральної Європи відбулося засідання “круглого столу” “Мовна політика в Україні та світовий досвід”. Інститут Центральної Європи було створено в січні цього року. Його директор Тарас Кияк повідомив: “Ми плануємо зробити “круглі столи” Інституту Центральної Європи своєрідним майданчиком для обговорення фахівцями тем, найактуальніших для українського суспільства…” Отже, як ми змогли пересвідчитися, найактуальнішим питанням для українського суспільства є проблема мовної політики. Не випадково ця тема була представлена першою в започаткованій Інститутом серії “круглих столів”. Особливо актуальна вона зараз, коли на порядку денному Верховної Ради вже стоїть низка законопроектів, деякі — спрямовані на ревізію статусу української мови як держав дити будуть сидіти в тюрмах. Тому опозиціонерам нічого не залишається, як компрометувати нову владу з прицілом на реванш на наступних парламентських виборах та водночас рятувати самих себе. Ці дії не тільки не можуть зашкодити авторитетові Президента, а навпаки, зміцнюють його. Тенденцію зниження довіри в українського загалу до нової влади слід шукати, перш за все, серед своїх. Із цього середовища виходять численні, дрібні, на перший погляд, промахи, які, нагромаджуючись, можуть із часом набрати негативної критичної маси. Що ж це за промахи? Тут варто назвати цілком конкретні факти як із галузі внутрішньої, так і зовнішньої політики. НАЙПЕРШИЙ ФАКТ — кадрова, з дозволу сказати, чехарда. Не завжди на відповідальні пости у виконавчій владі призначаються відповідальні й чесні люди. Бо при призначенні керуються не професійними, не державними, не національними критеріями, а корпоративними, квотними, власними або й узагалі невідь якими інтересами найближчого оточення Президента. Тому до керівництва районами, а то й областями приходять навіть ті, хто під час президентських перегонів підтримував провладного кандидата. Звідси — численні протести пікети проти новопризна чень під помаранчево революцій ними прапорами. Саме під тиском низів змушені були подати у від ставку перший заступник глави Секретаріату Президента Кремінь та голова Хмельницької області Олуйко, які посиділи в нових кріслах, як кажуть у народі, без року тиждень. На цьому ж ґрунті відбуваються тертя в Харківській, Полтавській, Запорізькій, Сумській областях. А як розуміти призначення заступником голови Донецької облдержадміністрації Юрія Хиври ча, що посідав цю ж посаду в той час, коли Донецьку ОДА очолював Віктор Янукович? ДРУГИЙ ФАКТ. Згідно з українським законодавством депутати Верховної Ради не можуть водночас обіймати пости у виконавчій владі — треба обирати одне з двох. Минуло кілька місяців, але ще близько 30 новопризначених високопосадовців не склали своїх депутатських повноважень. По стає цілком природне запитання: чому нова влада з перших кроків ної: їхні автори намагаються перед майбутніми виборами розіграти резонансну мовну карту. В обговоренні проблеми взяли участь академіки — Олександр Чередниченко, Ярослав Яцків; професори — Павло Гриценко, Тарас Кияк, Олександр Тараненко; народні депутати — Левко Лук’яненко, Василь Бартків, Микола Сидоренко. Запросили до обговорення і присутніх на “круглому столі” представників мас медіа. Тим більше, що засоби масової інформації є однією з важливих складових творення мовного простору в державі. Залучення журналістів безпосередньо до обговорення принесло позитивні результати. Практики, які щоденно працюють зі словом й зустрічаються з багатьма проблемами, змогли додати до дискусії багато живих, конкретних фактів і довести, що українці не потребують штучної двомовності. Особли порушує закони? Чи додає таке становище авторитету новій владі? Чи не кидає тіні на Президента? ТРЕТІЙ ФАКТ. Під час президентських перегонів і сам опозиційний кандидат, і його прихильники критикували тодішній режим за його непрозорість, закритість від народу, за видання президентських указів під грифами “Не для друку”, “Опублікуванню не підлягає”. Прийшовши до влади, переможці, на жаль, використовують ті ж методи, які ще недавно піддавали жорсткій критиці. Тепер закриті укази підписуються ім’ям Ющенка, а не Кучми. Таких указів нинішні критики нараховують понад 30. Використання грифу “Опублікуванню не підлягає” є порушенням статті 34 Конституції України. Обмеження доступу до інформації
Фото Ганни Оборської може допускатися, згідно з законом, тільки “в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя”. Про що всі ці укази, невідомо, але про один із них стало відомо (див. сайт http//jn.com.ua /events/rabinovich_902.html). Навіщо, питається, засекречувати нагородження лідера Всеукраїнського Єврейського Конґресу та Об’єднаної Єврейської общини України Рабиновича орденом “За заслуги”? Хіба це загрожує національній безпеці, навіть незважаючи на одіозність постаті нагороджено го, якому ще за часів Кучми Служба безпеки робила спробу заборонити в’їзд в Україну? ЧЕТВЕРТИЙ ФАКТ. Минулого тижня Спікер парламенту Володимир Литвин, не приховуючи роздратування, заявив, що в нього є докази стеження за ним та прослу во цікавим було порушене питання про “термінологічний міф”, оперуючи яким (нібито в українській мові бракує багатьох необхідних наукових і виробничих термінів) дехто намагається замаскувати своє особисте невігластво. Учасники “круглого столу” неодноразово наголошували на тому, що Україна — держава унітарна, до того ж країна досить гомогенна в національному плані. Майже все її населення — українці. Та й, як свідчить світовий досвід, конституційна та реальна двомовність далеко не ідентичні поняття, позаяк реальність залишає домінуючий простір лише для однієї мови. В Україні такою має стати українська. Україні потрібна справжня мов на політика та реальне дотримання 10 статті Конституції України, де визначальною тезою є державність української мови. У той же час, деякі з нових законопроектів щодо ховування його телефонів. Цього ж дня на сесії була озвучена інформація про обшук у кабінеті одного з депутатів без його присутності. І це — за нової влади! Хто і навіщо це робить? Та хоча б хто це був, хоча б які були причини цього ганебного факту, все це рикошетом б’є по Президентові. П’ЯТИЙ ФАКТ. Попри тріумфальну поїздку нашого Президента до США, попри дружню риторику Буша, попри овації і вставання під час виступу Ющенка на спільному засіданні конґресу й сенату США, на жаль, до конкретних рішень і угод справа не дійшла. Уважні спостерігачі всю американську бутафорію пояснюють тим, що український Президент говорив те, що хотіли почути від нього американські президент, сенатори та конґресмени. Президент України виступив у ролі прохача: скасуйте поправку Джексона Венніка щодо України, надайте українській економіці ринкового статусу до осені 2005 року, підтримайте Україну при вступі до Світової організації торгівлі й таке інше. Усе правильно, але чому не на рівних пропонувати це ж саме, а брати на себе роль бідного родича? Що ж дивуватися, що у відповідь — оплески, а не конкретика. Прагматичні США зволікатимуть вирішення цих питань доти, доки треба буде утримувати Україну в прямій залежності. Щодо бідного родича, — то тут продемонстровано щедру широту української натури: нужденна Україна вирішила надати американцям безвізовий режим, себто без оплати віз, а багаті США навзаєм не відмовилися від стягнення плати за свої візи для українців — чи не парадокс? Та й нічого дивуватися, що українська делегація мовчки проковтнула приниження з боку Буша, який прирівняв Україну в плані демократичних перетворень до Іраку та Афганістану. Однак мова зараз не про це, а про міжнародний скандал унаслі
Фото Ганни Оборської впровадження двомовності можуть нанести не тільки невиправного удару по мові, а й сприяти дестабілізації становища в Україні. Як справедливо було підмічено під час обговорення: “Ці законопроекти — це Емський указ та Валуєвський циркуляр у малоросійському виконанні”.
док підписання Ющенком разом із Бушем спільної заяви, в якій вони домовилися зміцнювати демократію в Україні та підтримувати просування свободи в Ірак, Білорусь і на Кубу. Невже радники дорадники нашого Президента не помітили прихованої міни в цій заяві — втручання у внутрішні справи інших держав. До того ж Білорусь — наша сусідка, а Куба традиційно дружна з Україною, приймає і лікує наших дітей. Як наслідок — різкі заяви Білорусі й Куби, до того ж офіційна делегація Куби, яка в цей час перебувала в Україні, перервала свій візит. ФАКТ ШОСТИЙ. У пресі з’явилося повідомлення, що в надрах Секретаріату Президента народився проект указу “Про захист прав громадян на використання російської мови та мов інших національностей України”. Він надісланий Кабінетові Міністрів, а звідти — низці Міністерств на узгодження. Перед цим секретар Ради національної безпеки і оборони України Петро Порошенко пообіцяв “зупинити процес закриття російських шкіл в Україні”(!?), відновити у внз групи з російською мовою навчання, а також створити телевізійний канал і радіостанції для російськомовного населення України. Судячи з того, що Віктор Ющенко нічого переконливого з цього приводу не зміг сказати журналістам на прес конференції, можна зробити висновок, що в новій владі помітні сильні українофобські тенденції. Годі й говорити, що планова ний крок надзвичайно схвилював українців — представників титульної нації, яка буде зведена до ран гу нацменшини. Це не тільки порушення Конституції, моралі та здорового глузду, а й велика загроза існуванню української мови і, отже, існуванню самої української нації. Якщо Ющенка умовлять підписати цей указ як крок до зняття мовних колізій між східно південними та центрально західними реґіонами, то в результаті отримаємо зовсім протилежне: ще більший розкол і здиблення всієї країни. Це питання національної безпеки та української перспективи. Підписавши такий указ, Ющенко підпише собі власну ганьбу на все життя в очах українського народу, який і обрав його Президентом усієї України. Я не називаю прізвищ, Президентові легше визначитися, хто його підставляє, якщо він прислухається до висловлених резонів. Але що такі промахи і проколи в роботі не на користь Україні, українській справі, українському народові та й українському Президентові, не викликає жодного сумніву. Словом, є над чим замислитися. І не тільки замислитися…
z
Віталій КАРПЕНКО
Після обговорення учасники “круглого столу” прийняли спільну заяву, в якій було окремо підкреслено: “Мовна політика в Україні не може бути сферою політичних спекуляцій”.
z
Радміла КОРЖ
Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
