Скарби наші · с. 12сторінка оригіналу ↗
ВОЛЯ ДУХА
Слово Просвіти, №15 за 2005 рік
Продовження. Початок у ч. 6, 14 за 2005 рік.
Веління статевого інстинкту сприяє вибору пари й творенню родини, адже чистий інстинкт таїть у собі зерно духовності, зародок моральності. Воля одухотвореного інстинкту допомагає здоровій родині протидіяти умовностям і по творствам деградованого соціуму. Реалізуючись у родинному єстві, інстинкт переростає самодостатнє задоволення потреб плоті, які виснажують людський організм, і підтримує життєву снагу родини. В родині закохані розкривають уповні свої фізичні й духовні можливості, а інстинктивний потяг вінчається духовною приязню подружжя. На духовному рівні взаємин між закоханими ладує свідома воля життєтворення. І носієм її є слово подружньої злагоди — голос генома Всевишньої Любові. Слово Любові як генокод Все єдиного Духу містить у собі таку снагу земної чуттєвості й Космічної Свідомості, що животворить зниділе в самоті людське єство і єднає людей у життєродний подружній світ. Так життєтворча снага Всевишньої Любові через слово реалізується в земному коханні. Слово як духовна реальність Світової Все єдності, розкриваючись у думанні й діянні, нескінченно породжує родинні світи — першоклітини етнічного і Вселюдського Світу. Слово — первородне духовне осердя три єдиного принципу моральної зрілості — вияву всеєдиного генотипу.
САМОЗАХИСТ УСЕЄДИНОГО ГЕНОТИПУ
Якщо людина не реалізується в коханні, вона може, згнітивши статеву пристрасть, силою творчого духу реалізувати снагу життєродного інстинкту у сферах зовнішньої діяльності чи художньої творчості. Але часто люди духовно незрілі спотворюють чисті природні інстинкти, — спрощуючи кохання до фізіологічного акту й шукаючи нових статевих утіх, опускаються до сексуальних збочень, набувають ганебних патологічних пристрастей, загрожуючи виродженню життя. А на це в Єдиносущого є свій механізм самозахисту. Так недавно Земна Природа включила його, вдаривши по найвразливішій сфері людського єства — сексуальній. Цей нещадний біологічний механізм — СНІД, що є синдромом морального занепаду людства. СНІД вражає тих, хто порушує Всеєдиний Моральний Закон, — перестає усвідомлювати себе людиною, життє родною духовно біологічною істотою Всесвіту, через чию самосвідомість усвідомлюється вся Земна Природа. Деградуюче людство у своїх сексуальних потворствах опустилося до тієї критичної межі, за якою Земна Природа, оберігаючи власний генетичний механізм продовження життя, блокує виродніюче людство, б’ючи по його захисній функції — природному імунітетові.
ПОЛІТИЗАЦІЯ ІНТИМНОЇ СФЕРИ Сфера статевих взаємин — це розмаїті знання про біологічні, психічні й духовні принципи людського життя. Наші предки набували цих знань протягом тисячоліть само розвитку, духовного вдосконалення, передаючи їх з покоління в покоління. Та скільки загублено з того, що виплекали предки, скільки спотворено через політико ідеологічні насильства над людською природою й вільним духом. Нині пожинаємо плоди соціального експерименту — “комуністичного перетворення світу”, заснованого на антиеволюційних, атеїстичних дог матах примітивного матеріалізму й класового антагонізму, що руйнує світовий принцип Всеєдиної Любові. Комуністичний режим ударив, передусім, по родині. Виживання чоловіка й жінки поставлено в цілковиту рабську залежність від зовнішніх, матеріальних умов, перекрито можливість духовного само розвитку. Природа людини занепала до примітивного однобокого біологічного існування. Пригнічено жіночу природу — основу земного життя. Надсадна фізична праця спотворила життє родну сутність жінок. Вони, як і чоловіки, втрачають природну здатність кохати й народжувати дітей, або ж пускають на світ нездорове, неповноцінне потомство, що призводить до виродження народу. Жінку матір відірвано від родини, від виховання дітей, чим вона займалась одвіку. Про заробіток завжди дбав батько, а тепер він не в змозі прогодувати родину за ту мізерну державну подачку, якою па разитуюча система принижує його чоловічу і професійну гідність. Отак спримітивізовано, зганьблено найтоншу, найінтимнішу сферу людських взаємин — сферу кохання й продовження роду, що була недоторканною, священною в нашого народу. Статеві, як і всі інші людські стосунки, було піддано тотальній комуністичній ідеологізації. “Червоний професор” А. Залкінд випустив у 1924 р. методологічну брошуру — “Дванадцять статевих заповідей революційного пролетаріату”, єзуїтську програму впровадження більшовизму в інтимну сферу, в якій природність інтимних стосунків спаскуджено класовими догмами. За цими заповідями, необхідно провадити “статевий добір по лінії класової революційної пролетарської доцільності”. Ідеолог стверджував принцип біосоціальної селекції, що її впроваджував у життя більшовицький інтернаціонал фашизм,
званий диктатурою пролетаріату. В інтересах владарюючого революційного класу, що служив прикриттям владців паразитів, рекомендовано здійснювати механізацію й політизацію статевої сфери: “Статеве має в усьому підпорядковуватися класовому, нічим останньому не заважаючи”, а “клас в інтересах революційної доцільності має право втручатися в статеве життя своїх співчленів”. Зрозуміло, всесильним усе дозволено. Тому серед співчленів їхнього класу закони вселюдської моралі скасували, а революційна класова етика узаконила розпусту і садизм, про що свідчив спосіб роз тлінного існування партвождів і вла дарюючої паразитуючої кліки. За догматами державного соціалізму, людська родина мала стати сексуальною тюрмою, біологічним механізмом продукування класових фанатиків біороботів, які повинні виконувати волю тих, хто при владі. Пролетарська класова етика оголосила кохання буржуазним пережитком. Відповідно класова педагогіка вбачає в соціалістичній родині лише функцію народження потомства, а функцію виховання покладає на дитбудинки й політизовану школу, яким належить впроваджувати принципи більшовицької ідеології: “Мы должны сделать из детей бойцов нашего де ла” — це розтиражоване гасло Н. Крупської ще донедавна можна було зустріти в школах і дитсадках. Так соціалістична імперія плодила собі яничарів — безрідних агресивних оборонців колоніальної системи.
ОДУХОТВОРЕННЯ СЕКСУ Нині ми заволали про втрату людяності, про жорстокість дітей. Заговорили про потребу чуттєвого, сексуального виховання школярів. Зрозуміли необхідність звернутися до занехаяного досвіду минулих поколінь. Але наші предки не вивчали сексології! А зберігали чистоту природних інстинктів і в дітях змалку плекали духовність почуттів. Адже духовність у статевих взаєминах — провідна сила, без неї статевий потяг стає самоціллю, у невтоленному бажанні тілесної насолоди люди вдаються до сексуальних збочень, потворств. Тому модний нині сексуальний вишкіл таїть у собі загрозу гіпертрофії фізичного над духовним, буттєвих потреб організму над життєвим прагненням душі. Адже посвячення дітей у таїни фізіології статевих взаємин, а звідси розвиток самодостатньої чуттєвості без збереження природної чистоти інстинктів, без плекання духовного ідеалу — неминуче призведе до дезорієнтації підлітка. У наших дітей під впливом різних чинників (побутова невлаштованість сімей, бездуховна система пострадянської освіти, засилля фізіології сексу в кіно й на телебаченні) і збудників, що подразнюють не сформовану дитячу психіку, передчасно прокидається підвищений статевий інтерес. Ранні статеві зносини страшенно шкідливі для здоров’я. Фізіологічно й психічно незрілий організм підлітка губить свою ще слабку життєву силу: як правило, хлопчи
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
