Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура · с. 15сторінка оригіналу ↗

СЛАВКО ВАКАРЧУК — «ВІЛЬНИЙ, БО ЖИВИЙ»

Слово Просвіти, №15 за 2005 рік

МИСТЕЦЬКІ МАНДРІВКИ …Про фонтани над трояндовими кущами. Але моїх улюблених фонтанів у центрі міста вже немає, а про трояндові кущі на Майдані згадують лише літні кияни. Кажуть, тоді було дуже затишно відпочивати літніми вечорами в тому трояндовому райку. А казку про старий фонтан зі скульптурою хлопчика, який дитинно дзюрчить у розсіяних бризках, уже написано в іншому краї. Бо там і насправді зберігають старі фонтани, класичну скульптуру і всю архітектуру стародавніх міст. Повертаючись після подорожей у рідну Вітчизну, завжди зіставляєш враження від побаченого з тим, що нині перед очима. Крихітні містечка італійської Умбрії Треві та Кастель Рітальді розташовані, як і наше, на крутих схилах. Переконана, що за 3—5 тисячоліть їхньої історії було немало талановитих архітекторів, які могли б змінити образ рідного міста своїми новітніми проектами. Та, мабуть, на генному рівні якийсь незборимий естетичний код спонукає італійців берегти свою історичну спадщину, і тепер вони пишаються, що можуть прогулюватися вуличками тисячолітньої давнини, де NOTA BENE Не дивно, що в актовій залі Культурно-мистецького центра зібралося дев’яносто відсотків дівчат. Але це можна пробачити, якщо взяти до уваги, що в свої 29 років соліст найзатребуванішої, майже культової команди є одним із найповажніших людей країни. Чим не взірець для наслідування? Саме такого лідера й потребує молодь. Усвідомивши це, Святослав “пішов у народ”, а молодь сприйняла це із захватом. Не відомо, чи потрібна була йому для цього спеціальна підготовка, адже власна ерудиція допомогла б йому провести лекцію експромтом, але однозначно, що основні пункти бесіди були визначені заздалегідь. Так, скажімо, кілька питань скерували загальний напрямок дискусії. Наприклад, чи відчуваємо ми себе вільними людьми? На жаль, піднятих рук у залі було не так уже й багато. Хоча живемо у вільній державі і простір для бурхливої діяльності є, ой, який широкий! Так, Україна — країна талантів, але де вони? Чому можливість проявити себе з’являється так рідко? Назвіть хоча б десяток талановитих особистостей, котрі не можуть досягти успіху через несприятливі обставини. Не можете? А це тому, що всі вони за кордоном. Люди втікають туди, женуться за кращим життям, навіть не намагаючись зробити щось для власної країни, бо чекають на те, що вона першою повинна піти їм назустріч. Схоже на дитячий комплекс. Насправді, завжди і скрізь потрібно починати із себе. Саме тому так часто тут звучало слово “самоорганізація”. “Чому ви, скажімо, вступили до Києво-Могилянської академії? — звернувся Славко до студентів, — бо цей внз вважається престижним. А хто так вважає? Вам просто нав’язали цю думку. А коли вам намагаються щось нав’язати, треба йти в інший бік. Я вступив на факультет фізики, знаючи про його непрестижність. У свої 19 років я сподівався отримати ґрант і продовжити навчання у Лондоні, а потім працювати там фізиком. Як зробило вісім із десяти моїх одногрупників — розсіяні нині від Канади до Японії. Але одного разу я став перед дзеркалом і визначився з тим, що я вмію робити, а що ні. Ія почав робити трохи інше. Зараз я займаюся улюбленою справою — музикою, і якщо раптом колись розучуся писати пісні, то займуся іншою справою — наприклад, розведенням огірків або будь-чим, що буде цікаво. Наразі, я задоволений життям. Чого бажаю і вам”. Охочих проконсультуватися з музикантом із тих чи інших питань було неочікувано багато. Найактивнішими студенти були щодо питань подальшого розвитку нашої країни. Подеколи це скидалося на дебати з трибуни Верховної Ради. Тому Святослав щиро пообіцяв усі пропозиції розглянути окремо. А щоб розрядити серйозну обстановку, він перейшов до відповідей на всі без винятку запитання у письмовій формі. Під час прочитання деяких записок — певно, еротичного змісту — він червонів і загадково усміхався, а на серйозніші сипав дотепами, доброзичливо іронізував і відповідав запитанням на запитання. Звичайно, тут не обійшлося без курйозів. “Як купити квартиру в Києві?”, “Як неформалу боротися з “гопниками?”, “Чи могли б Ви стати меценатом для молодого таланту?”, “Чи щаслива Ви людина?” і, врешті-решт, “Як справи в “Океану Ельзи”? Ось що найбільше цікавило студентів. Були і пропозиції на кшталт “ходімо на пиво” і “заспівай”, на що музикант віджартувався, що був би справді щасливою людиною, якби не отримав цієї записки, і — не заспівав. У такій невимушено доброзичливій атмосфері й промайнули майже дві години. Тобто, заснути під час лекції не вдалося нікому. Швидше навпаки, молодь отримала своєрідний поштовх для просування до власної мети (у кого вона є, а хто ж із нею ще не визначився, то беззаперечно замислився над цим питанням). А у Святослава Вакарчука виникла ідея провести ряд подібних лекцій у різних університетах України, що є абсолютно похвальною справою. Можливо, тоді людей, здатних самоорганізовуватися задля високих цілей, стане більше. z Тетяна ТРЕТЯК Сучасних музикантів, котрі взяли б на себе відповідальність повчання власними піснями, не так уже й багато. “Океан Ельзи” не назвеш серед таких груп, адже їхні пісні сповнені душевних переживань та глибоких почуттів, і морального дидактизму там не знайти навіть при великому бажанні. Тому лідер гурту Святослав Вакарчук вирішив піти від супротивного й провести своєрідну бесіду-дискусію на тему “Майбутнє України: гуманітарний вимір” для студентів Києво-Могилянської академії.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин