“Хтось таки має перетворити подібні розмови на результат”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Всеукраїнський форум інтелігенції мав на меті згуртувати творчу еліту для забезпечення трансформації українського суспільства в суспільство знань. Наш кореспондент попросив поділитися враженнями про форум голову ВУТ “Просвіта”, народного депутата України Павла МОВЧАНА.
Слово Просвіти, №15 за 2008 рік
ше — консолідувати націю, зберегти своє обличчя, культурні надбання, цінності, які накопичувалися впродовж тисячоліть і не втратили національної ідентичності. Задля чого будувалася держава, для чого вона існує? Для того, щоб захищати невелику групу людей, які приватизували все, а культуру сприймають лише через товсті гаманці й розмір своїх рахунків та потрактовують її як можливість придбати той чи інший об’єкт, чи бути колекціонером культури, але не вкладати в неї? Натомість українські скоробагатьки мають думати так само, як ті, хто навіть за часів українського бездержав’я плекав українську культуру: Ханенки, Симиренки, Терещенки, всі ті, хто вкладав у культуру. І ми нині послуговуємося об’єктами, які вони спорудили. Президент означив, що потрібний Мистецький Арсенал, Батурин, Чигирин, що слід повертати історичну пам’ять, але як захищати культуру сьогодні? Форуми й організовують для того, щоб сказати: ось є низка пропозицій — концепція. Сьогодення
Ігор Лубченко вважає, що можна було б надати таку можливість тим 50-ти редакціям із 734-х, які хочуть роздержавлюватися, а потім визначитись, що робити далі. Учасники дискусії зійшлися на тому, що державні ЗМІ — це важлива ланка інформаційної безпеки України. Тому і роздержавлювати їх слід виважено й обережно, не забуваючи про національні інтереси держави. Адже чимало спритників, прикриваючись роздержавленням, планують покласти до кишені майно редакцій чи перепродати їхні розкручені бренди. Варто зважати й на те, що у світі існують і приватні, і державні ЗМІ. Керівник секретаріату парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Василь Іванина каже, що парламентарі розглядають законопроекти про мораторій на відчуження майна комунальних ЗМІ та працюють над законодавчим підґрунтям для створення суспільного мовлення. Підтримують суспільне мовлення й керівники обласних державних телерадіокомпаній. Але варто цей вимагає, щоб поруч з Президентом сидів глава уряду, якому Президент давав би доручення: треба прийняти Закон про мову, потрібна нова редакція Закону про культуру. Я вже втомився слухати самі обіцянки. Маємо змінити ситуацію сьогодні, а не колись. — Чому ж цього не сказали учасники форуму Президенто< ві? — Я запитував про це організаторів, виступаючи в другій частині засідання. Але коли зала порожніє, президія теж, бо йде перша особа, тоді ніхто нічого не чує — говоримо, але це як прокручування колеса, яке зависло в повітрі: крути хоч тисячу разів — воно збільшує швидкість але не збільшує кілометраж. У такому форматі відбувається друга частина будь-яких заходів, а це представницький форум, у якому брали участь делегати з усієї України. І треба було казати: змінюємо законодавчу базу, фінансування, впроваджуємо пільги, робимо все те, що потрібно для української культури. — Що має робити інтеліген< ція, яка не була там присутня,
проект запроваджувати так, щоб він був фінансово спроможним порівняно з комерційними медіа. Фахівці підрахували: щоб перевести хоч один канал на суспільне мовлення, потрібно 1,5 мільярда гривень. Тому Указ Президента про створення суспільного телебачення і радіомовлення на базі національних ЗМІ не діє через недофінансування. За “круглим столом” прозвучали такі промовисті цифри: у Німеччині понад 100 млн телевізорів, там суспільне мовлення існує завдяки офіційному податку 15 євро на місяць з кожного телевізора. В Україні на утримання всіх державних телерадіокомпаній передбачено заледве 200 млн гривень. Однак запровадити у нас такий податок неможливо, бо наші громадяни відмовляються платити навіть 50 копійок за дротове мовлення. Свій скепсис щодо державної політики в інформаційній сфері висловив Володимир Різун, директор Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка: — Уявімо, що завтра матимемо але всі ці проблеми знає? — Інтелігенція завжди робить те, що може, незважаючи на форуми: пише, малює. Але як ця література буде реалізована, яким буде її вплив на суспільні запити, як вона формуватиме світогляд нового покоління (не кажу про старше, бо воно вже сформоване)? Хтось таки має перетворити подібні розмови на результат. Інакше залишаться самі балачки та документи, які знову стануть архівними, якщо влада не наповнить їх реальним змістом. Потрібно змінити пріоритети: давати гроші не на тюрми, а на культуру, щоб люди могли купити українську книжку, газету, подивитись український фільм, послухати українську пісню — жити в українському світі, щоб на своїй землі, яка називається Україною, почуватися українцями. Ось про що йдеться. Це найпосутніші наголоси, які слід було поставити у концепцію, і відповідно до неї формувати програму дій для уряду і для всієї української інтелігенції.
Спілкувався Анатолій ТАРАСЕНКО
Фото Олеся Дмитренка суспільне мовлення та повне роздержавлення ЗМІ. Хіба це зробить журналістів кращими, толерантнішими, професійнішими? Ні! Бо коли в країні існує потужна “п’ята колона”, і вона хоче зробити Леніна “великим” українцем, то, напевно, зарано говорити про суспільне мовлення. Дивлюся на своїх студентів: вони — з тих реалій, які довкола. А їхній рівень патріотизму, світобачення — не на висоті. Натомість влада нічого не робить, щоб підготовку журналістів поліпшити. Грошей на це немає. Дають лише на зарплату і стипендію. Як готувати фахівців, якщо не можемо передплатити українську періодику, купувати європейську пресу, щоб студенти знали, як і про що там пишуть… Наступне засідання РНБО Президент України Віктор Ющенко призначив на жовтень. Було б добре, якби до того часу Верховна Рада прийняла весь комплекс потрібних журналістам законів, а уряд знайшов фінансування для втілення їх у життя.
Святослав МІЗЕРНЮК
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
