“Слово — це квітка, що може спустошену душу обернути до сонця”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
ІННОВАЦІЇ ПЕДАГОГІКИ
Слово Просвіти, №15 за 2008 рік
Маслов В. В., м. Харків 1000,00 Палий І. О., м. Чернівці 100,00 Ангелова А., м. Київ 50,00 Литвиненко І., м. Київ 50,00 Савкив Г. В., м. Київ 400,00 Товариство “Просвіта” м. Львів (ч/з Бартків) 304,00 Ч/з Атаманчук Г. з м. Кам’янця- Подільського 50,00 Ч/з Савчук М. С. з м. Кам’янця- Подільського 50,00 Ч/з Алімову Л. І. з м. Кам’янця- Подільського 50,00 Громада УГКЦ м. Южний Чамлай 250,00 Чуприна В. Г., с. Семихатка Херсонської обл. 600,00
письмена…” Про надзвичайну долю літературної спадщини І. Мазепи йдеться у статті Є. Пеленського, датованій 1943 роком. У заключному слові упорядник “Саду Мазепиних пісень” оглядає і характеризує літературний процес розвідки стосовно творчої спадщини Мазепи. Перша книжка білоцерківського краєзнавчого літературознавства — збірка В. Іванціва “Подолання синдрому Гоголя”, яка заслуговує високої оцінки за подвижницьку працю автора у дослідженні літературного процесу Надросянського краю. Значну частину книги присвячено дослідженню творчого шляху Віктора Міняйла, Андрія Гудими, Тетяни Шарової, Віктора Грабовського і Ніни Опанасенко. Низку публіцистичних і літературних матеріалів присвячено Іванові Мазепі, Тарасові Шевченку, Адамові Міцкевичу, Олександрові Пушкіну, Юрієві Будяку (Покосу), які бували у Білій Церкві й описали наше місто в літературі. Стаття “Забуті обличчя” нагадує про славних краян: Оксану Чурко, Михайла Чалого, Бориса Познанського, Петра Лебединцева, Модеста Левицького, Мирослава Ірчана, Леоніда Болобана (Серговського), Василя Регініна, Ірину Шкаровську, Ісая Шкаровського, Ольгу Ленік, Марію Познанську. Збірки поезій В. Іванціва “Русява Рось”, “Вернутися дощем”, “Трички-брички”, “Івангеліє від Іванціва” користуються великим попитом у читачів.
Ольга ЄВСЮКОВА, викладачка української мови та літератури Луганського технікуму транспортного будівництва, заслужений вчитель України, просвітянка; Надія ЗАХАРОВА, учителька української мови і літератури вищої педагогічної категорії, заступник директора з навчально-виховної роботи середньої школи №38 м. Луганська, просвітянка.
Ще у нашому домі надія жива, Ти іще не пропащий, мій збурений світе, Не убитий, не проданий, наче товар, Бо живий ще хранитель основ наших — вчитель. Василь Гей, м. Луцьк
Уже п’ятнадцять років діє в Луганську Українсько-канадський центр “Відродження”. У його приміщенні розташувалося Луганське обласне об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка. Ідуть і їдуть до цієї оази духовності нашого краю старшокласники і студенти, вчителі й викладачі, просвітяни та всі, хто прагне читати, бачити українську книжку, газету, чути рідне слово та пісню. Ще й гостей здалеку приймають люб’язно в цьому осередку просвіти і культури — побували українці з далеких діаспор, та й посли Канади не цураються нанести візити. Нещодавно Луганська обласна “Просвіта” разом з методичним центром управління освіти Луганської міськради в Українсько-канадському центрі зібрала вчителів української мови та літератури всіх шістдесяти семи шкіл міста для проведення інтерактивного методичного колоквіуму “Духовні цінності як сенс буття людини”. Це справжнє свято для педагогів підготувала викладачка української мови та літератури Надія Стецюк з Луганського коледжу культури та мистецтв разом зі своїми колегами. Уже не вперше Надія Антонівна ділиться своїми інноваційними педагогічними технологіями. І цього разу вона була новатором. На наше переконання, учитель — це не професія, а стан душі. Пересвідчуєшся в цьому, побувавши на заняттях у пані Надії, коли світиться учительським щастям, читаючи поезію чи прозу, розкриваючи свою щиру емоційну душу учням та однодумцям. Для неї слово — квітка, що може спустошену душу обернути до сонця. Вона не визнає сірості й одноманітності. Тому для цього методичного заходу обрала повість “Тіні забутих предків” Михайла Коцюбинського, в якому, за словами Сергія Параджанова, “на повний голос можна було б розказати про поетичну, талановиту душу українського народу”. Студенти під керівництвом Н. А. Стецюк зуміли розкрити тривимірність повісті: язичництво, пізнє Середньовіччя, сучасність для автора твору і гуцулів (кінець ХІХ століття). Творча студентська група додає ще один часовий простір — сучасність, XXI століття, що дає відчуття вічності духовних цінностей, змушує шукати відповіді на питання: чим живе душа людська, на що сподівається? Проблему духовності учасники дійства розкривають через образотворче, музичне, театральне мистецтво, і найголовніше — через зіставлення літературного твору “Тіні забутих предків” та однойменного кінофільму Сергія Параджанова. Студенти Луганського коледжу культури та мистецтв розширюють жанрові особливості проекту: звертаються до епістоли, пишучи листи Марічці та Іванкові. Напрочуд легко, з дивовижною переконливістю учні Надії Стецюк розкривають національні особливості Гуцульщини через зразки тамтешніх строїв, у які одягнені виконавці коломийок, учасники театральних постановок. Чудові ілюстрації до твору, музичний супровід, фоторезультати етнографічної експедиції студентів на гуцульську землю, віртуальна екскурсія в західноукраїнський край, дебати, репортаж — це все трансформується у почуття радості відкриття та морального задоволення, занурюючи у вічну казку, яка не має ні початку, ні кінця. Виконавці цього дійства переконали всіх присутніх, що література і мистецтво — це високі ідеї, чисті почуття, велика відповідальність за минуле перед майбутнім, а нова проектна технологія сьогоднішньому вчителеві, викладачеві надзвичайно потрібна. Час кличе вперед…
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
