Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“У руках справжнього майстра ліплення здатне перетворюватися на взірець високого мистецтва”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

МИСТЕЦТВО

Слово Просвіти, №15 за 2008 рік

Людмила ДЕХТЯРЬОВА, м. Київ Почнемо з присвяти на честь Галини Сильвестрівни Севрук. Її творчість живить київське глиняне підґрунтя. На ньому побачив світ і Максиміліан Волошин. У цього видатного поета запозичуємо фраґмент поеми “Космос” для пані Галини. Сузір’ями палаюче чоло Із Хаосу постало і відбилось, Немовби тінь в безодні нижніх вод. І розімкнулись два безмежні ока: Хай буде світ! Два промені з очей Навхрест зійшлись, відбились у безодні Та склались в доленосну гексаграму. Німотні розімкнулися вуста, З них вилетіло в простір віще слово. Прокинулись мільйони сплячих духів У нижньому та верхньому світах. Те слово дало перший поштовх серцю Відтвореного в глині чоловіка. І двійники, небесний та земний, Вологими ступнями доторкнулись, І нижній став Адамом, бо Творець Дав глині частку власного сумління*. * * * Розповімо докладніше про шари столичної глини. На них спираються артезіанські води. Тунелі столичного метро врізані в глиняну товщу, ровесницю юрських динозаврів. Коли під час будівництва її піднімають нагору — це свято для глиноманів. Глина свіжа, витримана, мов елітний коньяк. Хочеш — до рани прикладай, хочеш — ворожи на ній, хочеш — ліпи горщики або шедеври. Не дивно, що тут, на Кирилівських пагорбах, з’явилися перші в світі глиномани — трипільці. Рештки їхнього ліплення, якому понад 5 тисяч років, зібрав археолог Вікентій Хвойка, чим і прославив себе, київську глину та давню трипільську цивілізацію. Для порівняння: Гончарний квартал античних Афін з’явився значно пізніше, ніж Кирилівське поселення трипільців. Тисячоліття промайнули, почалося заселення Подолу. Найстаріша з його вулиць — Гончарна. Звідти черепиця, глечики та горщики, миски з полумисками і найкращі макітри потрапляли до осель подільських господинь, а ті, якщо вірити Миколі Гоголю, усі були відьми. * * * Деякі твори сучасної кераміки можна побачити на бієнале “Україна від Трипілля до сьогодення” завдяки організаційній потузі художника Олександра Мельника. На відкритті першого заходу 2004 р. відвідувачі зачаровувалися роботами заслуженої художниці України Галини Сильвестрівни Севрук. Усю стіну холу перед виставковим залом Києво-Могилянської академії тоді прикрасили її вишуканими керамічними полотнами. То був справжній феєрверк керамізму, галерея образів козацької доби. Свіжо, по-новому подано характери: героїчні, кумедні, ліричні, войовничі, замріяні. Незвичною, дуже оригінальною була сама матерія образотворення, кераміка: немов чеканка по міді, наче різьба по дереву, мов колоритна мозаїка. А ще вишукано білосніжна подоба чи фаянсу, чи мармуру, яка так пасує керамічній скульптурі салонних пропорцій. Загалом — святковий карнавал. Cerama… * * * Зараз Галина Сильвестрівна на порозі 80-річчя. На прохання дати нову роботу на ІІІ бієнале вона відгукнулася радо. Подала на вистав-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин