“Якщо ми наділені уявою, то немає жодних труднощів, яких би ми не здолали”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
КУЛЬТУРА
Слово Просвіти, №15 за 2008 рік
“круглий стіл” на арт-фестивалі в Українському домі був присвячений саме арт-ринку і колекціонуванню. Його учасники переймалися проблемою, яка, на їхнє переконання, просто на шкоду арт-ринку — це поки що стримувана державою політика вивозу з України національних шедеврів, і йшлося таки про музейні колекції. Лише один із критиків зауважив новітнім колекціонерам, що в світі є й інша практика, приміром, якщо ви на аукціоні придбали полотно Сікейроса, то природно, стаєте його власником, але милуватися ним можете лише на батьківщині художника, вивозити в іншу країну не дозволено. Так держава захищає національне надбання. Мої ремінісценції, як бачите, мало дотичні до картин Івона Таяндьє, та веселий стан того світу, який він створює, можливо, не відображає і справдешньої його реальності. Але митець переконує глядача, що в нашому житті багато невіднайденої радості. “Для мене дуже важливо, щоб мій живопис був радісним чи принаймні стимулював уяву, позаяк я вважаю, що якщо ми наділені уявою, то немає жодних труднощів, яких би ми не здолали. У житті було багато відчаю, смутку та зневіри. Тепер треба схаменутися та поновити свій запал”. Сам милосердний до людей і кожної Людини (він проводив численні мистецькі заходи в лікувальних закладах, зокрема в лікарні імені Робера Дебре в Парижі) Івон перетворює світ, “змусивши замовкнути всяку цензуру та логіку”, і переконує нас гумором своїх героїв, які розмовляють типографічними знаками газет, що видаються мовою хінді, урду, маратхі чи тамільською: ваше життя щохвилини може бути осяяне радістю. Звісно, залежить, хто від чого її одержує. Мені досить було б весняної гілки в тумані запаху молодих листочків. Скрип колеса сільського воза в ранковій тиші — то вже химерна мрія…
по-своєму трактує орнамент тла ікон, а також одяг святих”. Серед квітів розмістилися чудні усміхнені ляльки. У пані Лесі підростає троє донечок, тож кому як не їй творити ляльку, вкладаючи у неї найглибші та найдорожчі материнські почуття. Кожна лялька неповторна, вбрана у старовинні вишиванки. Такої справжньої, красивої української ляльки з тканини ні в кого з нас не було, та й зараз дітлахи бавляться пластмасовими та ґумовими… Хочеться, щоб прадавня лялька повернулася до сучасних дітей, прищеплюючи українське світосприйняття. На другій виставці “Великдень” представили свої твори Олександр Охапкін “Сучасна хатня ікона” (живопис), Оксана Білоус “Хатні писанкові прикраси” (писанки), Наталя та Людмила Дворяківські “Великодні дзвони” (кераміка, розпис). Майстер-клас писанкарства Оксани Білоус та Романи Кобальчинської “Створимо писанку разом” пройде 13 квітня з 10 години.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
